Ухвала суду № 40651140, 19.09.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/790/2014(м)

263/5750/13-ц

Головуючий у 1 інстанції Ковтуненко В.О.

Категорія 47 Доповідач Песоцька Л.І.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

суддів Ткаченко Т.Б., Ігнатоля Т.Г.

при секретарі Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення постійного та безоплатного земельного сервітуту, посилаючись на те, що вони проживають і є власниками житлового будинку по АДРЕСА_1. На праві власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 0,0298 га; ОСОБА_2 - земельна ділянка, площею 0,0149 га і ОСОБА_3 - ділянка, площею 0,0148 га по АДРЕСА_1. На земельній ділянці, яка належить ОСОБА_3, знаходяться погріб літ. Е/п, власником якого є ОСОБА_1 та водопровід і водомір, крім того, до гаражу ОСОБА_1 можна пройти лише через земельну ділянку відповідачки. Але остання перешкоджає проходити та проїжджати через її земельну ділянку і бажає встановити на ній паркан. Просили встановити їм постійний та безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду і на право прокладати водопровід через земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_3

ОСОБА_3 звернулась із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідачі утримують на її земельній ділянці собаку, не дають можливості користуватися земельною ділянкою та встановити паркан на межах земельних ділянок. Просила зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою та у будівництві паркану, який буде огороджувати належну їй земельну ділянку.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2014 року у задоволенні позовів відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення в частині відмови у задоволенні позову про встановлення безоплатного земельного сервітуту і ухвалити рішення про задоволення його та ОСОБА_2 позову, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не з'явились, про розгляд справи повідомлені (а.с. 163-164). У письмовій заяві ОСОБА_2 просив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4, представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (довіреності на а.с. 26, 32), яка підтримала доводи скарги, пояснення ОСОБА_3 і її представника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 90/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 належало на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Маріупольським БТІ 27 травня 1998 року, і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою маріупольською державною нотаріальною конторою 01 вересня 1998 року; 31/100 частини будинку належало на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Маріупольським БТІ 27 травня 1998 року. Житловий будинок розташований на перехресті АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2.

За договором купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 продали 39/100 частини зазначеного житлового будинку ОСОБА_2, а саме: житловий будинок А-1, сіни а-1, площадку а1, 1/6 частину сараю літ Б-1, 1/6 частину кухні Г-1, 1/3 частину огорожі 1-4 та 1/3 замощення 1 (а.с.12-14). Домоволодіння розташовано на перехресті АДРЕСА_1.

Згідно з державними актами на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка, площею 0,0298 га; ОСОБА_3 належали земельні ділянки площею 0,0148 га та 0, 0149 га (а.с. 16, 21, 54).

За договором купівлі-продажу від 18 грудня 2012 року ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0149 га (а.с.9-11).

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про встановлення земельного сервітуту, суд виходив із того, що позивач не довів неможливість здійснення проходу та проїзду до свого будинку та необхідність прокладення водопроводу без обтяження сервітутом земельної ділянки ОСОБА_3 і не обґрунтував безоплатність сервітуту. З висновком суду не можна не погодитись.

Згідно з п. «в» ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту у вигляді права проходу.

Відповідно до ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Зі справи вбачається, що на час виникнення даного спору власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 - на 61/100 частини і ОСОБА_2 - на 39/100 частини.

Власниками земельної ділянки за зазначеною адресою є: ОСОБА_1 - ділянкою, площею 0,0298 га; яка має межу: 12,7 м. з боку АДРЕСА_2, 22,0 м. з домоволодінням АДРЕСА_1, 14,28 м. з домоволодінням АДРЕСА_3, 22,29 м. із земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_2; ОСОБА_2 - ділянкою, площею 0,0149 га, яка має межу: 12,60 м з боку АДРЕСА_2; 13,36 м з боку ділянки ОСОБА_1 і 14,9 м - ділянки ОСОБА_3 ; ОСОБА_3 - ділянкою, площею 0,0148 га, яка межує з ділянками ОСОБА_1, ОСОБА_2 та із земельною ділянкою по АДРЕСА_4 (а.с.16, 21,25, 54).

З пояснень сторін, даних плану земельної ділянки технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, планів меж земельних ділянок сторін, зазначених у державних актах на право власності на земельні ділянки, зведеного плану їх земельних ділянок (а.с.18, 21, 25, 54), фотографій житлового будинку (а.с. 40,41, 89) та висновків судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 85 - 88, 158-159) вбачається, що житловий будинок № 267 знаходиться на перехресті вулиць АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1; земельні ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мають межу з боку АДРЕСА_2 загальною довжиною 25,3 м; на якій позивачами встановлено нову огорожу з воротами та входом; якими вони користуються. Відстань від їх житлового будинку до огорожі по вул. Кооперативній становить 6,1 м, що згідно з ДБН 360-92 достатньо для облаштування проїзду та проходу до будинку із зазначеної вулиці.

Заявляючи вимоги про встановлення сервітуту на право прокладення водопроводу «із чужої природної водойми» через земельну ділянку ОСОБА_3, позивачі не довели неможливість іншого варіанту проведення водопроводу ніж через земельну ділянку відповідачки. До того ж з пояснень сторін і матеріалів справи вбачається, що в будинок позивачів проведено водопровід, яким вони користуються і будь-яких документів, технічних умов про необхідність проведення іншого водопроводу ними не надано.

Встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є рідними братом і сестрою, ОСОБА_2 - сином ОСОБА_1

ОСОБА_3, не визнаючи вимоги про встановлення безоплатного сервітуту, пропонувала позивачам обговорити питання про платне користування частиною її земельної ділянки, посилаючись на невеликий розмір пенсії та свій майновий стан. Проте згоди отримано не було.

За таких обставин суд законно та обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про встановлення безоплатного земельного сервітуту.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 не навів доводів в апеляційній скарзі, які б спростовували висновки суду.

Посилання на те, що на земельній ділянці відповідача знаходиться належний йому погріб Е/П, не можна прийняти до уваги. Оскільки встановлено, що погріб Е\П знаходиться на межі ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_3, позов заявлявся про встановлення сервітуту для проходу, проїзду до будинку та проведення водопроводу.

Доводи про відсутність можливості іншого проходу та проїзду не доведені.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України, ст. ст. 99, 100 ЗК України, ст. ст. 401,402, 402 ЦК України, підстав для його скасування не наведено.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді