Ухвала суду № 40658733, 22.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

22 вересня 2014 р. Справа № 804/8587/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

ВСТАНОВИВ:

Інгулецький районний центр зайнятості м. Кривого Рогу звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу незаконно отримані кошти у сумі 2 690 грн.

Позовна вимога обґрунтована тим, що відповідачу було надано статус безробітної та вона з 12.09.2008 року по 20.05.2009 року перебувала на обліку в філії Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу та отримувала допомогу на випадок безробіття. В результаті проведеної позивачем звірки даних з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було встановлено, що відповідач, яка перебувала в центі зайнятості як безробітна, зареєстрована як фізична особа - підприємець з 08.04.2008 року. Таким чином відповідач, приховавши факт реєстрації як фізичної особи - підприємця, незаконно отримала допомогу по безробіттю у розмірі 2 690 грн., яка за відсутності добровільної сплати, підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження з огляду на наступне.

Згідно пункту 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз припису наведеної норми дає підстави вважати, що адміністративними судами можуть розглядатись вимоги про відшкодування шкоди, завданої лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень, такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, Інгулецький районний центр зайнятості м. Кривого Рогу просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю. Отже, відповідач у спірних правовідносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а виступав особою, яка отримувала матеріальну допомогу та соціальні послуги.

Згідно частини 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією або законами України.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 17 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Отже, суб'єкт владних повноважень може звернутися до адміністративного суду з адміністративним позовом лише у випадку, коли це передбачено Конституцією або законами України.

Суд вважає за необхідне зазначити про відсутність у органів Державної служби зайнятості передбачених законом повноважень звертатись до адміністративного суду з позовами до фізичних осіб про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, оскільки такі вимоги за своєю сутністю є вимогами про відшкодування шкоди і відносяться до компетенції судів цивільної юрисдикції.

Даний спір стосується відшкодування збитків, за своєю сутністю та характером спірних правовідносин не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню у відповідності із положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

Положення статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачають норм, які б надавали органам центу зайнятості право звертатись з позовом про стягнення з громадянина сум незаконно отриманої допомоги по безробіттю до адміністративного суду.

Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 03 липня 2014 року по справі № К/9991/29851/12 та від 22 травня 2014 року у справі К/800/4371/14 та узгоджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 18 червня 2013 року №№ 21-204а13, 21-124а13.

Згідно пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно частини 2 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Отже даний спір підлягає вирішенню загальним місцевим судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі № 804/8587/14 за позовом Інгулецького районного центру зайнятості м. Кривого Рогу до ОСОБА_1 про стягнення коштів - закрити.

Роз'яснити позивачу, що згідно частини 3 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська