Постанова № 40657466, 26.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3713/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Пекного А.С.,

суддів Василяки Д.К., Циганія С.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМУНХОЗ" до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМУНХОЗ" (далі - позивач, ТОВ "КОМУНХОЗ") звернулось до суду із позовом до Державної інспекції України з контролю за цінами (далі - відповідач, Держцінінспекція), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.08.2014р. №192 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого вилучено у ТОВ "КОМУНХОЗ" в дохід державного бюджету штраф в розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки - 27 888,08 грн. та зобов'язано позивача повернути споживачам необґрунтовано одержану виручку у вказаній вище сумі.

Позовні вимоги мотивовані помилковістю висновків відповідача про вчинення позивачем порушення державної дисципліни цін, при цьому позивач посилається на те, що нарахування плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій здійснювалось у відповідності із тарифами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Цюрупинської міської ради від 17.07.2012р. №150 відповідно до законодавства, а факт надання послуг підтверджується належними первинними документами.

Сторони в судове засідання не з'явились, надавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач надав письмові заперечення на позов, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що оскаржене рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, відповідач вказує, що за результатами проведеної перевірки встановлено факт порушення позивачем пп.5 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та п.5 Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. №970. Порушення полягало у тому, що ТОВ "КОМУНХОЗ" протягом 2013-2014р.р. нараховувалась мешканцям окремих будинків та стягувалась плата за фактично не надані послуги по дератизації (0,04 грн. / кв.м.) та по обслуговуванню димовентиляційних каналів (0,06 грн. / кв.м.). Станом на 01.08.2014р. перерахунки розміру плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням не наданих протягом 2013-2014р.р. послуг позивачем не здійснені.

Тому відповідач вважає, що за період з 01.01.2013р. по 01.07.2014р. мешканцям за рахунок невиконання послуг по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів позивачем зайво нарахована сума 78 812,30 грн. За період з 01.09.2013р. по 01.07.2014р. мешканцям за рахунок невиконання послуг по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів позивачем необґрунтовано нараховано 29 607,33 грн. З урахуванням відсотку оплати мешканцями будинків послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій ТОВ "КОМУНХОЗ" за період з 01.09.2013р. по 01.07.2014р. необґрунтовано отримано доходу в сумі 27 888,08 грн.

Посилаючись на викладене, відповідач вказує, що правомірно застосував до ТОВ "Комунхоз" адміністративно-господарські санкції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Цюрупинської міської ради від 17.07.2012р. №150 встановлено базовий тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з Додатками №4 та №5 для кожного будинку житлового фонду м. Цюрупинська.

Рішенням виконавчого комітету Цюрупинської міської ради від 17.07.2012р. №154 визначено тимчасово - до моменту визначення переможця конкурсу - ТОВ "КОМУНХОЗ" виконавцем послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Крім того, надано ТОВ "КОМУНХОЗ" право застосовувати під час своєї діяльності базовий тариф, встановлений п.3 рішення виконавчого комітету Цюрупинської міської ради від 17.07.2012р. №150, а саме Додатку №5 - з 01.08.2012р.

Також судом встановлено, що у період з 22.07.2014р. по 04.08.2014р. посадовими особами Держцінінспекції України проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ "КОМУНХОЗ" вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за наслідками якої складено акт перевірки №283 від 04.08.2014р.

Зазначений акт підписаний керівником ТОВ "КОМУНХОЗ" та отриманий ним 04.08.2014р.

За змістом акту перевірки, встановлено порушення позивачем пп.5 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV (далі - Закон №1875-IV) та п.5 Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. №970 (далі - Порядок №970).

Це порушення, на думку відповідача, полягало у тому, що ТОВ "КОМУНХОЗ" протягом 2013р. нараховувалась мешканцям окремих будинків та стягувалась плата за фактично не надані послуги по дератизації (0,04 грн. / кв.м.) та по обслуговуванню димовентиляційних каналів (0,06 грн. / кв.м.).

Крім того, позивачем мешканцям будинків, які не обладнані сміттєзбірниками та в який відсутні підвали, протягом 2013-2014р.р. нараховувалась та стягувалась плата за послуги по дератизації (0,04 грн. / кв.м.), в той час як ця послуга не надавалась.

Станом на 01.08.2014р. перерахунки розміру плати за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з урахуванням не наданих протягом 2013-2014р.р. послуг позивачем не здійснені.

У зв'язку з цим відповідач дійшов до висновків, що за період з 01.01.2013р. по 01.07.2014р. мешканцям за рахунок невиконання послуг по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів позивачем зайво нарахована сума 78 812,30 грн.

За період з 01.09.2013р. по 01.07.2014р. мешканцям за рахунок невиконання послуг по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів позивачем необґрунтовано нараховано 29 607,33 грн.

З урахуванням відсотку оплати мешканцями будинків послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій ТОВ "КОМУНХОЗ" за період з 01.09.2013р. по 01.07.2014р. необґрунтовано отримано доходу в сумі 27 888,08 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято рішення від 06.08.2014р. №192 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого вилучено у ТОВ "КОМУНХОЗ" в дохід державного бюджету штраф в розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки - 27 888,08 грн. та зобов'язано позивача повернути споживачам необґрунтовано одержану виручку у вказаній вище сумі.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Основні засади цінової політики визначені Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI (далі - Закон №5007-VI), який регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Згідно із ст.16 цього Закону, органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року №236/2012, Державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держцінінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

За змістом ст.ст. 17, 18 Закону №5007-VI, основними функціями уповноважених органів є:

виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення;

запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

На виконання своїх функцій уповноважені органи мають, зокрема, право:

проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки, в тому числі достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки;

одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Статтею 20 Закону №5007-VI регулюються питання щодо застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення, тобто визначені правопорушення та відповідальність за їх вчинення.

Так, згідно із п.1 ч.1, ч.ч.2, 3 ст.20 Закону №5007-VI, до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Суми адміністративно-господарських санкцій зараховуються до державного бюджету.

Сума необґрунтованої виручки, одержаної суб'єктами господарювання, які на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача, повертається споживачам.

Порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.

Як встановлено судом, позивач є суб'єктом господарювання, який на постійній основі надає житлово-комунальні послуги і до нього оскарженим рішенням застосовано адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки - 27 888,08 грн. та зобов'язано позивача повернути споживачам необґрунтовано одержану виручку у вказаній вище сумі.

Виходячи зі змісту оскарженого рішення, суть вчиненого позивачем порушення на думку відповідача полягає у одержанні необґрунтованої виручки внаслідок включення у вартість продукції та послуг, тарифи на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів, що також є порушенням пп.5 ч.1 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та п.5 Порядку проведення перерахунку розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у разі перерви в їх наданні, ненадання або надання не в повному обсязі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2013 р. №970.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог суд виходить з того, що тарифи на житлово-комунальні послуги, в тому числі і на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, складовими яких є послуги по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів, за змістом ст.ст.10, 12, 13 Закону №5007-VI, ст.ст.7, 12, 13, 14, 30, 31, 32 Закону №1875-IV та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. №869 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок №869), є державними регульованими цінами, встановлення яких відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Механізм та умови встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначений Порядком №869.

Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлений Додатком до Порядку №869, відповідно до якого до цього переліку включені послуги з дератизації та обслуговування димовентиляційних каналів.

Відповідно до п.п.2, 5 Порядку №869, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) це - вартість надання таких послуг, розрахована на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість.

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач нараховує споживачам плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Цюрупинської міської ради від 17.07.2012р. №150, які визначені з урахуванням витрат на надання послуг по дератизації (0,04 грн. / кв.м.) та по обслуговуванню димовентиляційних каналів (0,06 грн. / кв.м.).

Згідно із п.п. 14, 16 Порядку №869, витрати з дератизації (Вдр) визначаються за формулою

Вдр = (Пп х Тдр) : Пз + (Кс х Тк) : Пз,

де Пп - площа підвалу (першого поверху) житлового будинку (гуртожитку); Тдр - середньомісячний тариф на проведення дератизаційних робіт (на 1 кв. метр площі дератизації); Кс - кількість сміттєприймальних камер будинку; Тк - середньомісячний тариф на проведення дератизаційних робіт в одній сміттєприймальній камері будинку, Пз - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку). Середньомісячний тариф на проведення дератизаційних робіт визначається за калькуляцією відповідної санітарно-епідеміологічної служби.

Витрати з обслуговування димовентиляційних каналів (Вдк) визначаються за формулою

Вдк = (Оз + Вф + Н + М + І) х Дф : (Пз х Дк),

де Дк - нормативна кількість димовентиляційних каналів; Дф - фактична кількість димовентиляційних каналів, Оз - заробітна плата; Вф - відрахування із заробітної плати внесків до Пенсійного фонду України та інших фондів соціального страхування; Н - накладні витрати; М - матеріальні витрати; І - обов'язкові платежі до бюджету; Пз - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку).

Як вбачається з матеріалів справи, спору щодо правильності формування та встановлення тарифів безпосередньо між сторонами не існує з огляду на підстави застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.

В той же час, спірним є питання одержання позивачем необґрунтованої виручки при застосуванні цих тарифів.

Поняття застосування ціни надано ст.1 Закону №5007-VI, відповідно до якої це продаж (реалізація) товару за встановленою ціною.

За змістом ст.20 Закону №5007-VI та п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. №298/519 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за №1047/6238 (яка є чинною на час виникнення спірних правовідносин), одержання необґрунтованої виручки як виду порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, за яке позивача притягнуто до відповідальності, є включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт).

В ході перевірки відповідачем в акті перевірки №283 від 04.08.2014р. зроблені висновки про одержання ТОВ "КОМУНХОЗ" необґрунтованої виручки внаслідок нарахування споживачам - мешканцям окремих будинків, перелік яких наведений відповідачем у Розрахунках, що є додатками до акту перевірки, плати за фактично не надані послуги по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів, а в деяких випадках плату за послуги з дератизації нараховано мешканцям будинків, які не обладнані сміттєзбірниками та в який відсутні підвали.

Перелік будинків, мешканцям яких необґрунтовано нараховувалась плата за вказані послуги, періоди і суми такого нарахування, розмір одержаної необґрунтованої виручки наведені відповідачем у розрахунках, які наявні в матеріалах справи (а.с. 16-19, 220-223).

Будь-яких інших документів чи розрахунків, які б підтверджували обставини вчинення позивачем порушення та факт отримання необґрунтованої виручки матеріали справи не містять і відповідачем таких доказів до суду не надано.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2014р. про надання доказів ТОВ "КОМУНХОЗ" надано до суду: укладений між ним та Приватним підприємством "Шуменський" договір підряду на виконання робіт з технічного обслуговування димових та вентиляційних каналів від 23.05.2013р., акти приймання виконаних робіт з обслуговування димовентиляційних каналів за 2013-2014р.р., заявки до територіального органу Держсанепідслужби щодо проведення робіт з дератизації, укладені з Цюрупинським районним відділом лабораторних досліджень Херсонського обласного лабораторного центру Держсанепідслужби України договори на проведення робіт з дератизації та акти виконаних робіт за 2013-2014р.р. (а.с. 58-216).

З наданих позивачем доказів у співставленні з наведеними у матеріалах перевірки відомостями судом зроблено висновок, що ТОВ "КОМУНХОЗ" на протязі 2013-2014р.р., в тому числі і на протязі періоду, в якому на думку відповідача позивач одержав необґрунтовану виручку, надавав послуги з дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів споживачам - мешканцям будинків, визначених відповідачем у розрахунках, які є додатками до акту перевірки №283 від 04.08.2014р.

Зокрема, з перелічених відповідачем 60 будинків, в яких протягом вересня-грудня 2013р. не надавались послуги по обслуговуванню димовентиляційних каналів, не підтверджено позивачем актами виконаних робіт факту надання таких послуг лише по 6 будинкам (вул. Крилова №№ 169, 173, вул. Першотравнева №№ 166-а, 194, вул. Східна №2 та вул. Промислова №1).

В той же час за період січня-червня 2014р. позивачем підтверджено виконання робіт по обслуговуванню димовентиляційних каналів лише на трьох з сімнадцяти об'єктів, які вказані відповідачем у розрахунках.

Послуги з дератизації надавались на протязі 2013-2014р.р. на підставі договорів на проведення робіт з дератизації, об'єктом яких слугувала визначена в них площа приміщень, що підлягають обробці, виражена у квадратних метрах, але без зазначення конкретних адрес, на яких виконуються роботи. Проте це, на думку суду, не може слугувати беззаперечною підставою для спростування факту надання послуг.

З цього приводу суд також зазначає, що загальним законодавством не визначено періодичності надання послуг (виконання робіт) по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів, зокрема, не встановлено, чи надаються вони щомісячно, щоквартально, щорічно, тощо, а тому вважає, що відповідачем не доведено обставин порушення позивачем встановленої періодичності виконання цих робіт як підстави для висновку про одержання необґрунтованої виручки у вигляді включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт).

Крім того, слід звернути увагу, що відповідачем для розрахунку суми необґрунтовано одержаної виручки використано певні періоди часу, в які, на його думку позивачем не надавались вказані послуги, проте жодним чином не мотивовано, чи повинен був позивач надавати ці послуги саме у зазначені відповідачем періоди, що робить неможливим оцінку обставин надання чи не надання таких послуг.

Також суд вважає помилковим віднесення відповідачем вартості послуг з дератизації, нарахованої мешканцям будинків, де відсутні підвали та сміттєприймальники, до суми необґрунтовано одержаної позивачем виручки та до складу порушення законодавства про ціни і ціноутворення, оскільки згідно п. 14 Порядку №869 витрати з дератизації визначаються за формулою, складовою якої є площа підвалу або першого поверху будинку. З цього можна зробити висновок, що дератизація проводиться також і в будинках, в яких відсутній підвал та / або сміттєприймальні камери.

Підсумовуючи викладене суд вважає, що зібраними у справі доказами у значній частині спростовуються висновки відповідача про вчинення позивачем порушення законодавства про ціни і ціноутворення, а саме одержання необґрунтованої виручки у вигляді включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт) по дератизації та по обслуговуванню димовентиляційних каналів.

Але це означає, що оскаржене рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій не в повній мірі відповідає критеріям законності і обґрунтованості, визначеними ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, оскільки прийнято на підставі неповно встановлених та досліджених обставин вчинення позивачем порушення законодавства про ціни і ціноутворення.

Зокрема, обрахування суми необґрунтовано одержаної виручки, визначальним для якої є встановлення конкретного обсягу не наданих послуг, є підставою для визначення розміру адміністративно-господарських санкцій.

Неправильне визначення розміру адміністративно-господарських санкцій, що на думку суду мало місце в даному випадку, нівелює правомірність їх застосування до позивача навіть з огляду на те, що наявність порушення є частково підтвердженою.

При цьому суд також виходить з того, що відповідно до ст.18 Закону №5007-VI, Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року №236/2012 та п.п. 1.6, 2.1, 3.1, 3.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 р. №298/519 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за №1047/6238 розрахунок розміру необґрунтовано одержаної суб'єктом господарювання виручки та розміру адміністративно-господарських санкцій є виключним (дискреційним) повноваженням Держцінінспекції.

В той же час, завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України

З цього приводу суд зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

З урахуванням викладеного суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір необґрунтовано одержаної позивачем виручки та розмір адміністративно-господарських санкцій, що також означає неможливість визнання протиправним оскарженого рішення лише в частині, оскільки це було б формою втручання в дискреційні повноваження відповідача стосовно застосування адміністративно-господарських санкцій, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати протиправним та скасувати оскаржене рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій в цілому, а не в певній його частині, щодо якої встановлено його необґрунтованість.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Слід звернути увагу, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження правомірності застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій, зокрема, він надав на вимогу ухвали суду від 05.09.2014р. про витребування доказів документи, тотожні наданим позивачем при подачі позову, при цьому відповідач заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника на підставі наявних у справі доказів.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не спростовано доводів позивача щодо невідповідності чинному законодавству оскарженого рішення, а тому позовні вимоги ТОВ "КОМУНХОЗ" є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції України з контролю за цінами від 06 серпня 2014 року № 192.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя Пекний А.С.

судді: Василяка Д.К.

Циганій С.І.

кат. 5.4