Постанова № 40663568, 25.09.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 921/1292/13-г/7 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяСибіга О.М.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Сервіс"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 рокуу справі№ 921/1292/13-г/7господарського судуТернопільської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Сервіс"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп"прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення до Державного бюджету 12 527, 72 грн. неустойки

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Лірніченко О.А. дов. № 25 від 11.07.2014 року,- відповідача:не з'явився,- третьої особи:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (далі за текстом - РВ ФДМ України) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Сервіс" (далі за текстом - ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення до Державного бюджету 12 527, 72 грн. неустойки.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014 року у справі № 921/1292/13-г/7 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" в доход Державного бюджету України 12 527, 72 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого державного майна. Провадження у справі в частині зобов'язання ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" повернути по акту приймання-передавання Балансоутримувачу - Тернопільському міжрайонному управлінню водного господарства Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп", орендоване державне майно - частину приміщень загальною площею 167, 39 кв. м. (в тому числі 32, 0 кв. м. площі спільного користування) першого поверху лабораторно-виробничого корпусу під літерою "А", реєстровий номер 01034260.1. АААБВЖ716, розташованого за адресою вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль, припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення місцевого господарського суду від 04.03.2014 року в частині стягнення 12 527, 72 грн. та прийняти, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 12 027, 72 грн.

Крім того, не погоджуючись з рішенням господарського суду Тернопільської області, РВ ФДМ України звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення, та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" в дохід державного бюджету неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна в розмірі 20 952, 06 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року у справі № 921/1292/13-г/7 апеляційні скарги задоволено, рішення господарського суду Тернопільської області від 04.03.2014 року скасовано в частині стягнення неустойки; позовні вимоги з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" в доход Державного бюджету України 20 452, 06 грн. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого державного майна; в частині позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 500, 00 грн. - відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року у справі № 921/1292/13-г/7 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в розмірі 12 027, 72 грн., аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. ст. 54, 57, 63 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.09.2010 року РВ ФДМ України та ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв, згідно акту приймання-передавання майна, в строкове платне користування державне нерухоме майно: частину приміщень загальною площею 167, 39 кв. м. (в тому числі 32, 0 кв. м. площ спільного користування) першого поверху лабораторно-виробничого корпусу під літерою "А", реєстровий номер 01034260.1. АААБВЖ716, розташованого за адресою вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль, що перебуває на балансі Тернопільського міжрайонного управління водного господарства Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп" (далі -Балансоутримувач), для здійснення виробничої діяльності, вартість майна станом на 31.05.2010 року становить 305 220, 00 грн. без ПДВ (п. п. 1.1. - 1.3., 2.1. договору оренди).

Положеннями п. п. 3.1., 3.2., 3.3. вказаного вище Договору сторони погодили, що розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року за № 786 (зі змінами та доповненнями), з врахуванням результатів конкурсу на право оренди державного майна і становила без ПДВ за перший місяць оренди - 3 792, 36 грн.,нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством,при цьому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.5. Договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця та відповідно до пропорцій розподілу установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, та на підтвердження перерахування орендної плати за попередній місяць надається ним орендодавцеві та Балансоутримувачу інформація (п. 5.9. Договору).

Згідно п. п. 7.2., 10.10. Договору передача орендарю в оренду майна та його повернення здійснюється згідно акта приймання-передачі, який підписується Балансоутримувачем майна з однієї сторони та її орендарем з іншої сторони, при цьому майно вважається поверненим з моменту підписання акту, обов'язок щодо складання якого покладається на орендаря.

Пункту 10.1 Договору сторони визначили, що даний договір укладений на 2 роки 11 місяців і діє з 21вересня 2010 року до 20серпня 2013 року.

Положеннями п. п. 10.6., 10.9. Договору сторони узгодили, що чинність договору оренди припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, при цьому майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем Балансоутримувачу.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання умов договору Балансоутримувач передав, а орендар прийняв по Акту приймання-передавання нерухомого майна від 21.09.2010 року, у тимчасове оплатне користування державне нерухоме майно - частину приміщення першого поверху лабораторно-виробничого корпусу, загальною площею 167, 39 кв. м., розташованого за адресою вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що 13.06.2013 року позивачем на адресу відповідача був скерований лист № 18-14-02077 від 12.06.2013 року щодо не продовження дії договору оренди державного нерухомого майна, в якому повідомив про те, що термін дії договору продовжуватись не буде і у зв'язку з цим відповідно до п. 10.9. Договору просив протягом трьох днів з дня закінчення строку дії договору повернути майно по акту приймання передачі. Однак, даний лист був залишений без відповіді та належного реагування.

В подальшому, позивач звертався до відповідача листами попередження № 18-14-03726 від 09.10.2013 року, № 18-14-04271 від 18.11.2013 року, в яких просив відповідача повернути майно, згідно договору за актом приймання-передачі та сплати неустойку.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав вимоги позивача, останній звернувся до суду з позовом про зобов'язання ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" повернути по акту приймання-передавання балансоутримувачу - Тернопільському міжрайонному управлінню водного господарства Тернопільського обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству "Тернопільводгосп", орендоване державне майно - частину приміщень загальною площею 167, 39 кв. м. (в тому числі 32, 0 кв. м. долі площ спільного користування) першого поверху лабораторно-виробничого корпусу під літерою "А", реєстровий номер 01034260.1. АААБВЖ716, розташованого за адресою вул. Текстильна, 30-А, м. Тернопіль та про стягнення до Державного бюджету 12 527, 72 грн. неустойки (за період 24.08.2013 року по 30.11.2013 року).

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди державного майна укладається в письмовій формі, та в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору.

Однією із істотних умов договору оренди державного майна, згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є термін, на який укладається договір оренди, та умови повернення майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка кореспондується з ст. 763 Цивільного кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що в разі коли наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Отже обґрунтованим є висновок судів про те, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

За приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Таким чином, судами вірно вказано про те, що після спливу строку дії договору оренди, орендар зобов'язаний повернути це майно, при цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим в силу закону.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що орендодавець листом № 18-14-02077 від 12.06.2013 року повідомив орендаря, що 20.08.2013 року закінчується термін дії договору оренди, у зв'язку з чим орендоване майно підлягає поверненню Балансоутримувачу по акту приймання-передавання протягом трьох днів з моменту закінчення договору, який необхідно подати до регіонального відділення.

Крім того, позивачем направлялись на адресу відповідача листи попередження № 18-14-03726 від 09.10.2013 року, № 18-14-04271 від 18.11.2013 року, в яких він просив відповідача повернути майно, згідно договору за актом приймання-передачі та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається та досліджувалось судами, в процесі розгляду справи у суді першої інстанції, ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" повернуло орендоване майно Балансоутримувачу, що підтверджується актом приймання-передавання нерухомого майна від 31.01.2014 року, згідно якого майно передано в нормальному стані.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов'язання повернути по акту приймання-передавання орендоване державне майно на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.12.2013 року позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" про стягнення до Державного бюджету 12 527, 72 грн. неустойки (за період 24.08.2013 року по 30.11.2013 року), однак, підчас розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог № 10-12.-00579 від 18.02.2014 року, в яких збільшив розмір позовних вимог на суму 8 424, 34 грн. та просив стягнути з ТОВ "Р.Е.Й.В.-Сервіс" до Державного бюджету 20 952, 06 грн. неустойки (за період 24.08.2013 року по 31.01.2014 року).

Так, відмовляючи в задоволенні вказаного вище клопотання позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а тому суд дійшов висновку про те, що позивач вправі збільшити розмір майнових вимог в межах заявленого періоду (з 24.08.2013 року по 30.11.2013 року) у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення неустойки в сумі 8 424, 34 грн. за період з 01.12.2013 року по 31.01.2014 року є зміною предмету спору і залишив позовні вимоги у вказаній частині без розгляду.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком місце0вого господарського суду та вважає його не вірним з огляду на наступне.

Положеннями ст. 22 ГПК України закріплено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Предмет позову це певна матеріальна правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення неустойки на підставі договору оренди.

Судами досліджено, що позивач подаючи до суду першої інстанції клопотання про збільшення позовних вимог просив суд збільшити суму позову та стягнути з відповідача неустойку за більший період на підставах та доказах, які були заявлені та подані при поданні позовної заяви. Разом з тим, позивач не змінював предмет позову.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивач звернувся до суду із клопотанням про збільшення позовних вимог до винесення рішення судом першої інстанції, а тому останній безпідставно залишив дане клопотання без розгляду, у зв'язку з чим судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі були порушені вимоги ст. 22 ГПК України, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення господарського суду Тернопільської області від 03.04.2014 року в частині залишення без розгляду клопотання про збільшення позовних вимог і дану заяву прийняв до розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ст. 526, 527, 629 Цивільного кодексу України, з якими кореспондується ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, при цьому, сторони повинні вжити усіх заходів для виконання належним чином та в установлений договором чи законом строк взятих зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судами встановлено та не заперечується відповідачем факт користування орендованим майном після припинення дії договору оренди, що також підтверджується актом звірки розрахунків з неустойки по договору оренди від 21.09.2010 року № 674 за період з 20.08.2013 року по 31.01.2014 року, відповідно до якого відповідач визнав, що у нього існує борг перед позивачем по сплаті неустойки в сумі 20 952, 06 грн., який необхідно перерахувати до держбюджету.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26.02.2014 року відповідачем було перераховано до державного бюджету 500, 00 неустойки, згідно договору оренди від 21.09.2010 року № 674, що не заперечується сторонами.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що позивачем була здійснена часткова проплата неустойки, а тому заява про збільшення позовних вимог підлягає частковому задоволенню в розмірі 20 452, 06 грн., у зв'язку з чим апеляційним судом обґрунтовано скасовано рішення господарського суду Тернопільської області 04.03.2014 року в частині стягнення неустойки та задоволено позовні вимоги з врахуванням клопотання про збільшення позовних вимог частково на суму 20 452, 06 грн., а в решті рішення залишив без змін.

Касаційна інстанція, в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку апеляційним господарським судом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.-Сервіс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року у справі № 921/1292/13-г/7 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року у справі № 921/1292/13-г/7 залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко