Рішення № 40654918, 23.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26РІШЕННЯ

Іменем України

"23" вересня 2014 р. Справа № 911/3597/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт», м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр», м. Броварипро стягнення 6047,98 грн.за участю представників:

позивача:Клименко Н.М. - дов. від 16.07.2014р. № 74 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чиномсуть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр» (далі - відповідач) про стягнення 6047,98 грн., з яких 5415,30 грн. основний борг, 455,56 грн. інфляційні втрати, 69,01 грн. 3% річних та 394,99 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 10.08.2011р. № 190/1Р щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у визначені договором строки.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву від 23.09.2014р., якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 5415,30 грн. основного боргу, 455,56 грн. інфляційних втрат, 61,02 грн. 3% річних та 329,94 грн. пені.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5415,30 грн. основного боргу, 455,56 грн. інфляційних втрат, 61,02 грн. 3% річних та 329,94 грн. пені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеної заяви про зменшення розміру позовних вимог від 23.09.2014р. та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 10.08.2011р. № 190/1Р (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень покупця, поставляти товар, а відповідач - покупець оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у специфікації. Сторони погоджують асортимент, кількість та термін поставки товару в замовленнях покупця (п. 1.1 договору).

Згідно п. 4.1 договору постачальник зобов'язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в специфікації з врахуванням знижок, відповідно до умов даного договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011р. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення дії договору покупець не направить письмове повідомлення про припинення договору, він вважається пролонгованим сторонами на наступний календарний рік (п.п. 12.1, 12.2 договору).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1 від 10.08.2011р. до договору поставки від 10.08.2011р. № 190/1Р покупець оплачує поставлений постачальником товар за договором один раз на тиждень в розмірі реалізованого товару за останній тиждень, але у будь якому разі не пізніше 90 банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

На виконання умов договору позивач по видатковими накладними: від 19.07.2013р. № 1195 на суму 4534,20 грн., від 11.09.2013р. № 1538 на суму 3919,74 грн. поставив відповідачу товар, а останній його отримав на підставі довіреностей від 19.07.2013р. № 15821, від 11.09.2013р. № 16550. Зазначені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію від 13.05.2014р. № 39 про сплату заборгованості, яку відповідач отримав 22.05.2014р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового відправлення, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану претензію про сплату заборгованості частково залишив без задоволення, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 5415,30 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами у справі за період з 01.08.2011р. по 24.04.2014р., відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 24.04.2014р. складає суму 5415,30 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки визначені договором, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 5415,30 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 5415,30 грн. заборгованості.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми 104,34 грн. за видатковою накладною від 19.07.2013р. № 1195 за період прострочки з 28.11.2013р. по 11.08.2014р. складають 12,63 грн., з простроченої суми 3919,74 грн. за видатковою накладною від 11.09.2013р. № 1538 за період прострочки з 22.01.2014р. по 11.08.2014р. складають 442,93 грн., всього: 455,56 грн.

Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми 1104,34 грн. за видатковою накладною від 19.07.2013р. № 1195 за період прострочки з 26.11.2013р. по 27.11.2013р. складають 0,18 грн., з простроченої суми 104,34 грн. за видатковою накладною від 19.07.2013р. № 1195 за період прострочки з 28.11.2013р. по 11.08.2014р. складають 2,20 грн., з простроченої суми 3919,74 грн. за видатковою накладною від 11.09.2013р. № 1538 за період прострочки з 22.01.2014р. по 11.08.2014р. складають 58,64 грн., всього: 61,02 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за вказаний час прострочення з врахуванням проплат здійснених відповідачем є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі п. 11.6 договору позивач просить стягнути з відповідача за порушення строку оплати товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати, яка за розрахунком позивача з простроченої суми 1104,34 грн. за видатковою накладною від 19.07.2013р. № 1195 за період прострочки з 26.11.2013р. по 27.11.2013р. складає 0,79 грн., з простроченої суми 104,34 грн. за видатковою накладною від 19.07.2013р. № 1195 за період прострочки з 28.11.2013р. по 26.05.2014р. складають 7,41 грн., з простроченої суми 3919,74 грн. за видатковою накладною від 11.09.2013р. № 1538 за період прострочки з 22.01.2014р. по 22.07.2014р. складають 321,74 грн., всього: 329,94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені за вказаний час прострочення з врахуванням проплат здійснених відповідачем є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 5415,30 грн. основного боргу, 455,56 грн. інфляційних втрат, 61,02 грн. 3% річних та 329,94 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Бізнес Центр» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Красовського, 16, ідентифікаційний код 35115285) на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1, ідентифікаційний код 14347180) 5415 (п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 30 коп. основного боргу, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 61 (шістдесят одну) грн. 02 коп. 3% річних, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 94 коп. пені, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 26.09.2014р.