Ухвала суду № 40656202, 23.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-39/2011

Провадження № 22-ц/779/1826/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Горблянського Я.Д., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання неукладеним договору позики, визнання недійсною розписки і стягнення заборгованості за користування нежитловим приміщенням, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2014 року задоволено позов та стягнуто з спадкоємців ОСОБА_3 , а саме ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 592730 грн. 65 коп. заборгованості, пропорційно розміру, який від повідає їх часткам у спадщині, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину по 197576,88 грн. з кожного, а також по 170 грн. витрат по оплаті державного мита, по 10 грн. витрат по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

Зустрічний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 ОСОБА_8, ОСОБА_4, як спадкоємців ОСОБА_3 заборгованість за користування нежитловим приміщенням в сумі 1015703 грн. 24 коп. за договором оренди від 01.11.2007 року в рівних частках, тобто по 338567,74 грн. на користь кожного.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 3654 грн. судового збору; на користь ОСОБА_4 150 грн. витрат за отримані послуги з правової допомоги; на користь ОСОБА_8 450 грн. витрат отримані послуги з правової допомоги.

На дане рішення ОСОБА_4, його представник ОСОБА_5 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

Так, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 зазначили, що суд ухвалив рішення з порушенням вимог норм матеріального права.

Апелянти вважають, що суд не дав належної оцінки тій обставині, що хоч спадкоємців залучено до справи як відповідачів по їх заявах, це не дає ОСОБА_2 права, як кредитору вимагати від спадкоємців по розписці спадкодавця ОСОБА_3 від 26.12.2006 року 50000 дол. США, оскільки відповідно до ч.2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред»явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч.2 та 3 цієї статті позбавляються права вимоги.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати за період з 1.01.2008 року по 30.06.2008 року.

Апелянти просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 ОСОБА_8 , ОСОБА_4 по 478779,36 грн. на користь кожного та понесені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за користування нежитловим приміщенням в сумі 1 015 703,24 грн. підлягає зміні. Суд, на думку апелянта не врахував, що договір оренди нежитлового приміщення закінчив свою дію 30.10.2010 року, в якому був встановлений розмір плати. А між нею та новим власником (спадкоємцями ОСОБА_3.) не були обумовлені істотні умови договору, а саме розрахунки по орендній платі, нові власники чинили їй перешкоди у користуванні даним майном, вона посилалася на загальноприйняту методику розрахунку за користування об»єктами комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська та визначила суму заборгованості 41079 грн. 52 коп.

Задовольняючи позов про стягнення з неї в користь з кожного із спадкоємців ОСОБА_9 по 338567 грн. 74 коп., то суд не мотивував яким чином стягуються кошти в користь ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та в цій частині вийшов за межі позовних вимог, оскільки заява про збільшення позовних вимог за користування приміщенням подана лише ОСОБА_4 09.10.2013 року .

Апелянт просила рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості за користування нежитловим приміщенням в сумі 1015703 грн. 24 коп. скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5, представник апелянтів ОСОБА_6 ОСОБА_8 - ОСОБА_10 підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг та зеперечили вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2

Апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_11 підтримали подану ними апеляційну скаргу та заперечили доводи апеляцийних скарг ОСОБА_3.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 26.12.2006 року укладено договір позики на суму 50000 доларів США, про що свідчить розписка ОСОБА_3, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_3 взяв в борг гроші в сумі 50000 доларів США, позичені гроші зобов»язувався врахувати в рахунок орендної плати наступних періодів або повернути за вимогою позичальника.

01.04.2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього боргу за договором позики, оскільки останній в добровільному порядку відмовляється повернути борг.

ОСОБА_3 23.06.2008 року звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання договору позики неукладеним та визнання розписки недійсною.

Відповідач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.

У зв»язку з смертю ОСОБА_9 ухвалою Івано-Франківського міського суду від 24.11.2008 року провадження в справі зупинено до прийняття спадкоємцями спадщини, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво та ухвалою суду від 28.04.2009 року залучено до участі в справі спадкоємців померлого ОСОБА_4. ОСОБА_6, ОСОБА_8

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини згідно ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Постановляючи рішення про стягнення із спадкоємців боргу за договором позики, суд першої інстанції правильно виходив із того, що спадкоємці ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у відповідності до вимог ст. 1282 ЦК України зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину, при цьому кожен із спадкоємців зобов»язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Зважаючи на те, що спадкоємцями померлого ОСОБА_3 є ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 в рівних частинах (тобто, по 1/3 частині), то суд обгрунтовано стягнув з кожного із спадкоємців по 197576 грн. 88 коп. боргу за договором позики в межах вартості успадкованого майна.

Відповідно до положень ч.1 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що спадкоємці ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 були залучені до участі в розгляді справи як спадкоємці ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 підтримала свої позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором позики із спадкоємців ОСОБА_3, а тому доводи апелянтів про те, що ОСОБА_2 як кредитор у встановлений шестимісячний строк не пред»явила вимог до спадкоємців не заслуговують на увагу.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за користування нежитловим приміщенням магазину-кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» згідно договору оренди від 01.11.2007 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що між приватними підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 01.11.2007 року укладено договір оренди майна (нежитлового приміщення), згідно якого сторони дійшли згоди про передачу в оренду нерухомого майна - нежитлового приміщення площею 238 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 в м. Івано-Франківську, розмір орендної плати встановлено в сумі 10 дол. США за 1 м.кв., строк дії договору з 01.11.2007 року по 30.10.2010 року.

Судом встановлено, що орендоване майно фактично перебувало у користуванні орендаря з 01.11.2007 року по 31.03.2012 року, оплата за оренду ОСОБА_2 не проводилась з 01.01.2008 року по 31.03.2012 року.

Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 успадкували належне ОСОБА_3 нежитлове приміщення, яке було предметом договору оренди, то зважаючи на те, що дане приміщення перебувало і після смерті ОСОБА_3 у користуванні ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно стягнув суму орендної плати за період з 01.03.2009 року (часу набуття спадкоємцями права на спадщину) по 30.10.2010 року за час дії договору оренди нежитлового приміщення та за період з 01.11.2010 року по 31.03.2012 року, за період користування ОСОБА_2 нежитловим приміщенням, що належало спадкоємцям без укладення договору оренди.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 заборгованість за користування нежитловим приміщенням в загальній сумі 1015703,24 грн., тобто по 338567,74 грн. на користь кожного.

Посилання апелянта ОСОБА_2 на те, що розмір плати за користування нежитловим приміщення повинен відповідати розрахунку та порядку використання плати за оренду об»єктів комунальної власності територіальної громади міста Івано-Франківська, затвердженої рішення міської ради, не заслуговують на увагу, оскільки нерухоме майно яким користувалась ОСОБА_2 не є об»єктом комунальної власності, а належить на праві власності ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8

Необгрунтованими є доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що стягуючи кошти в користь ОСОБА_6 та ОСОБА_8, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки заява про збільшення позовних вимог за користування приміщенням подана лише ОСОБА_4 09.10.2013 року. Так, 28.04.2014 року, 02.06.2014 року та 24.06.2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8 подали до суду заяви про зміну позовних вимог по зустрічному позову про відшкодування орендної плати за користування приміщеннями та розрахунок заборгованості по орендній платі і такі заяви прийняті судом до розгляду. (а.с. 60,88, 98).

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 02 липня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Горблянський Я.Д.

Соколовський В.М.