Рішення № 40662515, 29.09.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7831/14 Справа № 203/1213/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Козлов С.П.Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Дніпропетровськ Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Прозорової М.Л.,

при секретарі: Савеленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Земельне управління дніпропетровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з таким позовом, посилаючись на те, що вона є власником 8/50 частини домоволодіння АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську на земельній ділянці розміром 929 кв.м., а саме квартири № 1, співвласниками є ОСОБА_4, яка є власницею 17/50 частини домоволодіння, а саме квартири № 2, та ОСОБА_3, яка є власницею квартири № 3, що складає 25/50 частини домоволодіння. Згідно рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.1997 року ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку площею 608 кв.м., яку в подальшому вона приватизувала та отримала державний акт, 304 кв.м. були надані їй - позивачці разом з відповідачкою у спільне користування, а 4 кв.м. залишилося у спільному користуванні мешканців домоволодіння. 09.10.2001 року між нею та відповідачкою було укладено угоду, згідно якої кожному з учасників угоди належить 152 кв.м. земельної ділянки незалежно від частини кожного з них у домоволодінні та на підставі якої вона приватизувала земельну ділянку в розмірі 0,0143 га. На початку 2001 року відповідачка почала будівництво та станом на 2004 року продовжувала будівництво прибудови на її земельній ділянці зі сторони приміщень 3-7, у зв'язку з чим Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю було винесено припис № 484 від 14.09.2001 року про припинення самовільного будівництва з боку відповідачки, але дані вимоги нею так і не були виконані.

З таких підстав позивачка просила суд зобов'язати ОСОБА_3 знести самовільно збудовану капітальну прибудову до будинку літ. - "Г-1" по АДРЕСА_2 м. Дніпропетровськ, габаритними розмірами 5,98 м. х 3,35 м. з крильцем та навісом розміром 5,98 м. х 1, 43 м, яка знаходиться з боку її земельної ділянки, та привести земельну ділянку в попередній стан (відповідно розмірів будинку 6.10 м. х 8,54 м.), а також зобов'язати відповідачку розібрати стіну, яка перекриває доступ до її інженерних споруд і привести отвір між квартирами № 1 і № 3, розташованих по АДРЕСА_2 м. Дніпропетровськ, згідно плану будинку Г-1 (розмірами 1,15 м. х 3 м.), затвердженого актом приймання індивідуального домоволодіння від 13.08.1963 року та рішення Виконкому Кіровської районної ради від 13.08.1963 року № 922.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 знести самовільно збудовану капітальну прибудову до будинку літ. - "Г-1" по АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську, габаритними розмірами 5,98 м. х 3,35 м., з крильцем та навісом розміром 5,98 м. х 1, 43 м., яка знаходиться з боку земельної ділянки ОСОБА_2 АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди для ОСОБА_2 шляхом забезпечення доступу для користування та обслуговування до інженерних споруд (газо- та водопостачання) квартири АДРЕСА_2. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права ОСОБА_2 просить змінити рішення суду, задовольнивши її позов в повному обсязі.

Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення вимог матеріального права ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

Розглянувши справу в межах доводів скарг колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а скаргу ОСОБА_3 слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам закону рішення суду повністю не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником 8/50 частини до домоволодіння АДРЕСА_2, а саме: житловий будинок А-1 квартира № 1, що складається з 1-3 - прихожа, 1-4 - житлова кімната, житловою площею 10,9 кв.м., прибудова А2-1, ганок а3, 1/2 поживної ями И, 1/3 споруд 1-13, що підтверджується копією договору дарування від 30.01.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого за № 214.

ОСОБА_3 є власником 25/50 частини домоволодіння АДРЕСА_2, а саме: житловий будинок Г-1, житловою площею 28,3 кв.м. сіни г-1, ганок з піддашшям - г, погріб під г-1, навіси - В, Л, 1/2 пит. ями-И, 1/3 огорожі, споруд, замощень № 1-16, І-ІІІ, що підтверджується копією договору дарування від 20.06.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого за № 1739.

ОСОБА_4 є власником 17/50 частини домоволодіння АДРЕСА_2, а саме: житловий будинок Г-1, житловою площею 27,2 кв.м., дерев'яні - уборна Б, душ - Е,Ж, сарай - З, цегляна уборна В, шл. блок. сарай та огорожа № 1-4,7, водоколонки № 5, 6, мостіння І, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 28.08.1996 року державним нотаріусом П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за № 1-4866.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.1997 року було встановлено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську, згідно якого ОСОБА_4 виділено у користування земельну ділянку площею 608 кв.м., власникам квартир № 1 та № 3 даного домоволодіння на той час ОСОБА_8 та ОСОБА_9 виділено в користування земельну ділянку площею 304 кв.м. та залишено земельну ділянку розміром 4 кв.м. в загальне користування.

Рішенням Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 1479 від 15.07.1999 року ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0632 га, в межах згідно з планом, яка розташована по АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Д' № 027136 від 20.08.1999 року.

На підставі Рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 45/27 від 20.02.2002 року з врахуванням укладеної 09 жовтня 2001 року між сторонами угоди щодо встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою в результаті погодження та встановлення сторонами існуючих зовнішніх меж земельних ділянок в натурі ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0143 га., яка розташована по АДРЕСА_2 у м. Дніпропетровську, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Д' № 038859 від 30.03.2002 року та іншими письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Починаючи з 2001 року ОСОБА_3 було самовільно збудовано капітальну прибудову до житлового будинку літ. Г по АДРЕСА_2, габаритними розмірами в плані 5,98 м. х 3,35 м. з крильцем та навісом розміром в плані 5,98 м. х 1, 43 м. без технічної та дозвільної документації на виконання будівельних робіт, тому Виконком Кіровської районної ради м. Дніпропетровська зобов'язав ОСОБА_3 негайно зупинити будівництво цієї прибудови, а 14 вересня 2001 року Державною інспекцією архітектурно-будівельного контролю було винесено припис № 484 про заборону ОСОБА_3 її самовільного будівництва та на неї було накладено адміністративне стягнення за самовільне зайняття земельної ділянки за цією адресою згідно відповіді Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів № 3/849 від 13.09.2001 року.

За висновком судової будівельно-технічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1827/1828-08 від 02.10.2009 року капітальна прибудова, що прибудована до будинку літ. - Г-1 по АДРЕСА_2, габаритними розмірами 5,98 м. х 3,35 м. з крильцем та навісом, розміром в плані 5,98 м. х 1, 43 м., і стіни у отворі між будинками А-1 і Г-1 домоволодіння не відповідають вимогам «Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», затверджених наказом Держбуду України від 05.12.2000 року. Співвласник квартири № 1 домоволодіння АДРЕСА_2 доступ до своїх інженерних комунікацій, а саме, газопровідної труби - не має в зв'язку з проведенням власником квартири № 3 в приміщенні 3-5 площею 5,2 кв. м. у житловому будинку літ. Г переобладнанням - будівництвом у міжбудинковому отворі частини зовнішньої стіни у житловому будинку літ. Г-1. Відстані від крайніх точок конструктивних елементів житлового будівництва (прибудови прибудованої до житлового будинку літ. Г та крильця з навісом) квартири № 3 відносно меж суміжної земельної ділянки № 1 по АДРЕСА_2 також не відповідає вимогам п. п. 3.25 ДБН 360-92**. При проведенні реконструкції в квартирі № 3, що належить праві власності ОСОБА_3, відбулося збільшення площі забудови на 16,3 кв. м.. В результаті збільшення площі забудови у квартири № 3, що належить ОСОБА_3, відбулося збільшення площі квартири № 3 зі сторони входу до квартири № 1 майже на 4,5 кв. м.. Фундамент пристрою до квартирі № 3 з крильцем та навісом, що належить на праві власності ОСОБА_3, знаходиться на земельній ділянці майже по фактичній некапітальній межі встановленій між співвласниками квартири № 1 ОСОБА_2 та квартири № 3 ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську. Параметри кадастрової зйомки по межі земельної ділянки, зайнятої власницею квартири № 3 ОСОБА_3, не в повному обсязі відповідають параметрам та розмірам зазначених у державному акті про право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпропетровської міської Ради від 20.02.2002 року за № 45/27. Фактично збудована капітальна прибудова до будинку Г-1 та крильце з навісом по АДРЕСА_2 знаходяться на землі, яка не була виділена для цієї мети: згідно генерального плану домоволодіння по АДРЕСА_2 від 27.12.1963 року з підписом ОСОБА_12 (правоприємниця ОСОБА_3.) зі схемою відведеної їй земельної ділянки згідно зобов'язанню-угоди співвласників від 25.09.1963 року; згідно акту приймання індивідуального домоволодіння АДРЕСА_2 в експлуатацію від 13.08.1963 року, затвердженого Кіровською райрадою 13.08.1963 року згідно рішення Кіровської райради від 13.08.1963 року № 922 про узаконення будинку ОСОБА_12; згідно акту обстеження домоволодіння по АДРЕСА_2 від 19.10.1963 року; згідно даних листу Кіровської районної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 05.12.1997 року (вих. № 17/1-011-8992) про величину земельної ділянки квартири № 3 (власник ОСОБА_12.) у розмірі 99 кв.м. в частині оплати земельного податку. Виявлено значна розбіжність у площі земельної ділянки, фактично зайнятої ОСОБА_3. Загальна площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні власника квартири № 3 домоволодіння по АДРЕСА_2, зайнятої ОСОБА_3, складає: 167 кв.м., що на 15кв.м. перевищує нормативну площу (152 кв.м.), зазначену в угоді між співвласниками. Згідно розмірів кадастрової зйомки (додаток №1) загальна площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні власника квартири № 1 домоволодіння по АДРЕСА_2, зайнятої ОСОБА_2.), складає 151 кв.м., що на 1 кв.м. менше нормативної площі (152 кв.м.).

Відповідно до висновку додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 31.01.2014 року загальна площа земельної ділянки складає 935 кв.м., а саме, площа земельної ділянки, яка знаходиться у користування власника кв. № 1 ОСОБА_2, складає 151 кв.м., власника кв. № 2 ОСОБА_4 складає - 617 кв.м. та власника кв. № 3 ОСОБА_3 складає - 167 кв.м.. Нашарування частини приватизованої земельної ділянки ОСОБА_4 на частину житлового будинку літ. А-1, що належить ОСОБА_2, не відповідають відомостям про державну реєстрацію зазначених в акті про приватизацію на землю від 20.02.2002 року № 45/27 та акті про приватизацію на землю від 15.07.1999 року № 1479. Огорожа частини земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3, загальною площею 167 кв.м., виходить за межу червоної лінії АДРЕСА_2 отже площа земельної ділянки ОСОБА_3, яка фактично знаходиться на частині приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 по причині встановленого оцинкованого ливнестоку складає 0,66 кв.м.. Злив атмосферних опадів із даху крильця з навісом фактично відбувається по даховому ливне стоку на межу між співвласниками квартири № 1 та квартири № 3 домоволодіння по АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську, що не відповідає вимогам п. 3.25. ДБН 360-92** щодо устрою необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стоку атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Окрім цього, судовими експертами було виявлено, що нашарування частини приватизованої земельної ділянки ОСОБА_2 розповсюджується на частину житлового будинку літ. Г-1, що належить ОСОБА_3, тобто самовільнозбудована прибудова фактично знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3 та не наносить шкоду приватизованій земельній ділянці ОСОБА_2, але злив атмосферних опадів з даху крильця з навісом прибудови фактично відбувається по даховому ливнестоку на межу між співвласниками квартири № 1 та квартири № 3 домоволодіння по АДРЕСА_2, визначену згідно даних акту від 20.02.2002 року, що не відповідає вимогам п. 3.25 ДБН 360-92** щодо устрою необхідних інженерно-технічних заходів, які перешкоджають стоку атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, тому власнику квартири № 3 ОСОБА_3 рекомендовано було вкоротити звіс з навісу та організувати сток атмосферних опадів на земельну ділянку, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3. Викладені обставини підтверджуються висновком додаткової комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 999/1000-13 від 31.01.2014 року.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 підключена до мережі газопостачання через газопровід, який прокладений по фасаду будинку та є спільним газопроводом на квартири № 1 та № 2, місце підключення квартири № 1 до мережі газопостачання відповідно до проекту 1966 року знаходиться у міжбудинковому отворі квартир № № 1, 2. Крім того, ПАТ «Дніпрогаз» не припиняло газопостачання за вищезазначеною адресою та станом на 05.07.2014 року мешканці квартири № 1 підключені до системи газопостачання та безперешкодно користуються газом, оскільки ПАТ «Дніпрогаз» не приймало участі у відключенні від газопостачання квартири № 1, яка належить ОСОБА_2, що підтверджується листом ПАТ «Дніпрогаз» від 07.07.2014 року та копією проекту на газифікацію квартири № 1.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 92 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель.

За змістом ч. ч. 2 - 3 ст. 152 ЗК України (в редакції 2001 року) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав ОСОБА_3 знести самовільно збудовану капітальну прибудову до будинку літ. - "Г-1" по АДРЕСА_2 м. Дніпропетровськ, габаритними розмірами 5,98 м. х 3,35 м. з крильцем та навісом розміром 5,98 м. х 1, 43 м, яка знаходиться з боку земельної ділянки ОСОБА_2 АДРЕСА_4, керуючись названими нормами права.

Наведені в апеляційні скарзі доводи ОСОБА_3 щодо недоведеності позивачкою порушення її прав при реконструкції спірних прибудов фактично зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів, яким суд відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України дав належну правову оцінку у їх сукупності, та самі по собі не спростовують вищезазначених висновків експертиз про зайняття відповідачкою частини земельної ділянки, яка їй не належить, що безспірно підтверджують порушення нею законних прав позивачки в частині можливості користування своєю власністю.

Разом з тим, дійшовши правильного висновку про порушення зі сторони ОСОБА_3 законних прав ОСОБА_2 та зобов'язуючи у зв'язку з цим ОСОБА_3 усунути перешкоди для ОСОБА_2 шляхом забезпечення доступу для користування та обслуговування до інженерних споруд (газо- та водопостачання) квартири АДРЕСА_2, суд не врахував, що згідно уточнених позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині просила зобов'язати розібрати стіну, яка перекриває доступ їй до інженерних споруд, і привести отвір між квартирами № 1 і № 3, розташованих по АДРЕСА_2 в м. Дніпропетровську, згідно плану будинку Г-1 (розмірами 1,15 м. х 3 м.), затвердженого актом приймання індивідуального домоволодіння від 13.08.1963 року та рішення Виконкому Кіровської районної ради від 13.08.1963 року № 922, тобто в порушення вимог ст. 11 ЦПК України суд вийшов за межі позовних вимог, обравши спосіб захисту прав ОСОБА_2, про який вона не просила.

З урахуванням наведеного, рішення суду в цій частині підлягає відповідній зміні на підставі ст. 309 ЦПК України згідно заявлених позовних вимог ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 307 - 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року в частині зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди для ОСОБА_2 шляхом забезпечення доступу для користування та обслуговування до інженерних споруд (газо- та водопостачання) квартири АДРЕСА_2 - змінити, зобов'язавши ОСОБА_3 розібрати стіну, яка перекриває доступ до інженерних споруд ОСОБА_2 і привести отвір між квартирами № 1 і № 3, розташованих по АДРЕСА_2 м. Дніпропетровськ, згідно плану будинку Г-1 (розмірами 1,15 м. х 3 м.), затвердженого актом приймання індивідуального домоволодіння від 13.08.1963 року та рішення Виконкому Кіровської районної ради від 13.08.1963 року № 922.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: С.П. Козлов

Судді: Л.О. Каратаєва

М.Л. Прозорова