Рішення № 40654277, 23.09.2014, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5696/14

Провадження № 2/750/1908/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Кравченко І. В.,

за участі позивача, представника позивача ОСОБА_1, відповідача, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому просив встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 2006 року по березень 2013 року, а також стягнення з ОСОБА_5 на його користь 67552 грн у відшкодування витрат по будівництву будинку АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 2006 року позивач та відповідач проживали однією сім'єю, спочатку за адресою місця проживання позивача, в цей період відповідач ОСОБА_5 запропонувала перебудувати будинок, що їй належить для проживання в ньому позивача та її дочки - ОСОБА_4, після того, як будинок був перебудований в 2008 - 2010 роках, він та відповідачі переселилися до нього і проживали до 2013 року, оскільки сімейні стосунки не склалися у позивача з ОСОБА_4, а кошти, витрачені ним на будівництво будинку в сумі 135104 грн, які він вважає спільною сумісною власністю його та ОСОБА_4, йому не повернуті в добровільному порядку, просив половину цих коштів на підставі ст.. ст.. 3, 74 СК України, ч. 4 ст. 368 ЦК України та п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 4.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» стягнути з власниці будинку - ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі та їх представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

1/2 частина будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5, що підтверджується довідкою КП «Чернігівське МБТІ» від 27.05.2014 року № 23098 (а.с. 74). ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про склад сім'ї з 28.03.2003 року (а.с. 81).

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали в АДРЕСА_3, разом із мамою позивача, поки не збудували будинок, тоді переїхали разом,бачили, як відповідач відкривала сама двері та заходила до квартири, вважали їх пару подружжям. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили, що відповідач ОСОБА_4 переїхала у 2006 році проживати до ОСОБА_3, де проживали як дружина та чоловік, в них був спільний бюджет, вони вели спільне господарство, з 2008 року розпочали перебудовувати будинок АДРЕСА_1 для своєї сім'ї з дозволу відповідача ОСОБА_5, в будівництво вкладались не тільки кошти ОСОБА_3, а й його особиста праця, з 2010 року по березень 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали у перебудованому будинку. Свідок ОСОБА_10 є сусідом по будинку, проживає постійно в іншій його половині з 2011 року, бачив позивача, коли приїздив до будинку в 2009 - 2010 роках, обговорював з ним проведення водостоку, оскільки вважав його власником, також повідомив, що бачив відповідача ОСОБА_4, за декілька днів перед судовим засіданням і вона просила його не свідчити. Свідок ОСОБА_11 повідомив, що він проживає АДРЕСА_4, так як сусід допомагав інколи позивачу у будівництві, більше трьох років назад, вони переїхали з ОСОБА_4 та проживали там, як подружжя. Свідок ОСОБА_12 також повідомила про те,що є сусідкою відповідачів по АДРЕСА_4, та бачила там позивача, він приймав участь у будівництві, прибирав, вела з ним розмову стосовно будівництва гаражу, вважала його власником. Також свідок ОСОБА_13 повідомив про те, що роки 3- 4 тому працював з позивачем в ПП «Лідер» і ходив на роботу через АДРЕСА_4, позивач ОСОБА_3 його часто підвозив, і з роботи позивач також повертався на АДРЕСА_4, казав, що дружина чекає, машину він ставив під двором. Свідок ОСОБА_14 повідомив, що прокладав електрику у домі АДРЕСА_1, знав відповідача ОСОБА_4, бо виїжджали разом на природу, вона була з позивачем, а його брат казав, що вони живуть разом. Свідок ОСОБА_15 повідомив, що взяв підряд по будівництву будинку АДРЕСА_1, позивач виплачував гроші, приймав роботи, як власник, свідок вважав, що ОСОБА_4 (відповідач по справі) його дружина, роботи проводили приблизно з квітня по осінь 2008 року. Саме вказані пояснення свідків суд бере до уваги, бо вони підтверджуються письмовими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення злочину, письмовими поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та протоколами допиту потерпілих, протоколом допиту свідка, де ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в березні та квітні 2012 року, повідомляли, що позивач та відповідач ОСОБА_4 проживають у цивільному шлюбі (а.с. 159-173), вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2012 року, також протоколом прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення від 29.07.2014 року від ОСОБА_5, яка просила провести перевірку за фактом поданої заяви до суду на її адресу співмешканцем її доньки - ОСОБА_4 (матеріали перевірки № 16220), а також протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.03.2013 року від ОСОБА_4, стосовно конфліктної ситуації з її співмешканцем ОСОБА_3 (матеріали перевірки 4308). Тому суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_16 - подруги відповідача ОСОБА_4, яка пояснила, що позивач був консультантом по будівництву, і вони не проживали ніколи разом, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, у яких була конфліктна ситуація із ОСОБА_3, а також ОСОБА_19, які пояснювали, що не бачили, що в спірному будинку разом із відповідачами проживав позивач, оскільки пояснення останніх протирічать показанням інших свідків та письмовим доказам.

Згідно із поданими договором підряду від 16.02.2008 року, розписками про отримання коштів прорабом будівнитцва від позивача, а також договором підряду № 24 від 22 квітня 2008 року з ПП ОСОБА_20 на встановлення віконних та дверних блоків та комплектуючих до них , а також квитанцією щодо придбання воріт господарських, рахунками та квитанціями щодо придбання будівельних матеріалів (а.с. 8-57), документально підтверджені витрати позивача для придбання будівельних матеріалів, віконних та дверних блоків демонтаж житлового будинку, транспортні послуги та послуги будівництва становлять 135104 грн.

Суд може встановити факт, лише в тому випадку, якщо він має юридичне значення, встановлення факту проживання однією сім'єю необхідно позивачу було для того, щоб встановити, що кошти, які вкладені в будівництво були спільною сумісною власністю його та ОСОБА_4 та стягнути половину цих коштів з власника майна - ОСОБА_5, при цьому, як на підставу стягнення цих коштів посилався на п. 4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 4.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок». Пунктом 4 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 4.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено судам, що оскільки згідно зі ст.17 ЗК і ст.14 Закону України "Про власність" земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом. Згідно зі статтями 16 і 17 Закону України "Про власність", таке право, зокрема, виникає, коли будівництво велось подружжям в період шлюбу - жилий будинок у зв'язку з цим є їх спільною сумісною власністю, або велось за рахунок спільної праці членів сім'ї - жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК обов'язок.

Суд вважає, що до даних правовідносин не може застосовуватись вказаний пункт постанови Пленуму ВСУ, оскільки правовідносини між сторонами виникли після втрати чинності ЗУ «Про власність», окрім того, встановлення факту проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не потягне за собою визнання його членом сім'ї власниці будинку - ОСОБА_5, навіть в позові він зазначає, що на час проведення будівництва, ОСОБА_5, проживала окремо від них. Відповідно до ст.ст.316, 317 , 319, 321, 383 ЦК України, тільки власник майна може розпоряджатись, користуватись ним на власний розсуд. Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 не є власниками спірного будинку і тому ремонтні та будівельні роботи вони могли проводити лише з дозволу власника, однак доказів на підтвердження згоди відповідача на проведення будь-яких ремонтних робіт, переобладнань у її будинку суду не надано. Із заявлених підстав, позов в частині стягнення витрат по будівництву із ОСОБА_5 не підлягає задоволенню, а отже і встановлення факту проживання однією сім'єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не викликає правових наслідків, отож у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім"єю чоловіка та жінки без шлюбу та стягнення грошових коштів відмовити

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя