Рішення № 40654917, 25.09.2014, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 р. Справа № 917/1533/14

за позовом Приватного підприємства "Полетехніка - Сервіс" (вул. Зарічна, буд. 55А, м. Пологи, Запорізька область, 70600)

до Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143)

про стягнення 9048,66 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Розглядається позовна заява про стягнення 9048,66 грн., у тому числі 8839,02 грн. основного боргу за виконані роботи з ремонту згідно акту приймання-передачі наданих послуг № ПС000006680 від 18.07.2013р., 209,64 грн. - 3% річних.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що строк оплати робіт не настав, заборгованість відсутня, так як відповідач здійснив перерахування коштів до звернення з даним позовом за платіжним дорученням № 359 від 30.04.2014р. (а.с.40-42).

Позивач та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою сторін від 09.09.2014р. про відкладення розгляду справи на 25.09.2014р. (а.с.46).

В судовому засіданні 25.09.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі усної угоди Приватне підприємство "Полетехніка - Сервіс" (позивач) надав послуги по технічному обслуговуванню та ремонту трактора NEW Holland T 8020, а Селянське (фермерське) господарство "Криниця" (відповідач) прийняв вказані роботи на загальну суму 13839,02 грн. Зазначене підтверджується двостороннє підписаним актом приймання передачі наданих послуг від 18.07.2013р. № ПС000006680, податковою накладною від 18.07.2013р., рахунком на оплату послуг № 8557 від 18.07.2013р. (а.с.23-27).

Вартість вказаних робіт відповідач оплатив, перерахувавши позивачеві 5000,00 грн. 16.09.2013р., що визнається та не оспорюється сторонами, зокрема позивачем - у позові та відповідачем – у відзиві, а також підтверджується актом звірки розрахунків від 31.03.2014р. (а.с.4, 41, 28). Зазначені обставини приймаються судом на підставі ч.1 ст. 35 ГПК України.

Також відповідачем було сплачено позивачу 10000,00 грн. за платіжним дорученням № 359 від 30.04.2014 року, згідно призначення платежу зазначені кошти були перераховані за ремонт с/г техніки по рахунку № 8557 від 18.07.2013р. (а.с.43).

Відповідно до ч. 2 ст. 509, ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Разом з тим, за ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, недодержання простої письмової форми, якщо такий наслідок прямо не передбачений законом, не тягне за собою недійсність правочину, а лише позбавляє сторони права у разі виникнення спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Надані в матеріали справи рахунок позивача з зазначенням кількості, ціни та загальної вартості виконаних робіт, двостороннє підписаний акт приймання передачі наданих послуг, податкова накладна, проведення відповідачем часткових оплат за надані роботи свідчать про те, що між сторонами в даному випадку склалися правовідносини за договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідач виконані роботи оплатив, перерахувавши на рахунок позивача 1310,05 грн. за платіжними дорученнями № 257 від 16.09.2013р. на суму 5000,00грн., та за № 359 від 30.04.2014 року на суму 10000,00 грн. (а.с.43). Як свідчать відмітка на платіжному дорученні № 359 від 30.04.2014 року на суму 10000,00 грн. зазначені кошти були направлені за ремонт с/г техніки по рахунку № 8557 від 18.07.2013р. Тому позивач необґрунтовано не направив їх на погашення суми боргу за спірні роботи.

Таким чином, відповідач сплатив основний борг до звернення позивача з позовом до суду (що відбулося згідно штампу канцелярії на позові – 23.07.2014р.); (а.с.30).

В п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, якщо предмет спору у справі був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у позові в частині стягнення 8839,02 грн. основного боргу слід відмовити, оскільки сплата заборгованості відбулася до звернення позивача з даним позовом до суду.

В п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” роз’яснено, що коли у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Така ж правова позиція викладена у п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 “Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права”.

Наявність у відповідача зобов’язання щодо проведення платежів за виконані роботи випливає безпосередньо зі змісту статті 854 ЦК України (якщо інше не встановлено договором), а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28.11.2011р. № 3-127гс11 у справі № 43/308-10, обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Отже, заперечення відповідача щодо позову з мотивів не направлення йому вимоги про оплату проведених робіт судом відхиляються, оскільки загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин підряду, чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права – якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. В даному випадку факт остаточної здачі робіт підтверджено в двостороннє підписаних актах виконаних робіт, зауважень щодо якості виконаних робіт відповідач позивачеві не заявив, отже відповідач мав оплатити роботи після її прийняття відповідно до ст. 854 ЦК України.

Така ж правова позиція викладена і в постанові Вищого господарського суду України від 31.07.2014р. у справі № 917/332/14.

Таким чином, відповідач допустив прострочення оплати за виконані роботи з 19.07.2013р. по 15.09.2013р. на суму 13839,02 грн., та з 16.09.2014р. по 31.03.2014р. на суму 8839,02 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано 209,64 грн. - 3% річних за період прострочки (з 18.07.2013р. по 15.09.2013р., 16.09.2014р. по 31.03.2014р.).

За результатом перевірки правильності нарахування 3% річних судом встановлено, що заявлена до стягнення сума не перевищує розрахункову суму. Отже, вимоги в частині стягнення 3% річних 290,64 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” визначено, що правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

В даному випадку відсутні підстави покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі, оскільки позивач перед подачею позову до суду та перед першим судовим засіданням не пересвідчився в сплаті основного боргу відповідачем.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Криниця" (с. Пашківка, Козельщинський район, Полтавська область, 39143; ідентифікаційний код 24831390) на користь Приватного підприємства "Полетехніка - Сервіс" (вул. Зарічна, буд. 55А, м. Пологи, Запорізька область, 70600; ідентифікаційний код 35815806) 209грн. 64 коп. річних, 42грн. 32 коп. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено та підписано: 29.09.2014р.

Суддя Безрук Т. М.