Постанова № 40655152, 02.09.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2014 року ( 15 год. 20 хв.)Справа № 808/5069/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Максименко Л.Я., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод», м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, м. Запоріжжя

про: визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 0000424800 від 16.05.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» штрафу в розмірі 51 728,89 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що позивачем дійсно порушено строк сплати єдиного соціального внеску, а саме не сплачено в повному обсязі соціальний внесок під час виплати заробітної плати 07.10.2013 в сумі 4 664 352,96 грн. та 08.10.2013 в сумі 445 920,00 грн., що призвело до виникнення недоїмки в розмірі 517 288,93, яку товариство сплатило 22.10.2013. Позивач погоджується з тим, що товариством порушено вимоги п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме не сплата у повному обсязі в термін, визначений Законом суми єдиного соціального внеску в розмірі 517 288,93 грн. Проте, вважає, що відповідач за зазначену суму недоїмки в розмірі 517 288,93 грн. повторно притягнув до відповідальності позивача за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування шляхом прийняття рішення № 0000424800 від 16.05.2014 в сумі 51 728,89 грн. Більш того, відповідач застосував штраф на підставі п. 2 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в той час коли вказана стаття не містить п. 2, як самостійну частину статті. З огляду на викладене вважає, що при винесені рішення № 0000424800 від 16.05.2014 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині застосування до приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» штрафу в розмірі 51 728,89 грн. відповідач порушив вимоги ст. 61 Конституції України, а тому оскаржуване рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

02.09.2014 представник позивача у судове засідання не з'явився, заявив клопотання (вх. № 33131) про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 20.08.2014 посилається на те, що за результатами проведеної планової документальної перевірки ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено порушення товариством вимог абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме несвоєчасне перерахування позивачем суми нарахованого єдиного внеску в розмірі 517 288,93 грн. Вказує, що при виплаті заробітної плати та рівночасним перерахуванням нарахованого єдиного внеску не в повному обсязі, з виникненням в подальшому недоїмки, застосовуються фінансові санкції в розмірі 10 % своєчасно несплачених сум - несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) сум ЄСВ (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону) та 10 % несплачених або несвоєчасно сплачених сум - несплата, неповна сплата або несвоєчасна сплата сум ЄСВ одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується ЄСВ (авансових платежів) (п. 6 ч. 11 ст. 25 Закону). На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача в судове засідання прибув та підтримав заперечення.

Проте, відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 16.05.2014 № 174/28-04-48-10/01056273.

Перевіркою встановлено порушення товариством, зокрема, 1) абз. 1 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо несвоєчасного перерахування ПрАТ «Запорізьки й електровозоремонтний завод» суми нарахованого єдиного внеску в розмірі 517 288,93 грн.; 2) абз. 2 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо перерахування не в повному обсязі суми нарахованого єдиного внеску під час виплати заробітної плати ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» в сумі 517 288,93 грн.

16.05.2014 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, на підставі акту від 16.05.2014 № 174/28-04-48-10/01056273, прийняті рішення № 0000424800 про застосування до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі ч. 10 та п. 2 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафу у розмірі 51 728,89 грн. та нарахована пеня в розмірі 1 034,58 грн., а також рішення № 0000434800 про застосування до ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» на підставі п. 6 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» штрафу у розмірі 51 728,89 грн.

Платіжним дорученням № 4317 від 29.05.2014 на суму 51 728,89 грн. позивачем повністю сплачений штраф за рішенням від 16.05.2014 № 0000434800, та платіжним дорученням № 4318 від 29.05.2014 на суму 1 034,58 грн. позивачем сплачена пеня за рішенням від 16.05.2014 № 0000424800.

В свою чергу рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16.05.2014 № 0000424800 в частині нарахування штрафу в сумі 51 728,89 грн. оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 19.06.2014 № 11617/10/28-10-10-4-33 та Державної фіскальної служби України від 24.07.2014 № 278/6/99-99-10-01-07-15 рішення відповідача від 16.05.2014 № 0000424800 залишено без змін, а скарги ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» без задоволення.

Не погодившись із рішенням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 16.05.2014 № 0000424800 в частині нарахування штрафу в сумі 51 728,89 грн. ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» звернулось із позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України від 08.07.2010 № 2464-ІV «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-ІV).

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-ІV платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464-ІV передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-ІV єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону № 2464-ІV передбачено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 Закону № 2464-ІV сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (ч. 7 ст. 9 Закону № 2464-ІV).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-ІV платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Судом встановлено, що 14.10.2013 ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» подано звіт з єдиного соціального внеску за вересень 2013 року (реєстр. № 1300728476) відповідно до якого загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті склала 4 230 424,93 грн. Фактично було сплачено до бюджету з урахуванням переплати 3 713 136,00 грн. Враховуючи те, що граничний термін сплати єдиного внеску за вересень 2013 року - 20.10.2013, то станом на 21.10.2013 у ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» виникла недоїмка в сумі 517 288,93 грн., яку було сплачено товариством лише 22.10.2013 (платіжне доручення № 9624 від 22.10.2013 в сумі 520 000,00 грн.).

Крім того, з'ясовано, що ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» при виплаті заробітної плати 07.10.2013 в сумі 4 664 352,96 грн. та 08.10.2013 в сумі 445 920,00 грн. перераховано єдиний внесок не в повному обсязі, в результаті чого у нього виникла недоїмка в розмірі 517 288,93 грн., яку було сплачено 22.10.2013 згідно платіжного доручення № 9624 від 22.10.2013 в сумі 520 000,00 грн.

Пунктом 1 ч. 10 ст. 9 передбачено, що днем сплати єдиного внеску вважається, зокрема, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних

коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464-ІV у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону № 2464-ІV суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Аналогічні положення щодо нарахування штрафних санкцій та пені регулюється також Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5.

Згідно з п. 2, 6 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-ІV орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції:

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум;

6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум.

Суд вважає, що п. 2, 6 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-ІV містять різні та самостійні за своїм змістом склади порушення платником єдиного внеску вимог Закону.

Так, склад правопорушення, щодо несплати, неповної сплати або несвоєчасної сплати суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів) є закінченим в момент видачі сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, без відповідного перерахування самого єдиного внеску.

Тому, підстави говорити про те, що це є триваючим порушенням, яке згодом перетворилось на несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (до 20-го числа наступного місяця), - відсутні.

Суд розцінює норми п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-ІV як таку, що виконує стимулюючу функцію. Тобто, по-перше, як граничний термін сплати єдиного внеску, а по-друге, якщо вже і виникла несплата єдиного внеску, наприклад, під час виплати авансових платежів, щоб вона тривала не довше 20-го числа наступного місяця.

Отже, наведені норми права не дають підстав вважати, що положення ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-ІV, відповідно до якого перерахування коштів здійснюється одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі, звільняють платника від обов'язку сплати єдиного внеску у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд зазначає, що вищезазначені висновки кореспондуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Верховного суду України від 28 листопада 2011 року по справі № 21-347а11.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини третьої статті 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши оскаржуване рішення № 0000424800 від 16.05.2014, суд приходить до висновку, що воно прийняте з дотриманням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та передбачених ст.2 КАС України принципів.

Тож, підстави для визнання його протиправним та скасування у суду відсутні.

На підставі вищевикладеного, у задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» суд відмовляє.

Відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив суму судового збору за вимоги майнового характеру в розмірі 182 грн. 70 коп., що становить 10 відсотків ставки судового збору, а відтак решта суми судового збору підлягає стягненню з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення, - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» на користь Державного бюджету України 1644,30 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко