Ухвала суду № 40663617, 29.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29 вересня 2014 року Справа № 146/10-06/9/5 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.розглянув касаційну скаргуприватного підприємства "Еркер"у справі № 146/10-06/9/5 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Управління капітального будівництва Міністерства оборони УкраїнидоПриватного підприємства "Еркер"прозобов'язання вчинити дії та стягнення штрафних санкційВ С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається із змісту касаційної скарги від 11.09.2014 р. № 766 заявник доводить обставини, що свідчать про відсутність й нього права власності на спірне нерухоме майно, а відтак, вважає безпідставним застосування до нього відповідальності за невиконання вимог державного виконавця.

Стверджуючи лише своє право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, передбаченого Законом України "Про виконавче провадження" та Господарським процесуальним кодексом України, скаржник не наводить конкретних норм законодавства, які порушено, не застосовано чи невірно застосовано судом, в тому числі, норм, які регулюють дії державного виконавця щодо виконання судового рішення, порушення ним своїх обов'язків чи зловживання своїми правами у процесі здійснення виконавчого провадження.

При цьому, стверджуючи порушення норм закону, скаржник повинен обґрунтувати також суть порушення відповідних норм, зокрема, на застосування яких норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, впливають зазначені в скарзі обставини.

Таким чином, касаційна інстанція вважає, що в касаційній скарзі не зазначаються обґрунтовані доводи щодо суті порушення або неправильного застосування конкретних норм матеріального чи процесуального права, частин відповідних норм, на правильність застосування яких норм матеріального права та яким чином впливають обставини, які наводяться заявником.

Формальне посилання на норми ГПК України, якими керується заявник не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, касаційна інстанція звертає увагу на невизначеність вимог скаржника, оскільки з вступної частини скарги вбачається, що скарга подається на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р., та ухвалу господарського суду Київської області від 22.07.2014 р., тоді як в прохальній частині скарги заявлено вимогу про скасування ухвали господарського суду Київської області від 24.10.2013 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р..

Зазначені обставини не дозволяють суду визначити предмет оскарження, оскільки це є виключно правом скаржника. Разом з цим, зазначені недоліки впливають на можливість суду визначитися з процесуальними наслідками розгляду скарги на конкретні судові рішення, а так само на правильність висновків за наслідками перевірки застосування судами норм права при винесенні конкретного судового рішення.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Сплачений згідно платіжного доручення №8072 від 11.09.2014 р. судовий збір в сумі 609 грн підлягає поверненню скаржнику.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п. 6 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Еркер" у справі № № 146/10-06/9/5 господарського суду Київської області не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Повернути на користь приватного підприємства "Еркер" з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк -ГУ ДКСУ у м. Києві, одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку - 820019, код за ЄДРПОУ- 38004897, 609 (шістсот дев'ять) грн. судового збору.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун