Вирок № 40664018, 14.08.2014, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Шелестова К.О.

при секретарі - Корсун Я.О.

за участю прокурора - Іванова Д.В.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали кримінального провадження № 201/10519/14к (пр. № 1-кп/201/454/2014) відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, освіта неповна вища, одруженого, раніше не судимого, працюючого директором ТОВ «Еспіранто-Шоп», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, згідно протоколу №1 від 13.02.2013 року загальних зборів учасників ТОВ «Есперанто-Шоп» (ЄДРПОУ 38598062), наказу №1 від 14.02.2013 року, в період з 14.02.2013 року по теперішній час обіймає посаду директора ТОВ «Есперанто-Шоп». що розташоване по вул. О. Гончара, 4 у м. Дніпропетровськ, (юридична адреса м. Дніпропетровськ, площа Академіка Стародубова, будинок, 1), та здійснює діяльність від імені підприємства на підставі сталу і у товариства, затвердженого зборами його учасників від 13.02.2013 року, відповідно до положень якого:

- 9.1 Виконавчий орган товариства - директор, який здійснює поточне керівництво діяльністю Товариства. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих. що належать до виконавчої компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про передання частини прав, що їм належать, до компетенції директора. Директор підзвітній загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Директор не може бути одночасно головою загальних зборів у часників товариства;

- 9.2. Директор обирається загальними зборами учасників на підставі пропозиції учасників. Керівництво поточною діяльністю Товариства здійснюється Директором Товариства, його заступниками, що призначені зборами;

- 9.5 Директор має наступні повноваження:

а) без доручення діє від імені Товариства;

б) представляє інтереси Товариства в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно ввід форм власності, у відносинах з юридичними і фізичними особами України та інших держав щодо питань діяльності Товариства в межах своєї компетенції;

в) розпоряджається майном і грошовими коштами Товариства ( в тому числі шляхом укладання договору дарування) у межах, встановлених законодавством України, цим

статутом та внутрішніми документами Товариства, самостійно вчинює правочини з правом

одноособового їх підпису, у тому числі дарування, зовнішньоекономічні, кредитні,

правочини які направлені на відчуження майна товариства у заставу та інші правочини;

г) вирішує питання організації господарської діяльності, фінансування, обліку та

звітності, зовнішньоекономічної діяльності й інші питання діяльності Товариства;

д) призначає на посади своїх заступників по відповідним напрямкам діяльності

Товариства;

е) призначає на посади керівників дочірніх підприємств, філій, представництв та

інших відокремлених підрозділів Товариства;

є) вирішує питання добору. підготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

ж) видає доручення на представництво інтересів та вчинення юридичних дій від імені Товариства;

з) затверджує штатний розпис Товариства;

и) приймає на роботу звільняє з роботи працівників Товариства, застосовує до них

заходи заохочення та дисциплінарного стягнення;

і) відповідно до законодавства видає з питань діяльності Товариства.

- 12.1 Трудовий колектив Товариства складають всі громадяни, які своєю працею приймають участь в його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди).

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1, як директор ТОВ «Есперанто-Шоп», наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, в тому числі, правом приймати на роботу, переводити та звільняти працівників товариства, у зв'язку з чим він є службовою особою, який має право використовувати найману працю та на яку покладено обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини та громадянина.

Так, обвинувачений ОСОБА_1, будучи директором ТОВ «Есперанто-Шоп» був зобов'язаний керуватися у своїй діяльності наступними нормами законодавства України про працю та соціальний захист:

ст. 43 Конституції України, якою передбачено, що кожен мас право на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;

ст. 46 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом;

ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

ч. 1 ст. 23 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк: на визначений строк, встановлений за погодженням сторін: таким, що укладається на час виконання певної роботи;

п. 2 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при у кладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або у повноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу;

ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівник фактично був допущений до роботи;

ст. 24-1 Кодексу законів про працю України, згідно з якою у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою, фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допуску працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку визначеному Міністерством праці та соціальної політики;

ст. 48 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 під №110. відповідно до якого трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності;

п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 під №110. відповідно до якого усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);

ч. 1 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 під №110 . відповідно до якої у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;

ч. 4 п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 під №110 . відповідно до якої власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення;

ст. 253 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а саме загальнообов'язкову державному пенсійному страхуванню, загальнообов'язкову державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку па виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрат) працездатності;

п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування)., відповідно до якого платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;

п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними лої опорами, згода па обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбати спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

ч. 2. ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», якою передбачено, що роботодавець зобов'язаний: подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому порядку відповідно до законодавства відомості про: прийняття на роботу працівників: розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників: виплату застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю. Роботодавець несе відповідальність відповідно до законодавства за шкоду, заподіяну застрахованим особам внаслідок невиконання або неналежного виконання обов'язків, визначених частиною другою цієї статті;

ч. 1 ст. 4 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою в фатою працездатності та витратами зумовленими похованням» відповідно до якої право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним сі рахуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

п. «і» ч. 1 ст. 6 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», відповідно до якої загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», згідно до якого страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг;

п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасною випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно до якого обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю;

п. 2 ст. 13 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг;

п.п. «а» п. 3 ч. 2 ст. 45 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасною випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», відповідно до якого роботодавець як страхувальник зобов'язаний: інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про кожний нещасний випадок або професійне захворювання на підприємстві;

Проте, замість того, щоб належним чином і відповідно до Закону та статуту підприємства виконувати свої функціональні обов'язки, директор ТОВ «Есперанто-Шоп» ОСОБА_1 з 17.12.2013 року по 30.04.2014 року скоїв злочин невеликої тяжкості - грубе порушення законодавства про працю за наступних обставин.

ТОВ «Есперанто-Шоп», зареєстровано 15.02.2013 року, виконком Дніпропетровської міської ради. ТОВ «Есперанто-Шоп» відповідно до п. 2.2 Статуту від 13.02.2013 року, з метою виконання основних завдань статутної діяльності виконує такі види робіт та послуг: послуги у сфері відпочинку та розваг, оптова торгівля, організація та проведення азартних ігор, видовищних заходів, послуги в галузі шоу-бізнесу, концертна діяльність, посередництво в торгівлі різними товарами га інші.

Для надання зазначених видів послуг ТОВ «Есперанто-Шоп» з моменту реєстрації та по теперішній час використовує на умовах оренди приміщення по вул. Олеся Гончара, 4 у м. Дніпропетровську для функціонування закладу громадського харчування - кафе «Есперанто».

17.12.2013 року обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ «Есперанто-Шоп», маючи право використовувати найману працю та обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини та громадянина, знаходячись на адміністративно-господарській території підприємства, а саме у закладі громадського харчування - кафе «Есперанто», що розташований по вул. О. Гончара, 4 у м. Дніпропетровську, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_2, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_2, без укладання трудового договору у письмовій формі, прийняв на постійну роботу в ТОВ «Есперанто-Шоп» гр. ОСОБА_2 на посаду кухаря та фактично допустив її до праці з зазначеного часу.

Після цього, у період часу з 17.12.2013 року по 15.03.2014 року, обвинувачений ОСОБА_1 реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_2, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_2, всупереч вимогам ст.ст. 43.46 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24, ст. 24-1, ст. 48, ст. 253 Кодексу закону про працю України, п. 1.1 п. 2.4 ч. 1, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року під № 110, п. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності», п. 12.1 статуту ТОВ «Есперанто», затвердженого 13.02.2013 року, не уклав з нею трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував його в державній службі зайнятості, не видав наказ про прийняття її на роботу, не став вести її трудову книжку, а саме не вніс до неї відповідний запис про трудову діяльність, не видав ОСОБА_2 трудову книжку з завіреними та внесеними записами про трудову діяльність, а також не вносив за неї страхові внески за загальнообов'язковим державним страхуванням і таким чином грубо порушила законодавство про працю та права ОСОБА_2:

- на працю, на належні, безпечні і йорові умови праці, а також на зарахування часу роботи в ТОВ «Есперанто-Шоп» в його трудовий стаж;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

У третій декаді грудня 2013 року (більш точну дату слідством встановити не виявилось можливим), обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ «Есперанто-Шоп», маючи право використовувати найману працю та обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини та громадянина, знаходячись на адміністративно-господарській території підприємства. а саме у закладі громадського харчування - кафе «Есперанто», що розташований по вул. О. Гончара, 4 у м. Дніпропетровську, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_3, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_3, без укладання трудового договору у письмовій формі, прийняв на постійну роботу в ТОВ «Есперанто-Шоп» гр. ОСОБА_3, на посаду бариста та фактично допустив її до праці з зазначеного часу.

Після цього, починаючи з третьої декади грудня 2013 року по 30.04.2014 року, обвинувачений ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_3, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_3, всупереч вимогам ст.ст. 43.46 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24, ст. 24-1, ст. 48, ст. 253 Кодексу закону про працю України, п. 1.1 п. 2.4 ч. 1, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року під № 110, п. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності», п. 12.1 статуту ТОВ «Есперанто», затвердженого 13.02.2013 року, не уклав з нею трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував його в державній службі зайнятості, не видав наказ про прийняття її на роботу, не став вести її трудову книжку, а саме не вніс до неї відповідний запис про трудову діяльність, не видав ОСОБА_3 трудову книжку з завіреними та внесеними записами про трудову діяльність, а також не вносив за неї страхові внески за загальнообов'язковим державним страхуванням і таким чином грубо порушив законодавство про працю та права ОСОБА_3:

- на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, а також на зарахування часу роботи в ТОВ «Есперанто-Шоп» в її тру довий стаж;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

25.12.2013 року, обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ «Есперанто-Шоп», маючи право використовувати найману працю та обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини та громадянина, знаходячись на адміністративно-господарській території підприємства, а саме у закладі громадського харчування кафе «Есперанто», що розташований по вул. О. Гончара, 4 у м. Дніпропетровську, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_4, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_4, без укладання трудового договору у письмовій формі, прийняв па постійну роботу в ТОВ «Есперанто-Шоп» гр. ОСОБА_4, на посаду кухаря та фактично допустив його до праці з зазначеного часу.

Після цього, починаючи з 25.12.2013 року по 15.12.2014 року, обвинувачений ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри. діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_4, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_4, всупереч вимогам ст.ст. 43.46 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24, ст. 24-1, ст. 48, ст. 253 Кодексу закону про працю України, п. 1.1 п. 2.4 ч. 1, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року під № 110, п. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності», п. 12.1 статуту ТОВ «Есперанто», затвердженого 13.02.2013 року, не уклав з ним трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував його в державній службі зайнятості, не видав наказ про прийняття його на роботу, не став вести його трудову книжку, а саме не вніс до неї відповідний запис про трудову діяльність, не видав ОСОБА_4 трудову книжку з завіреними та внесеними записами про трудову діяльність, а також не вносив за нього страхові внески за загальнообов'язковим державним страхуванням і таким чином грубо порушив законодавство про працю та права ОСОБА_4:

- на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, а також на зарахування часу роботи в ТОВ «Есперанто-Шоп» в його трудовий стаж;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування:

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

У третій декаді грудня 2013 року (більш точну дату слідством встановити не виявилось можливим), обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді директора ТОВ «Есперанто-Шоп», маючи право використовувати найману працю та обов'язок дотримання трудових і соціальних прав людини та громадянина, знаходячись на адміністративно-господарській території підприємства, а саме у закладі громадського харчування - кафе «Есперанто», що розташований по вул. О. Гончара, 4 у м. Дніпропетровську, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_5, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_5, без укладання трудового договору у письмовій формі, прийняв на постійну роботу в ТОВ «Есперанто-Шоп» гр. ОСОБА_5 на посаду офіціанта та фактично допустив її до праці з зазначеного часу.

Після цього, починаючи з четвертої декади грудня 2013 року по 30.04.2014 року, обвинувачений ОСОБА_1, реалізуючи свої злочинні наміри, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків та інших обов'язкових соціальних платежів, приховування трудових відносин з гр. ОСОБА_5, грубо порушуючи законодавство про працю та права ОСОБА_5, всупереч вимогам ст.ст. 43.46 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 23, п. 2 ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 24, ч. 4 ст. 24, ст. 24-1, ст. 48, ст. 253 Кодексу закону про працю України, п. 1.1 п. 2.4 ч. 1, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року під № 110, п. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч. 2, ч. 3 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 6, п. 3 ч. 2 ст. 27 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням», п. 1 ч. 1 ст. 8 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві га професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності», п. 12.1 статуту ТОВ «Есперанто», затвердженого 13.02.2013 року, не уклав з нею трудовий договір у письмовій формі та не зареєстрував його в державній службі зайнятості, не видав наказ про прийняття її на роботу, не став вести її трудову книжку, а саме не вніс до неї відповідний запис про трудову діяльність, не видав ОСОБА_5 трудову книжку з завіреними та внесеними записами про трудову діяльність, а також не вносив за неї страхові внески за загальнообов'язковим державним страхуванням і таким чином трубо порушив законодавство про працю та права ОСОБА_5:

- на працю, на належні, безпечні і здорові умови праці, а також на зарахування часу роботи в ТОВ «Есперанто-Шоп» в її трудовий стаж;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі та підтвердив фактичні обставини щодо вчиненого ним діяння та викладених у обвинувальному акті.

Ухвалою суду в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються визнані судом недоцільними. У зв'язку з чим суд не приводить не дослідженні докази винуватості обвинуваченого у мотивувальній частині вироку.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого в грубому порушенні законодавства про працю, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України.

При визначенні виду та розміру покарання, суд виходить зі ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, який позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, повністю відшкодував заподіяну потерпілим шкоду, свою вину визнав у повному обсязі та щиро розкаявся у скоєному, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин. При цьому, обтяжуючих покарання останнього обставини, судом в ході розгляду кримінального провадження виявлено не було.

З врахуванням викладеного, а також думки потерпілих, суд вважає, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченому слід призначити покарання у виді штрафу в дохід держави, оскільки саме таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його конкретним обставинам та наслідкам, особі обвинуваченого, а також вимогам ст. 65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374-376 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави у сумі 850 грн. (вісімсот п'ятдесят гривень) 00 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду.

Головуючий - суддя: К.О. Шелестов