Постанова № 40656843, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 року Справа № 904/2623/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач);

суддів: Тищик І.В., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від відповідача: Костюченко В.П., представник, довіреність № 8 від 13.01.14;

представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО»

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2014року

у справі № 904/2623/14

за позовом Дочірної компанії «ГАЗ УКРАЇНИ» Національної акціонерної компанії «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ», м. Київ

до Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 579 922,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2014року у справі № 904/2623/14 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради на користь Дочірньої компанії «Газ України «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 579 922,17грн., з яких: 525 828,75 грн. - 3% річних, 3 495,99 грн. - інфляційних за несвоєчасні розрахунки пені, 50 597,43 грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені, 11 598,44грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано правомірністю заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 3 % річних у сумі 245 255, 30 грн.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків судового рішення обставинам справи. Скаржник зазначає, що нарахування 3% річних на суму основного боргу за період з 01.11.2011 року по 01.03.2012 року не було предметом судового розгляду по справі №21/5005/179/2012. Позивач об'єднав у вимозі про стягнення 3% річних період з моменту виникнення у нього права на таку вимогу та з моменту вступу в законну силу рішення по справі №21/5005/179/2012, яким стягнуто основний борг.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує її доводи, вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду слід змінити, позов задовольнити частково з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 року по справі 21/5005/179/2012 стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» основний борг у розмірі 15 951 606,21грн. за поставлений газ у січні-квітні 2011 року, пені у розмірі 1 248 567,19 грн. за період з 29.06.2011 року по 08.08.2011 року, 3% річних у розмірі 275 206,23 грн. за період з 21.02.2011 року по 08.08.2011 року, інфляційні витрати у розмірі 290 316,55 грн. за період з квітня 2011 року по травень 2011 року, витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 460,00 грн. (а.с. 28-32).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 року у справі № 21/5005/179/2012 апеляційну скаргу КП «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради задоволено частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 року у справі № 21/5005/179/2012 змінено в частині стягнення пені, і резолютивну частину рішення в цій частині викладено в наступній редакції: «Стягнути з комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на користь дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ пеню в розмірі 873 996,97 грн.» В решті рішення залишено без змін (а.с.26-27).

Предметом заявлених позовних вимог у даній справі №904/2623/14 є стягнення 3% річних на суму основного боргу за період з 01.10.2011 року по 07.12.2012 року в розмірі 525 828,75 грн., інфляційних та 3% річних на стягнуту раніше за рішенням суду у справі № 21/5005/179/2012 пеню.

Позов позивачем обґрунтовано положеннями ст.625 Цивільного кодексу України та положеннями Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598 - 609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (аналогічна правова позиція висвітлюється Вищим господарським судом України в постанові від 01.11.2012 року № 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 року № 10/25 (Постанова № 3-57гс10), від 04.07.2011 року № 13/210/10 (Постанова № 3-65гс11), від 12.09.2011 року № 6/433-42/183 (Постанова № 3-73гс11), від 14.11.2011 року № 12/207, від 23.01.2012 року № 37/64.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну оплату основного боргу у розмірі 525 828,75 грн., оскільки визначений позивачем період стягнення знаходиться поза межами періоду, зазначеного в рішенні господарського суду у справі №21/5005/179/2012.

Наведене спростовує доводи апелянта щодо неправомірності заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних на суму основного боргу та невідповідність рішення суду в цій частині обставинам справи.

Також слід звернути увагу на те, що нарахований позивачем розмір 3% річних є меншим від правильно розрахованого в сумі 569 013,46 грн., який проведено колегією суддів виходячи з розміру основного боргу та зазначеного позивачем періоду з 01.10.2011 року по 07.12.2012 року.

Але право визначати об'єм позовних вимог належить виключно позивачу і підстав для зміни заявленої ним суми 3% річних на суму основного боргу колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Доводи оскаржуваного рішення щодо задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на стягнуту рішенням господарського суду у справі №21/5005/179/2012 пеню є помилковими і рішення суду в цій частині слід змінити та відмовити в задоволенні вимог позивача з огляду на наступне:

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України, визначеної, зокрема, у постанові від 18.02.2014 року по справі № 905/909/13-г, рішення суду про стягнення штрафу не перетворює останній у грошове зобов'язання, а тому до відповідних правовідносин не застосовується положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, пеня носить допоміжний до основного зобов'язання характер.

Викладене підтверджується положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України…До грошових зобов'язань боржника…не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є грошовим зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

У зв'язку з вищевикладеним нарахування інфляційних та 3 % річних на суму пені, стягнуту за рішенням суду, слід вважати неправомірним.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, позовні вимоги задовольнити частково, судові витрати розподілити наступним чином відповідно до положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України: за розгляд позову з відповідача на користь позивача слід стягнути 10 555,09 грн., за розгляд апеляційної скарги з позивача на користь відповідача стягнути 913,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2014року

у справі № 904/2623/14 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 7, ідентифікаційний код 32688148) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 525 828,75 грн. - 3% річних.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 7, ідентифікаційний код 32688148) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 555,09 грн.

Повернути Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) із Державного бюджету України судовий збір в розмірі 00,56 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням №289 від 14.04.2014 року, яке знаходиться в матеріалах справи».

Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Погребняка, буд. 7, ідентифікаційний код 32688148) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик

Суддя Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 29.09.2014 року