Рішення № 40661318, 23.09.2014, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 р. Справа № 923/1021/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Джафаровій М.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Херсонської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", м. Херсон

до

відповідача-1: Приватного підприємства "Нива В.Ш.", м. Херсон

відповідача-2: Відділу примусового виконання рішень управління Державної

виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-1: ОСОБА_3, с. Музиківка Білозерського району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів-2: ОСОБА_4, м. Херсон

про визнання дій по укладанню правочину купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд неправомірними, визнання недійсними результатів прилюдних торгів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_5, представник, дов. серії ВТК № 632490 від 19.02.2013 р.; ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий10.02.1997 р. Комсомольськім РВ ХМВ УМВС України в Херсонській області;

від третьої особи - ОСОБА_6 представник, дов. від 17.12.2013 р.;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: Третьяков С.Ю., представник дов. № 1883 від 04.06.2014 р.;

від третьої особи-1: ОСОБА_8, представник за дов. від 15.09.2014 р.;

від третьої особи-2: ОСОБА_8, представник за дов. серії НАЕ № 028772 від 17.09.2014 р.

Строк розгляду справи продовжено за клопотанням сторін згідно ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до приватного підприємства "Нива В.Ш." (відповідач-1) та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (відповідач-2), за участю третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Херсонської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" про визнання дій по укладанню правочину купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд неправомірними, визнання недійсними результатів прилюдних торгів.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 58, 63 ЗУ "Про виконавче провадження" та ст.ст. 1, 12, 15, 54, 55, 56, 57 ГПК України.

Представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач-1, належними чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача-2 заперечує проти позовних вимог, та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, на стороні відповідачів - 1 та 2 заперечує проти позовних вимог, та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник залученої до участі у справі в якості третьої особи, на стороні позивача АКБ "Укрсоцбанк" в особі Херсонської філії позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Крім того, позивач 11.07.2014 р. звернувся до суду з заявою про об'єднання вимог та просить об'єднати раніше зазначені позовні вимоги з вимогою визнати договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 27.06.2013 року № 2213201, за яким передано на торги майно комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39 недійсним.

Відповідно до приписів ст. 22 ГПК України позивач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У п. 3.11 та 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами і доповненнями) зазначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Враховуючи викладене, суд не приймає до розгляду заяву позивача про об'єднання первісних позовних вимог з вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 27.06.2013 року № 2213201, за яким передано на торги майно комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39, оскільки, по-перше, дана вимога заявлена після початку розгляду судом справи по суті; по-друге, позивачем не сплачений судовий збір; по-третє, позивачем не змінено предмет чи підставу позову, а фактично заявлено інший позов.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд

в с т а н о в и в:

У відділі примусового виконання судових рішень Головного управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист, виданий Білозерським районним судом Херсонської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 289667,00 грн.

В рамках вказаного виконавчого провадження було описано та арештовано належне ОСОБА_1 майно, а саме в першу чергу було описано та арештовано рухоме майно: деревообробні станки у кількості 19 одиниць, загальна вартість яких, на думку позивача, становить з урахуванням максимального зносу 510060 грн. Також в рамках виконавчого провадження було описано та арештовано нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею1773,3 кв.м. та земельна ділянка загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що вищевказане майно також є об'єктом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 26 грудня 2006 року за №02-23-Ф061054П-2135, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та ФОП ОСОБА_1.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 липня 2013 року відбулися прилюдні торги з реалізації комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м.Херсон, проспект Сенявіна, 39.

В позовній заяві ФОП ОСОБА_1 стверджує, що був присутнім на прилюдних торгах, але протоколу, передбаченого п.4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №68/5, йому не вручено. Також позивач не отримував акт державної виконавчої служби про проведені прилюдні торги відповідно до вимог п.6.1 та 6.3 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №68/5.

Позивач вважає прилюдні торги незаконними, посилаючись на наступне.

Акт про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.

Позивач стверджує, що на момент укладання спірного правочину (проведення прилюдних торгів від 17 липня 2013 р.) було порушено наступні норми законодавства:

- ч.3 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження» та п.3.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. №68/5 - майно на прилюдні торги було передано без визначення ринкової вартості майна, яка мало бути визначена у порядку ст..58 Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»; сума вартості, за якою майно було передано на торги, занижена у десятки разів від ринкової вартості майна. Було порушено саме порядок визначення вартості, оцінки майна, оскільки результати висновку оцінки майна не були узгоджені з усіма учасниками виконавчого провадження, а саме із боржником та іпотеко держателем, який не погодився із висновками звіту про незалежну оцінку від 29.05.2013 р., де ринкову вартість арештованого майна визначено у 1021497,00 грн.

- ст..54 Закону України «Про виконавче провадження» визначає вичерпний перелік підстав для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями в рамках виконавчого провадження, за рахунок заставного майна. Підстав для передачі майна на продаж немає. Передача на торги майна, що знаходиться в іпотеці є втручанням у договірні відносини між сторонами договору іпотеки, порушує їхні договірні зобов'язання.

- ч.3, 4 ст.43 Закону України «Про іпотеку» - відповідачем не було здійснено опублікування у двох засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів іпотечного майна.

- П.3.8, 310 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5 - відповідачем у повідомленні про прилюдні торги комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м.Херсон, проспект Сенявіна, 39, не здійснено повного опису майна.

- П.3.12 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5 - відповідачем не було організовано безперешкодну подачу заяву усіх бажаючих прийняти участь у торгах.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Херсонській області знаходилось чотири виконавчих листи Білозерського районного суду Херсонської області №2-10 від 13.02.2009 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованості на загальну суму 301265,00 грн. (зведене виконавче провадження №ЄДРВП 36664308).

Відповідно до вимог ст..27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені для самостійного виконання рішення документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.

За приписами п.5 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. П.п.1, 5, 6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Матеріали справи свідчать що 30.06.2011 р. державним виконавцем описано й арештовано належне боржнику нерухоме майно: нежитлові будівлі та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Акт опису й арешту майна у встановленому законом порядку не оскаржено та не скасовано.

За приписами ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єктів оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно ч.1 та ч.6 ст.13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

Судом встановлено, що 15.04.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонські області винесено Постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Згідно Звіту про незалежну оцінку майна вартість арештованого майна складає 1021497,00 грн.

Статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони незгодні з результатами визначення вартості чи оцінки, в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Про результати визначення вартості майна ОСОБА_1 повідомлено листом №6461 від 31.05.2013 р., який направлено рекомендованою кореспонденцією згідно квитанції №7300321034984 від 01.06.2013р. Оскільки боржник висловив свою незгоду з оцінкою майна, 05.06.2013 р. державним виконавцем винесено постанову про призначення рецензування звіту про оцінку, яку доручено експерту ОСОБА_9, яка направлена експерту та сторонам. 06.06.2013 р. від експерта надійшло повідомлення про вартість рецензування звіту про незалежну оцінку майна та необхідність провести авансування робіт на розрахунковий рахунок експерта. В строк до 19.06.2013 р. оплату витрат за рецензування звіту ОСОБА_1 не здійснено. За таких обставин рецензування звіту про оцінку майна проведено не було.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ПП «Нива ВШ» (відповідач-1) не опублікувало інформацію в печатних засобах масової інформації про проведення прилюдних торгів, оскільки вищевказане посилання спростовується наданими відповідачем-1 доказами, а саме: копіями газетних повідомлень, опублікованих в газеті «Прямо в руки» від 01 липня 2013 року та в газеті «Наддніпрянська правда» від 03 липня 2013 р. Суд звертає увагу позивача, що ним не надано відповідних доказів порушень щодо публікацій на веб-сайті Міністерства юстиції України. Також позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що відповідач-1 не забезпечив безперешкодну подачу усіх заяв бажаючих взяти участь в торгах.

Судом встановлено, що відповідач-1 не повідомив ПАТ «Укрсоцбанк» про реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1, оскільки реалізації підлягало арештоване нерухоме майна, належне ОСОБА_1, на користь стягувача - ОСОБА_3 Виконавчий лист про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» до виконавчої служби не надходив. ПАТ «Укрсоцбанк» був повідомлений державним виконавцем про опис та арешт вищезазначеного майна, після чого звернувся до Суворовського районного суду м.Херсона про виключення майна з акту опису та арешту майна та визнання права іпотекодержателя. Згідно Рішення Суворовського районного суду м.Херсона по справі №2-3189/2011р. від 7 грудня 2011 року - позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» залишено без задоволення.

Таким чином, при реалізації арештованого майна, яке належало позивачу, застосовувалося Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а не норми Закону України «Про іпотеку».

Предметом позову, як зазначалось вище є, зокрема, визнання недійсними результатів прилюдних торгів з підстав, передбачених ст. 54 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", змістом яких визначено вичерпний перелік підстав для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями в рамках виконавчого провадження за рахунок заставного майна та порядок визначення вартості, оцінки майна відповідно.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту порушеного права згідно з частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених частинами 1 - 3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, передбачено Законом N 606-XIV та Інструкцією.

Цим Законом встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Аналіз положень Закону N 606-XIV й Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону N 606-XIV та пункти 5.11, 5.12 Інструкції).

Відповідно до положень наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначено Тимчасовим положенням.

За змістом Тимчасового положення прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2). Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розділ 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Такий висновок узгоджується і з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розділ 6 Тимчасового положення, пункти 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року N 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року N 152/361, стаття 34 Закону України "Про нотаріат").

Отже, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1 - 3 та 6 статті 203 ЦК України (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту частини 1 статті 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Господарським судом таких порушень Тимчасового положення не встановлено.

Що стосується порушень вимог статей 54, 62 Закону України "Про виконавче провадження", допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених цим Законом, до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Не приймається судом до уваги посилання позивача на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 15.08.2013 р., якою дії державного виконавця по передачі нерухомого майна на прилюдні торги для реалізації визнані неправомірними у зв'язку з порушенням державним виконавцем процедури оцінки майна боржника, оскільки акт оцінки майна не скасований у встановленому чинним законодавством порядку.

Щодо посилання позивача на незаконне звернення стягнення та передачі на реалізацію заставленого майна для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, то воно також не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

07.12.2011 р. Суворовським районним судом м. Херсона прийнято рішення у справі № 2-3189/2011 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа ВДВС Суворовського РУЮ у м. Херсоні про виключення майна з акту опису та визнання права іпотекодержателя.

Даним рішенням у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено, рішення набрало законної сили і є чинним.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами і доповненнями) не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Суворовським районним судом м. Херсона під час розгляду справи № 2-3189/2011 р. встановлено відсутність підстав для виключення із акту опису та арешту майна, що було передано ОСОБА_1 в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" і яке в подальшому передано для продажу на прилюдних торгах, правомірність яких оскаржується по даній господарській справі.

Враховуючи викладене та приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Приватним підприємством "Нива-В.Ш." (відповідач-1) заявлено клопотання про припинення провадження у справі, з посиланням на те, що акт про проведення прилюдних торгів є правочином, про визнання недійсним якого, особами, які беруть участь у справі, є насамперед, його сторони.

У цій справі однією із сторін оскаржуваного правочину є переможець прилюдних торгів, яким виступає фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а тому не може бути залучена відповідачем до участі у справі.

Суд відхиляє дане клопотання за наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з подальшими змінами та доповненнями господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Позиція щодо необхідності припинення у таких випадках провадження у справі викладена у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Разом з тим, в цьому пункті йдеться про необхідність залучення до участі у справі осіб, які є сторонами правочину і не говориться про те, що ці особи мають бути сторонами судового процесу.

Суд ухвалою від 05.08.2013 р. залучив переможця торгів - ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, що перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на вищезазначене, суд не знаходить підстав для визнання дій відповідачів по укладанню правочину купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м та земельної ділянки загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, пр. Сенявіна, 39 неправомірними та визнання недійсними результатів прилюдних торгів (правочину) - акту про реалізацію арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 23.07.2013 р. стосовно відчуження майна належного ФОП ОСОБА_1 комплексу нежитлових будівель і споруд загальною площею 1773,3 кв.м. та земельної ділянки, загальною площею 0,8543 га, які знаходяться за адресою: м. Херсон, проспект Сенявіна, 39.

За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 29.09.2014 р.

Суддя Л.І. Александрова