Постанова № 40662709, 14.08.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2014 року Справа №810/3484/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Білоцинк» до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Білоцинк» (далі – позивач, ПрАТ «Білоцинк», Товариство) до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень:

- форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44448,00 грн., у тому числі за основним платежем 35558,00 грн., штрафні санкції 8890,00 грн.;

- форми «В4» №0000371502 від 06.02.2014, яким зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 23628,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що вважає безпідставними висновки Акту №144/15-2/19406472 від 30.01.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ «Білоцинк» (код за ЄДРПОУ 19406472) від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за квітень та листопад 2013 року» (далі – Акт перевірки), який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв’язку з наступним.

Так, позивач зазначив, що збільшена Податковим органом сума грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 35558,00 грн. складається з: 9597,00 грн. податкове зобов’язання з ПДВ, задеклароване у декларації з ПДВ за квітень 2013 року (без урахування уточнюючих декларацій); 2333,33 грн. - сума податкового кредиту за квітень 2013 року відповідно до податкової накладної №3 від 23.01.2013; 23628,1 грн. - сума податкового кредиту за податковою накладною №17 від 22.11.2012.

Позивач зазначає, що оскільки статтею 201 Податкового кодексу України не передбачено такого обов’язкового реквізиту податкової накладної, як юридична адреса покупця, то встановлення під час перевірки такого недоліку щодо податкової накладної №17 від 22.11.2012 не може бути підставою для тверджень про завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 23628,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 9597 грн. є зобов’язанням за декларацією з ПДВ за квітень 2013 року, яке фактично сплачено бюджету до 30.05.2013 і не може вважатись порушенням.

Позивач також зауважив на порушені Податковим органом порядку направлення та вручення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судових засіданнях 29.07.2014 та 13.08.2014 представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

У судовому засіданні 29.07.2014 представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень проти адміністративного позову посилався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ПрАТ «Білоцинк», код за ЄДРПОУ 19406472, є юридичною особою, остання реєстрація 27.07.2012, є платником податку на додану вартість та як платник податків перебуває на обліку у Білоцерківській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області. Юридична адреса Товариства: 09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Сквирка, вул. Городиська.

17.05.2013 Товариством до Податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2013 року, якою: у рядку 9 - усього грошові зобов"язання задекларовано суму ПДВ (колонка Б) у розмірі 365 058 грн.; у рядку 17 - усього податкового кредиту задекларовано суму ПДВ (колонка Б) у розмірі 355 461 грн.; у рядку 18 - позитивне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) року задекларовано суму ПДВ у розмірі 9597,00 грн.; у рядках 25 та 25.1 задекларовано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) року та сплачується до бюджету, в розмірі 9597,00 грн.

19.09.2013 Товариством до Податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобов"язань з податку на додану вартість у зв"язку з виправленням самостійно виявлених помилок, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492.

Так, до податкової декларації з ПДВ за квітень 2013 року внесені виправлення у рядку 10.1 (Д5) ІІ розділу "Податковий кредит": графа 4 - показник, який уточнюється (колонка А) 118141 грн., (колонка Б) - 23 628 грн.; графа 5 - уточнений показник (колонка А) 118141 грн., (колонка Б) - 23 628 грн.; графа 6 - різниця вказано "0". Також зазначено у рядках 19 та 20.2. (від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у графі 4 - показник, який уточнюється - 23 628 грн.; графа 5 - уточнений показник - 23 628 грн.; графа 6 - різниця вказано "0".

При цьому, судом встановлено, що показники декларації з ПДВ за квітень 2013 року щодо податкового зобов"язання (рядок 9) не відкориговані, так само як і позитивне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) та сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, яка сплачуєються до державного бюджету (рядки 25, 25.1).

В той же час, судом встановлено, що самостійно виявлені помилки, на виправлення яких поданий вказаний уточнюючий розрахунок, полягали у помилковому зазначені дати податкової накладної №17 від 22.11.2012, отриманої від контрагента ТОВ «Співдружність-2005», на загальну суму 141768,90 грн., у тому числі ПДВ 23628,15 грн.

Так, при подані декларації з ПДВ за квітень 2013 року при формуванні податкового кредиту вказана податкова накладна №17 від 22.12.2013, отримана від контрагента ТОВ «Співдружність-2005», на загальну суму 141768,90 грн., у тому числі ПДВ 23628,15 грн.

Проте, правильною є дата 22.11.2012. Даний факт відповідачем не заперечується, про що вказано у Акті перевірки.

20.09.2013 Товариством подано до Податкового органу додаток 5 Розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Уточнюючий), у розділі ІІ "Податковий кредит" якого вказано операції з придбання з ПДВ, які надають право формування податкового кредиту: №з/п 1 постачальник (індивідуальний податковий номер)- "336651105387"; період виписки податкових накладних, що дають право на податковий кредит "12.2012"; обсяг постачання (без ПДВ) "- 118140,75"; сума ПДВ "-23628,15"; №з/п 2 постачальник (індивідуальний податковий номер)- "336651105387"; період виписки податкових накладних, що дають право на податковий кредит "11.2012"; обсяг постачання (без ПДВ) "118140,75"; сума ПДВ "23628,15".

Таким чином, податковий кредит за квітень 2013 року сформований, серед іншого, на підставі податкової накладної №17 від 22.11.2012.

Також Товариством до складу податкового кредиту за квітень 2013 року включено суму ПДВ відповідно до податкової накладної №3 від 23.01.2013, отриманої від контрагента МПП «Белгаз», виписану на загальну суму 14000,00 грн., у тому числі ПДВ 2333,33 грн.

З 15.01.2014 по 30.01.2014 посадовими особами Податкового органу на підставі пп.78.1.1, пп. 78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Білоцинк» з питань достовірності відображення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року у розмірі 23628 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ поданій за відповідний звітний період (вх. №9028564829 від 17.05.2013) з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку із виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №9058542192 від 19.09.2013) та від’ємного значення різниці між сумою податкового кредиту за листопад 2013 року у розмірі 320018 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний період (вх. №9077508339 від 02.12.2013).

На підставі вказаної перевірки складено акт №144/15-2/19406472 від 30.01.2014, відповідно до висновків якого було встановлено наступні порушення з боку Товариства:

1) п. 187.1 ст.187, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200,2, п. 200.3, ст. 200, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, п.1, п.2, п.3 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 та розділу 3 Наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит зі податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН» від 15.05.2012 №420 в результаті чого:

- підприємством безпідставно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку в розмірі 23 628 грн.;

- підприємством безпідставно занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку у розмірі 35 558 грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 44448,00 грн., у тому числі за основним платежем 35558,00 грн., штрафні санкції 8890,00 грн.;

- форми «В4» №0000371502 від 06.02.2014, яким зменшено розмір від’ємного значення з податку на додану вартість на суму 23628,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується, зокрема, на висновку Податкового органу щодо включення до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суми ПДВ 23628,15 грн. на підставі податкової накладної №17 від 22.12.2013, отриманої від контрагента ТОВ «Співдружність-2005», яка не була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, Податковий орган вказує, що підприємством змінено дату виписки зазначеної податкової накладної на 22.11.20123.

Також Податковий орган зауважив, що податкова накладна №17 від 22.11.2012 складена з порушенням порядку її заповнення, а саме невірно вказано адресу ПрАТ «Білоцинк».

Як було зазначено вище та встановлено під час проведення вказаної перевірки, Товариством до складу податкового кредиту за квітень 2013 року включено суму ПДВ відповідно до податкової накладної №3 від 23.01.2013, отриманої від контрагента МПП «Белгаз», виписану на загальну суму 14000,00 грн., у тому числі ПДВ 2333,33 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що позивачем до податкового кредиту за квітень 2013 року включено факсимільну копію податкової накладної №3 від 23.01.2013, що, на думку Податкового органу, є порушенням пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України.

В свою чергу, нарахована за основним платежем з ПДВ податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014 сума податку в розмірі 35558,00 складається з:

- 23628 грн. відповідно до податкової накладної №17 від 22.11.2012;

- 2333 грн. відповідно до податкової накладної №3 від 23.01.2013;

- 9597 грн. податкове зобов’язання з ПДВ, яке відповідає самостійно нарахованому позивачем зобов’язанню у декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

Крім того, Податковий орган у Акті перевірки та у запереченнях проти адміністративного позову посилається на невірне відображення Товариством в уточнюючому розрахунку від 19.09.2013 суми податкових зобов"язань у розмірі 365 058 грн. та суму податкового кредиту у розмірі 379 089 грн., що призвело до завищення від"ємного значення у розмірі 23 628 грн., а також завищено суму податкового кредиту по податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку у розмірі 25 961,43 грн. та, в свою чергу, занижено позитивне значення за квітень 2013 року - у розмірі 35558 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за квітень 2013 року з урахуванням уточнюючого розрахунку у сумі 35558 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказані вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін, після чого позивач звернувся до суду з метою відновлення порушених, на його думку, прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – Податковий Кодекс України).

Згідно із підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України, серед іншого, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Проте, як зазначалось вище Товариством самостійно виправлено виявлену ним помилку у даті виписки податкової накладної № 17 від 22.11.2012, копія якої наявна в матеріалах справи, та з якої вбачається відмітка про її реєстрацію у ЄРПН. Даний факт відповідачем не заперечується.

Таким чином, до податкового кредиту за квітень 2013 року включено суму податку на додану вартість відповідно до податкової накладної №17 від 22.11.2012, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, отже Товариство не завищило суму податкового кредиту у розмірі 23 628 грн.

У зв’язку з чим суд вважає висновки Податкового органу щодо безпідставного заниження податку на додану вартість та, відповідно, завищення від'ємного значення з податку на додану вартість, в розмірі 23628 грн. необгрунтованими, у зв’язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також суд вважає за необхідне наголосити на необґрунтованості посилань контролюючим органом на порушення порядку заповнення податкової накладної №17 від 22.11.2012, а саме зазначенням невірної адреси Товариства, у зв’язку з наступним.

Так, дійсно, з аналізу податкової накладної №17 від 22.11.2012 вбачається, що як адресу ПрАТ «Білоцинк» у цій накладній зазначено як «вул. Городиська 24, с. Мала Сквирка, Білоцерківський район, Київська область, 09154», тоді як юридичною адресою ПрАТ «Білоцинк» є « 09154, Київська область, Білоцерківський район, с. Мала Сквирка, вул. Городиська».

Відповідно до положень абзацу другого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Аналіз приведеної норми дає підстави для висновку про те, що зазначення юридичної (податкової) адреси покупця не є обов’язковим реквізитом податкової накладної.

Таким чином, нарахування позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 23628 грн., та відповідних штрафних санкцій (25%) в розмірі 5907 грн., що у сумі складає 29535 грн., є безпідставним, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014 підлягає скасуванню у цій частині.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2013 року ПДВ в розмірі 2333,33 грн. відповідно до податкової накладної №3 від 23.01.2013, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що Товариством до податкового кредиту включено факсимільну копію податкової накладної №3 від 23.01.2013.

За приписами пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Водночас, відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Представники позивача зазначили, що отримали податкову накладну №3 від 23.01.2013 спочатку по факту здійснення господарської операції, а потім поштою. Також зазначили, що надали копію податкової накладної №3 від 23.01.2013 під час проведення вказаної перевірки.

У судовому засіданні судом досліджені надані для огляду два оригінали податкової накладної №3 від 23.01.2013 та встановлено, що копія цієї накладної, надана для перевірки, не відповідає оригіналам, тим більше оригінали підписані різними особами і відрізняється зразок печатки ПП «Белгаз».

Відповідно до положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Доказів направлення Товариством заперечень на Акт перевірки, та надання відповідних первинних документів контролюючому органу у встановленому законом порядку, позивачем не надано.

На підставі викладеного суд погоджується з доводами Податкового органу та вважає за обґрунтований висновок щодо безпідставності включення Товариством до складу податкового кредиту за квітень 2013 року суму ПДВ в розмірі 2333,33 грн. відповідно до податкової накладної №3 від 23.01.2013, у зв’язку з чим адміністративний позов у цій частині не підлягає задоволенню.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв’язку з наявним, на думку позивача, порушенням порядку їх направлення на адресу Товариства, оскільки такі можливі порушення не є підставою для їх скасування, адже ці обставини не встановлюють правомірності чи протиправності самих рішень, наявності чи відсутності порушень з боку Товариства податкового законодавства та наявності підстав для притягнення останнього до фінансової відповідальності.

Водночас, як було зазначено вище, податковим повідомленням-рішенням форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014 за основним платежем з ПДВ в загальній сумі 35558,00, окрім встановлення завищення податкового кредиту відповідно до податкових накладних №17 від 22.11.2012 та №3 від 23.01.2013, нараховано до сплати податкове зобов’язання з ПДВ в розмірі 9597 грн., яке відповідає самостійно нарахованому позивачем зобов’язанню у декларації з ПДВ за квітень 2013 року.

Ані з Акту перевірки, ані з письмових заперечень відповідача проти позову, неможливо встановити, на підставі чого відбулося вказане нарахування ПДВ в розмірі 9597 грн. Зокрема, відповідачем не було надано доказів несплати Товариством такого самостійно нарахованого податкового зобов’язання, тоді як позивач у позовній заяві наполягає на тому, що воно було погашено.

У судовому засіданні представник відповідача підстав для нарахування позивачеві податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 9597 грн. також пояснити не зміг.

При цьому зі змісту Акту перевірки вбачається, що за даними перевірки сума податкових зобов’язань з ПДВ становить 365058 грн., сума податкового кредиту становить 355461 грн. Відповідно, різниця між цими сумами (ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету) становить 9597 грн.

Таким чином нарахування позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 9597 грн., та відповідних штрафних санкцій (25%) в розмірі 2399,25 грн., що у сумі складає 11996,25 грн., є безпідставним, у зв’язку з чим податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014 підлягає скасуванню у цій частині.

Висновок Податкового органу щодо коригування податкового кредиту до 379 089 грн. суперечать матеріалам справи, адже, як зазначалось вище, згідно з уточнюючим розрахунком у графі 6 у розділі ІІ "Податковий кредит" різниця між показником ПДВ, який уточнюється, та уточненим показником складає "0", а розділ І "Податкове зобов"язання" взагалі не підлягав виправленню. Так само у розділі ІІІ "Розрахунки за звітний період" рядок 18 Позитивне значення не підлягало коригуванню, в той час як у графі 6 рядка 19 Від"ємне значення показник різниці між показником, який уточнюється, та уточненим показником складає "0".

Всі виправлення стосувались виправлення у даті виписки податкової накладної № 17, що підтверджено додатком 5 до декларації з ПДВ за квітень 2013 року (Уточнений) від 20.09.2013.

Подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у разі якщо у майбутніх податкових періодах з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України, платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій податковій декларації (крім митної декларації або обмежень, визначених статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу)) передбачено пунктом 50.1 статті 50 глави 2 розділу II цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, затверджений Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок № 1492).

Так, Розділом VI цього Порядку регламентований порядок заповнення уточнюючого розрахунку.

У пункті 8 цього Розділу Порядка № 1492 вказано, що у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

На виконання вимог Порядку № 1492 Товариством до Податкового органу поданий додаток 5 Розшифровки податкових зобов"язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Уточнений).

Пункти 1-2 Розділу VI визначають наступне.

У графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення.

У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Стосовно висновку Податкового органу про завищення суми від"ємного значення у розмірі 23628 грн. (рядки 19, 20.2 уточнюючого розрахунку) суд звертає увагу на положення пункту 6 цього Розділу, яким встановлено, що у разі виправлення показника рядка 20.2 декларації значення із графи 6 такого рядка враховується при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано відповідний уточнюючий розрахунок.

Як зазначалось вище, показник графи 6 рядків 19, 20.2 уточнюючого розрахунку складає "0", тобто від"ємне значення до наступного звітного (податкового) періоду не переходить, і водночас, значення вказане у графі 5 цих рядків не потягло зміни до задекларованій згідно з декларацією з ПДВ за квітень 2013 року у рядку 25 суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, твердження Податкового органу щодо завищення суми від"ємного значення Товариством у розмірі 23628 грн. згідно з уточнюючим розрахунком до декларації з ПДВ за квітень 2013 року спростоване матеріалами справи, отже податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000371502 від 06.02.2014 підлягає скасуванню.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення у вищевказаній частині, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0000361502 від 06.02.2014 в частині нарахування податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 41531,25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 33225,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8306,25 грн., а також скасування податкового повідомлення-рішення форми «В4» №0000371502 від 06.02.2014 повністю.

Відповідно до положень частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 94, 128, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» №0000361502 від 06 лютого 2014 року в частині збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 41531 (сорок одна тисяча п’ятсот тридцять одна) грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем у розмірі 33225,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8306,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області форми «В4» №0000371502 від 06 лютого 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Білоцинк» (код за ЄДРПОУ 19406472) судовий збір у розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн. 43 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.