Ухвала суду № 40655248, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4056/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.,

суддів: Карпушової О.В. та Аліменка В.О.,

при секретарі Авраменко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 26 лютого 2014 року № 0002911730,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2014 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 лютого 2014 року №0002311730.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №0002911730 від 26.02.2014р. в частині визначення податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Технопромбуд» від 21 січня 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Іміджінвестбуд» від 27 квітня 2007 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На думку апелянта, позивачем не надано належних документів, що підтверджують витрати понесені позивачем на попереднє придбання корпоративних прав.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2013 позивачем до ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік. Разом з декларацією позивач подав додаток № 3 - розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами.

Посадовою особою ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві було здійснено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи позивача.

За результатами перевірки, складено акт від 24.09.2013 № 1054/26-51/17-03/НОМЕР_2.

Як вбачається з Акта, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем пп. «б» п. 176.1 ст. 176 р. ІV Податкового кодексу України.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 № 0004621730, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 250 297,40 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було подано до ГУ Міндоходів у м. Києві скаргу від 14.11.2013 вх. № 4939/П.

За результатом розгляду скарги податковим органом було прийнято рішення від 11.01.2014 № 52/П/26-15-10-09-25, яким збільшено суму штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 31.10.2013 № 0004621730 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 60 799, 34 грн., та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 № 0004621730 в частині грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 7 100,05 грн. (а.с. 7-9).

На підставі Акту перевірки та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 11.01.2014 № 52/П/26-15-10-09-25 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 лютого 2014 року № 0002911730, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 303 996,69 грн. (за основним платежем - 243 197,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60 799,34 грн.).

Податковий орган дійшов до висновку, що при поданні декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік з додатком 3 до декларації, понесені позивачем витрати на придбання корпоративних прав підтверджено лише у договорах купівлі-продажу від 17.12.2010 (на суму 185,00 грн.), від 23.11.2009 (на суму 20 580,00 грн.), від 03.11.2009 (на суму 21 000,00 грн.), які посвідчені нотаріусом та в яких зазначено, що розрахунок проведено повністю. За іншими договорами купівлі-продажу, на думку податкового органу, позивачем не підтверджено документами первинного обліку, а саме платіжними документами чи їх копіями реальне понесення витрат на попереднє придбання корпоративних прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання та нарахування штрафних санкцій за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Технопромбуд» від 21 січня 2008 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Іміджінвестбуд» від 27 квітня 2007 року укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 164.2.9 частини 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу;

Згідно з частиною 170.2 статті 170 Податкового кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Пунктом 170.2.6 частини 170.2 ст. 170 Податкового кодексу встановлено, що складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

З матеріалів справи вбачається, що в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та додатоку 3 до декларації позивач відобразив дохід отриманий від продажу частки у статутному капіталі на загальну суму 1 473 600,00 грн. (TOB «Дорожній науково-технічний центр» згідно з договором купівлі-продажу від 13.03.2012 - 16 875,00 грн.; TOB «Планета - Медіа» згідно з договором купівлі-продажу від 14.03.2012 - 41 580,00 грн.; TOB «Планета житло-сервіс» згідно з договором купівлі-продажу від 14.03.2012 - 18 000,00 грн.; TOB «Центр інженерних вишукувань та досліджень Планета - Гео» згідно з договором купівлі-продажу в 14.03.2012 - 29 000,00 грн.; TOB «Будтех» згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2012 - 6 960,00 грн.; TOB « Планета - Друк» згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2012 - 185,00 грн.; TOB «Технопромбуд» згідно з договором купівлі-продажу від 27.11.2012 - 1 360 580,00 грн.; TOB «УБМ Планета» згідно з договором купівлі-продажу від 12.11.2012 - 420,00 грн.); суму витрат на придбання корпоративних прав на загальну суму 1 473 600,00 грн. (16 875,00 грн.; 41 580,00 грн.; 18 000,00 грн.; 29 000,00 грн.; 6 960,00 грн.; 185,00 грн.; 1 360 580,00 грн.; 420,00 грн.).

На підтвердження реальності понесення витрат за договорами купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Технопромбуд» від 21 січня 2008 року (а.с. 22) та частки у статутному капіталі ТOB «Іміджінвестбуд» від 27 квітня 2007 року (а.с. 16), позивачем надано до суду нотаріально посвідчені заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_3, якими підтверджено, що розрахунки за вищевказаними договорами проведено повністю 28.01.2008 та 27.04.2007 (а.с. 14-15) та вказано, що будь-яких претензій у тому числі майнового та фінансового характеру до позивача - покупця за вищевказаними договорами вони не мають.

Доводи апелянта про те, що документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, крім договорів купівлі-продажу цінних паперів, актів прийому-передачі цінних паперів, є в обов'язковому порядку касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунків, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України визначено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Посилання відповідача на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 15.12.2004 N 637 є безпідставними, оскільки останнє визначає порядок ведення касових операцій підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою, адже згідно з п. 1.2 Положення касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку. Тобто, розрахунки між фізичними особами поза межами підприємницької діяльності не підпадають під визначення касової операції у розумінні наведеної норми, тому не можуть опосередковуватися складанням касових документів, передбачених зазначеним Положенням.

У той же час, згідно з ч. 1 , 3 ст. 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку.

Таким чином, розписка про одержання продавцем коштів від позивача є документом, що належним чином засвідчує факт оплати придбаних корпоративних прав, а відтак, слугує документальним підтвердженням витрат позивача, понесених у зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

Така ж позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.05.2013 (К/800/14744/13) та від 17.06.2013 (К/9991/8053/11).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про те, що позивачем підтверджено реальне понесення витрат за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Технопромбуд» від 21.01.2008 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі TOB «Іміджінвестбуд» від 27.04.07 укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 вересня 2014 року.

Головуючий суддя: Н.В. Безименна

Судді: О.В. Карпушова

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Карпушова О.В.