Ухвала суду № 40652678, 29.09.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/330/14-к 29.09.2014 29.09.2014 29.09.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого Куценко О.В.,

суддів Кателіна В.П.,Войтовського С.А.

за участю секретаря Жданової О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12013160040006615, за апеляційними скаргами обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Рубанка, Козятинського району, Вінницької області та мешканця АДРЕСА_1,

за обвинуваченням за ч. 4 ст. 187 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця АДРЕСА_2,

за обвинуваченням за ч. 4 ст. 187 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Митрофанов М.В.

обвинувачений ОСОБА_2

захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілий ОСОБА_5

встановив:

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Обвинуваченим ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій він, не оскаржуючи доведеності вини та кваліфікацію дій, просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання.

Обвинуваченим ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, зі змісту якої вбачається, що він просить вирок стосовно нього змінити.

Короткий зміст вироку.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбутне покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 28 лютого 2013 року та остаточно призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та призначено покарання 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 3568 грн. 56 коп. на користь Держави витрати за проведення дактилоскопічної та молекулярно-генетичної експертиз.

Ухвалено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської ради затрати на лікування потерпілого ОСОБА_5 в розмірі 3244, 16 коп.

Узагальнені доводи апеляційних скарг.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_1 посилається на суворість вироку. На його думку, суд при ухваленні вироку не врахував визнання ним своєї вини, надання правдивих показань під час досудового розслідування, а також те, що він визвав швидку медичну допомогу для потерпілого та перев'язав йому ногу для зупинення крововиливу.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що зговору з обвинуваченим ОСОБА_1 та умислу на заволодіння майна потерпілого у нього не було. Тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5 він не наносив, а лише вдарив його декілька разів після того, як потерпілий вдарив його в обличчя, про що пояснює і сам потерпілий ОСОБА_5 Вважає, що його удари не спричинили тяжких наслідків для потерпілого. Про наявність ножа у ОСОБА_1 дізнався перед приїздом швидкої допомоги. На думку апелянта, суд, при ухваленні вироку, не прийняв до уваги наявність на його утриманні неповнолітньої доньки, а також те, що він надавав потерпілому першу медичну допомогу. До нього не булу застосовано вимоги ст. 69 КК України.

Обставини встановлені судом першої інстанції.

23 листопада 2013 року приблизно о 21.00 годині ОСОБА_1, діючи з попередньою змовою з ОСОБА_6, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння поблизу будинку № 10 по вул. Будівельників м. Миколаєва, з метою заволодіння чужим майном напали на раніше не знайомого їм ОСОБА_5, вимагаючи від нього грошові кошти. У зв'язку з відмовою потерпілого передати їм своє майно, вони нанесли йому декілька ударів руками в обличчя. Однак, внаслідок активного опору потерпілого ОСОБА_5, заволодіти грошовими коштами їм не вдалося. Після чого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, застосувавши насилля, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, продовжили напад на потерпілого з метою примусити його до виконання протиправної вимоги передати грошові кошти, під час якого ОСОБА_1 дістав з карману розкладний ніж, про існування якого достовірно знав ОСОБА_2, та став ним погрожувати ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6, а потім наніс ним удар в область лівого стегна потерпілого.

ОСОБА_5, усвідомлюючи такий напад як небезпеку для життя та здоров'я, почав тікати від них, а зазначені особи стали переслідувати потерпілого та на перехресті вулиць 11-ї Повздовжньої та Шкільної в м. Миколаєві наздогнали останнього, та знову стали наносити йому тілесні ушкодження з метою подолання його опору і заволодіння майном. При цьому, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 удари ножем в область тулуба та лівого плеча, а ОСОБА_2 - декілька ударів руками та ногами в область тулуба та обличчя потерпілого.

В цей час потерпілий ОСОБА_5 продовжив свою спробу втекти від нападників, однак від отриманих ножових поранень та сильної крововтрати знепритомнів і впав напроти 4 під'їзду будинку № 15 по вул. 1-ша Лінія в м. Миколаєві, звідки і був доставлений до лікарні швидкої допомоги.

Внаслідок протиправних дій обвинувачених потерпілому ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран в області лівого плеча, на межі верхньої та середньої третини лівого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, та ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітини зліва з лівостороннім пневмотораксом, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 повторно.

Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_2 та його зазисика ОСОБА_3 на підтримку апеляційної скарги, захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинувачених, думку прокурора, який просив залишити вирок суду без змін, а апеляційні скарги обвинувачених без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, розглянувши справу в межах апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги обвинувачених не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, є обґрунтованими та відповідають дослідженим судом доказам.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав частково. Не заперечував, що наніс декілька ударів рукою потерпілому під час конфлікту, який виник між ОСОБА_1 та потерпілим, тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5 він не спричиняв.

Проте, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 23 листопада 2013 року близько 21-00 години біля будинку № 10 по вул. Будівельників в м. Миколаєві до нього підійшли, раніше йому незнайомі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які стали вимагати від нього сигарети та гроші, ОСОБА_1 вимагав зняти курку. В зв'язку з цим між ним та обвинуваченим виникла сутичка, в ході якої ОСОБА_1 наніс йому один удар ножем в область стегна. Він намагався втекти від нападників. Проте, на перехресті вулиць 11-та Повздовжня та Шкільна обвинувачені його наздогнали, ОСОБА_2 став наносити йому удари руками та ногами, а ОСОБА_1 наніс удар ножем в область тулуба, внаслідок чого він упав та втратив свідомість.

Покази потерпілого щодо часу, місця та обставин вчинення на нього розбійного нападу обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується протоколом огляду місця події від 23 листопада 2013 року, згідно якого у подвір'ї будинку №15 по вул. 1-ша Лінія в м. Миколаєві було виявлено та вилучено ніж, згідно висновку експерта №297 від 26 листопада 2013 року на вилученому ножі виявлено сліди папілярного узору вказівного пальця правої руки ОСОБА_1, висновком експерта № 659 від 18 грудня 2014 року, згідно якого на вилученому ножі виявлена кров людини, яка належить потерпілому ОСОБА_5, протоколом огляду місця події, а саме ділянки місцевості розташованої біля будинку №3 по вул.. 11 Повздовжній в м. Миколаєві, де були виявлені плями речовини бурого кольору. Висновком судово-медичної експертизи №1902 від 29 листопада 2013 року згідно якого у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран в області плеча, на межі верхньої та середньої третини лівого стегна, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я та проникаючого поранення грудної клітки зліва з лівостороннім пневмотораксом, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Наведені тілесні ушкодження могли утворитись в результаті триразового впливу колючо-ріжучого предмета, не виключно леза клинка ножа.

Дані обставини також підтвердив в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , який показав, що 23 листопада 2013року близько 21-00 години біля будинку № 10 про вул. Будівельників в м. Миколаєві він разом з ОСОБА_2 напали на потерпілого ОСОБА_5, з метою заволодіння його майном. Він наніс удар ножем потерпілому в ногу. Після чого ОСОБА_7 намагався втекти від них, проте на перехресті вулиць 11 Повздовжна та Шкільна вони наздогнали потерпілого, де він наніс іще удар ножем потерпілому в область грудної клітки, а ОСОБА_2 наносив удари потерпілому руками.

Таким чином, із наведених доказів слідує, що дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були узгодженими , у них був спільний умисел направлений на вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном, поєднаного з насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, із заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, і кожен з них безпосередньо виконував діяння, що утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України. Тому доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він не вчиняв розбійного нападу на потерпілого, не спричиняв йому тяжких тілесних ушкоджень, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.4 ст. 187 КК України є неспроможними і спростовуються дослідженим судом і наведеними у вироку доказами.

Що стосується призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченим, то суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, фактичні обставини вчиненого злочину, особу обвинувачених, які характеризуються негативно, раніше притягувались до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких корисливих злочинів.

При призначенні покарання судом враховано обтяжуючі покарання обставини, а саме вчинення обвинуваченими злочину в стані алкогольного сп'яніння, а для ОСОБА_1 також рецидив злочину.

Як пом'якшуючі покарання обставини судом враховано визнання ОСОБА_1 вини та його щире каяття, знаходження на утриманні ОСОБА_2 малолітньої доньки.

Судом обвинуваченим призначено покарання ближче до мінімальних меж санкції ч. 4 ст. 187 КК України. І таке покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

Суд повно та об'єктивно дослідив докази по справі, дав їм належну оцінку тому підстав для задоволення апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має.

Керуючись ст. ст. 401, 405, 407 КПК України, суд,-

постановив:

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.

Головуючий

Судді