Рішення № 40663641, 23.09.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" вересня 2014 р. Справа № 906/1080/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: Довгань О.М.- дов. № 01/5104-2 від 25.11.2014р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром" (м.Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль, Романівський район Житомирська область)

про стягнення 47095,33 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 47095,33грн., з яких 40410,00грн. основного боргу, 5172,48грн. інфляційних та 1512,85грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 07.08.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 19.08.2014р.

Ухвалою суду від 19.08.2014р. розгляд справи відкладено на 23.09.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надав довідку, згідно якої повідомляє, що заборгованість відповідача не змінилась та становить 40410,00грн. (а.с. 41), що також підтвердив, підписаним сторонами, актом звірки розрахунків станом на 03.09.2014р. (а.с. 42).

Відповідач представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення № 1000214417948 (а.с.39).

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013р. між Приватним акціонерним товариством "Західукрвибухпром" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (замовник, відповідач) було укладено договір № 27р на виконання бурових робіт (а.с 9-10).

Відповідно до п. 1.1 Договору, відповідач доручив, а позивач прийняв на себе зобов'язання щодо буріння свердловин буровою установкою: ATLAS COPCO орієнтовною кількістю 900 погонних метрів.

Пунктом 2.1 договору сторони визначили, що вартість виконаних робіт згідно пункту 1.1. Договору визначається фактичним об'ємом виконаних робіт із розрахунку 95,00грн. з урахуванням ПДВ за 1 п/м.

За умовами п. 2.1 договору, доставка бурової установки до місця виконання робіт і в зворотньому напрямку проводиться за рахунок Замовника (відповідача).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору, обсяг виконаних робіт визначається кількістю погонних метрів пробурених свердловин. Виконані позивачем роботи оформляються актами виконаних робіт, підписаними представниками обох сторін.

Термін дії договору установлюється з моменту підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань за даним Договором.

15.04.2013 позивачем згідно договору на виконання бурових робіт № 27 від 22.03.2013 р. було виставлено рахунок № 404 на оплату автотранспортних послуг в сумі 7560,00грн. (а.с. 12), факт надання яких підтверджено актом здачі-приймання робіт № 239 від 15.04.2013р. (а.с. 11).

30.04.2013р. сторонами підписано акт здачі-приймання № 244 виконаних бурових робіт об'ємом 790 п/м на загальну суму 75050,00грн. (а.с. 14) та виставлено відповідачу рахунок для їх оплати № 411 (а.с. 15).

Таким чином, на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 82610,00грн.

За умовами п. 4.1 договору, відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 50% орієнтовної вартості робіт. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідач на виконання умов договору здійснив передоплату за буріння свердловин згідно платіжних доручень № 32 від 12.04.2013р., № 33 від 16.04.2013р., № 44 від 19.04.2013р. на загальну суму 35000,00грн. (а.с. 23,24,22).

31.08.2013р. сторонами було підписано акт про припинення зобов'язань шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 7200,00грн.

Інших платежів відповідач не здійснював.

Таким чином, станом на 31.08.2013р. відповідач за надані позивачем послуги має заборгованість в сумі 40410,00грн., з яких; 7560,00 грн. - вартість наданих автотранспортних послуг по доставці бурової установки до місця виконання робіт і в зворотньому напрямку; 32850,00грн. - вартість бурових робіт.

29.05.2014р. за вих. № 01/1816 позивачем направлена відповідачу претензія з вимогою оплатити заборгованість за договором № 27р від 22.03.2013р. в сумі 40410,00грн. протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги (а.с. 26).

Станом на день вирішення спору відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість не сплатив, що підтверджується наданим позивачем та підписаним відповідачем актом звірки розрахунків (а.с. 42).

Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу за несвоєчасно проведені розрахунки за період з вересня 2013 р. по червень 2014 р. на суму заборгованості 40410,00 грн. нараховано інфляційні в сумі 5172,48 грн. (а.с. 4) та 3% річних з 04.05.2013 р. по 14.07.2014 р. в сумі 1512,85грн. (а.с. 3)

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу послуг за актами здачі-примання робіт № 239 від 15.04.2013р. та № 244 від 30.04.2013р., що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами п. 4.1 договору, відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 50% орієнтовної вартості робіт. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Проаналізувавши умови договору, виходячи з предмету договору, суд дійшов висновку, що п. 4.1 сторони встановили строк проведення розрахунку лише за виконані бурові робіт, а щодо проведення розрахунку за надані автотранспортні послуги по доставці бурової установки до місця виконання робіт і в зворотньому напрямку, сторонам слід керуватись нормами ст. 530 ЦК України.

Враховуючи, що оплата виконаних бурових робіт мала бути здійснена саме протягом 3 банківських днів, що позивачем не враховано, останнім днем для добровільного виконання обов'язку по оплаті бурових робіт був 07.05.2013р. Прострочка в оплаті починається з 08.05.2013 р.

В порядку ст. 530 ЦК України, 29.05.2014р. за вих. № 01/1816 позивачем направлена відповідачу претензія з вимогою оплати заборгованість за договором № 27р від 22.03.2013р. в сумі 40410,00грн. протягом 5 календарних днів з моменту отримання вимоги (а.с. 26).

Таким чином, враховуючи вимогу позивача, останнім днем для добровільного виконання зобов'язань щодо оплати наданих автотранспортних послуг є 09.06.2014 р. Прострочка в оплаті почалась з 10.06.2014р. (04.06.2014р. отримано претензію + 5 календарних днів, встановлених претензією).

Заборгованість відповідача на день судового засідання не змінилась та становить 40410,00 грн.

Відповідач факт існування заборгованості за надані послуги не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Відповідно до норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано інфляційні на суму 5172,48грн. та 3% річних на суму 1512,85 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних і 3% річних, виходячи з вищевикладених обставин щодо строків проведення розрахунку, суд встановив, що позивачем розрахунок здійснено невірно.

Виходячи з норм п. 4.1 договору, надісланої відповідачем вимоги про сплату боргу, враховуючи проведені відповідачем оплати, судом здійснено власний розрахунок 3 % річних.

Так, 3 % річних на заборгованість за надані автотранспортні послуги в сумі 7560,00грн., згідно акту приймання-передачі № 239 від 15.04.2013р. слід нараховувати за період з 10.06.2014р. по 14.07.2014р., які становлять 21, 75грн.

Річні за несвоєчасно проведені розрахунки за виконані бурові роботи згідно акту приймання-передачі № 244 від 30.04.2013р. слід нараховувати за період:

- з 08.05.2013р. по 30.08.2013р. на суму заборгованості 40050,00грн, які становлять 378,55 грн.

- з 31.08.2013 по 14.07.2014р. на суму заборгованості 32850,00грн., які становлять 855,90грн., на загальну суму 1234,45 грн.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1256,20 грн.

В частині стягнення 256,65 грн. (1512,85грн. - 1256,20 грн.) суд відмовляє.

Із врахуванням вищевикладених обставин щодо строків проведення відповідачем розрахунків, судом також здійснено власний розрахунок інфляційних на суму заборгованості 32850,00 грн. за період з травня 2013 р. по червень 2014 р. за виконані бурові роботи (4204,29 грн.) та на заборгованість в сумі 7560,00 грн. за автотранспортні послуги за період червень 2014 р. (75,60 грн.), загальна сума яких становить 4279,89грн.

За таких обставин, в частині стягнення 892,59 грн. (5172,48грн. - 4279,89грн.) інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами та предметом не оспорив, доказів сплати боргу не надав. Факт існування заборгованості в сумі 40410,00 грн. не заперечує, що вбачається з акта звірки розрахунків станом на 03.09.2014 р. (а.с. 42).

З огляду на викладене, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 45946,09 грн. з яких: 40410,00грн.- основний борг, 1256,20грн. - 3% річних, 4279,89 грн.- інфляційні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт. Миропіль, вул. Леніна, 89, ідентифікаційний код 13563220)

на користь Приватного акціонерного товариства "Західукрвибухпром"(10003, м. Житомир, вул. Лесі Українки,19, ідентифікаційний код 32744298)

- 40410,00грн. основного боргу;

- 1256,20 грн. 3% річних;

- 4279,89 грн. інфляційних;

- 1782, 42грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 29.09.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1-в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)