Ухвала суду № 40664580, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/30593/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області до Приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахо підприємство», третя особа - Приватне підприємство «Сантал», про стягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

ВСТАНОВИВ:

У липня 2009 року Білоцерківська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі - Інспекція, позивач, скаржник) звернулась до суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства «Білоцерківське птахо підприємство» (надалі ПАТ, відповідач), третя особа - приватне підприємство «Сантал», в якому просила стягнути на користь Державного бюджету з відповідача кошти в сумі 607 518 гривень 70 копійок як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року адміністративний позов Інспекції задоволено: стягнуто з ПАТ на користь Державного бюджету України кошти в розмірі 607518 гривень 70 копійок як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року апеляційну скаргу відповідача задоволено: постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року - скасувати, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2014 року - залишити без змін.

Скаржник вважає, що рішення апеляційної інстанції є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає принципам адміністративного судочинства, базується на необ'єктивних та передчасних висновках суду, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач та третя особа не реалізували право надати заперечення на касаційну скаргу.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглядається відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 22 вересня 2000 року відповідач зареєстрований Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 679043 та копією довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 261.

У період з 17 лютого до 2 березня 2009 року позивачем було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року.

За результатами перевірки 13 березня 2009 року було складено акт перевірки № 885/23-2-19405691/54, за змістом якого перевіркою було встановлено, що договір між відповідачем та третьою особою на поставку комбікорму на суму 607518, 70 грн., в.т.ч. ПДВ - 101253, 12 грн., було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, водночас суперечать моральним засадам суспільства, а, отже, згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним.

На підставі висновків акта перевірки № 885/23-2-19405691/54 позивач звернувся з позовом до суду про стягнення коштів як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином, отже просив суд про застосування адміністративного-господарської санкції, передбаченої статтею 208 Господарського кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі № 2а-722/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позивачу було відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київській області про визнання протиправнм та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2009 року № 1150/0003750232/0.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що, оскільки названі судові інстанції дійшли висновку про не підтвердження відповідачем дійсності та направленості на настання реальних наслідків, укладених між ним та третьою особою (приватне підприємство «Сантал») правочинів, а також не доведено їх відображення в бухгалтерському обліку позивача, отже судами встановлено недійсність (нереальність) договору між відповідачем та третьою особою на поставку комбікорму в березні 2008 року.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, приймаючи рішення про відмову в задоволені позовних вимог, дійшла висновку, що господарське зобов`язання, у зв'язку з яким законодавець допускає застосування санкції, передбаченої статтею 208 Господарського кодексу України, є винятково оскаржуваним недійсним правочином, а не нікчемним. А оскільки угоди у справі були зазначені судом як нікчемні на підставі норм Цивільного кодексу України, то щодо цих угод суд не має правових підстав застосовувати санкцію статті 208 Господарського кодексу України.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання суду першої інстанції відносно наявності рішення про оскарження податкового повідомлення - рішення є необґрунтованим, оскільки в судовому порядку не досліджувалось окремо питання дійсності/недійсності угод між відповідачем та його контрагентами, не встановлювався намір відповідача на спричинення шкоди інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, нікчемним є правочин, що не відповідає вимогам законодавства, даний правочин не дійсний з моменту його вчинення незалежно від визнання його таким судом.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, вищенаведена адміністративно-господарська санкція може бути застосована лише у випадку, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним, оскільки вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

А тому Вищий адміністративний суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутні підстави застосовування санкції, передбаченої статтею 208 Господарського кодексу України, оскільки угоди між відповідачем та третьою особою були зазначені судом як нікчемні на підставі норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Кравцов О.В. Судді (підпис) Єрьомін А.В. Цуркан М.І. (підпис)