Ухвала суду № 40654458, 26.09.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/3501/13-ц Провадження № 22-ц/795/1696/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Костенко О. Ф. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2014 року м.ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Бечка Є.М., Онищенко О.І.при секретарі:Позняк О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11.07.2014 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ „Дельта Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк" просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно є незаконним. Апелянт вказує, що відповідно до умов укладеного кредитного договору сторони погодили, що строк дії даного кредитного договору встановлюється з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань. Таким чином, апелянт вважає, що строк дії договору не є припиненим і до теперішнього часу, а відтак строк позовної давності банком не пропущений, оскільки зобов'язання за договором відповідачем не виконані. Апелянт вказує, що відмовляючи в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, суд позбавив банк права стягнути заборгованість з боржника.

В судове засідання апеляційного суду позивач та відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.133,134),не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки судом його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджується її матеріалами, що 16.07.2007 року між ПАТ „Дельта Банк" та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №001-24054-160707, відповідно до якого банк відкрив відповідачу картковий рахунок № 26250900915595 в національній валюті України - гривні, оформив та надав в користування картку, а також ПІН-код до картки та здійснював обслуговування на умовах тарифного пакету Visa Класичний. Згідно даного договору позивачем було надано відповідачу кредит, шляхом відкриття відновлюваної відкличної кредитної лінії на загальну суму 30 000 грн. та на день укладення договору встановлено ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 3 000 грн. (а.с. 6-7).

Відповідно до п. 2.5 укладеного між сторонами кредитного договору держатель картки зобов'язаний щомісячно в строки, визначені Правилами здійснення операцій за картковими рахунками, здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітний місяць у разі порушення строків сплати.

Згідно умов надання кредитної картки „Віза Класік" строк кредитування встановлений протягом 364 календарних днів.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 001-24054-160707 станом на 17.10.2013 року відповідач має заборгованість перед банком у сумі 12451,54 грн., з них: прострочене тіло кредиту - 12234,82 грн., відсотки - 216,72 грн. (а.с. 14-15). Вказану суму позивачі просить стягнути з відповідача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності по заявленим вимогам, а відповідач в письмовій заяві та його представник в судовому засіданні суду першої інстанції просили суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а.с. 91, 104).

При цьому на підставі дослідженого судом першої інстанції розрахунку заборгованості за кредитним договором, представленого суду позивачем (а.с.14-15), судом встановлено, що ОСОБА_5 здійснив останній платіж за кредитом 21.05.2009року, до суду з даним позовом банк звернувся 03.12.2013року(а.с.3-5). Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору та приписи норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заявленого позову, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду першої інстанції нормам матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до ч.2 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскільки сторони погодили, що строк дії даного кредитного договору встановлюється з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, то, як вважає апелянт, строк дії договору не є припиненим і до сьогоднішнього часу, не можуть бути прийняті до уваги апеляційним судом з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами кредитного договору, сторони визначили строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, та встановили строки виконання зобов'язань з щомісячним погашенням платежів, тому умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

За даних обставин суд першої інстанції вірно вказав в оскаржуваному рішенні, що поряд із встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення їх сплати. Також судом встановлено, що умовами договору були встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з положеннями статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

З умов укладеного між сторонами кредитного договору № 001-24054-160707 від 16.07.2007року вбачається, що договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 4.2). Разом з тим, сторони договору в письмовій формі не погоджували умови збільшення строку позовної давності.

Згідно з ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

По даній справі судом першої інстанції вірно визначено, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору, погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, а тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_5 по кредитному договору, представленому позивачем (а.с.14-15),останній платіж відповідачем було здійснено 21.05.2009 року.

Апеляційний суд погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. За даних обставин, оскільки ОСОБА_5 здійснив останній платіж за кредитом 21.05.2009 року, а банк звернувся до суду з даним позовом 03.12.2013 року, позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ „Дельта Банк". Відмовляючи в задоволені заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності по заявленим вимогам, а відповідач в письмовій заяві та його представник в судовому засіданні суду першої інстанції просили суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а.с. 91, 104).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки строком дії договору встановлено його повне виконання, у зв'язку з чим він не є припиненим, також не можуть бути підставою для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції. Оскільки сама по собі умова договору про дію договору до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем не може розглядатися як установлення строку дії договору, так як це не відповідає вимогам статті 252 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом першої інстанції також вірно застосовано положення статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: