Постанова № 40650371, 23.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

23 вересня 2014 р. справа № 820/15606/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача-2 - Борисенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до завідуючої сектором з централізованого оформлення документів Московського районного відділу в м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Метелиці Г.С., Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до завідуючої сектором з централізованого оформлення документів Московського районного відділу в м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Метелиці Г.С. (далі - відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати дії відповідачів неправомірними щодо вимог сплати 87,15 грн. за «послуги відповідачів з оформлення та видачі паспорта», які позивач не замовляв, не отримував та не мав намірів щодо отримання таких послуг з переліку платних послуг, які надаються підрозділами МВСУ та ДМСУ, затвердженого постановою КМУ № 795 від 04.06.2007 р.;

- визнати дії відповідачів неправомірними щодо вимоги сплати 120,00 грн. за «бланк паспорта»;

- визнати дії відповідача-1 неправомірними щодо повернення позивачу поданих ним документів, які відповідають вимогам Правил;

- визнати дії відповідача-2 неправомірними щодо відмови в оформленні паспорта на підставі поданих позивачем документів, зазначених Правилами;

- зобов'язати відповідачів прийняти від позивача зазначені у Правилах документи для оформлення паспорта;

- зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі позивачу паспорту на підставі поданих позивачем документів;

- прийняти відповідне рішення щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю загальною сумою 5000,00 грн.;

- у разі задоволення позову, прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист права позивача на вільний виїзд з території України, яке надає паспорт від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та при прийнятті рішення допустити негайне виконання постанови.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 15.07.2014 р., керуючись нормами діючого законодавства України, він звернувся до Московського районного відділу в м. Харкові ГУДМС України в Харківській області з метою подання документів для нетермінового оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, проте у прийнятті поданих ним документів відповідачем-1 було відмовлено, оскільки позивачем було надано неповний пакет документів, необхідних для оформлення паспорту. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою та незаконною.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач-1 зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, просив відмовити у задоволенні даного адміністративного позову.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач-2 зазначив, що відповідач-1 діяв в межах чинного законодавства, відмовляючи у прийнятті від позивача заяви-анкети невстановленого зразка та фотокарток на паперових носіях. Також, вимоги відповідачів про надання позивачем обов'язкових платіжних документів про сплату послуг органу ДМС, пов'язаних з оформленням та видачею паспорта у розмірі 87,15 грн. та за видачу бланка паспорту у розмірі 120,00 грн., він вважає законними та обґрунтованими.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-2 в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач 15.07.2014 р., керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМ України від 31.03.1995 р. № 231, звернувся до Московського районного відділу в м. Харкові ГУДМС України в Харківській області з метою подання документів для нетермінового оформлення і видачі паспорта. При цьому, позивачем було подано: заяву-анкету на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, паспорт громадянина України, копію виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра, квитанцію про сплату державного мита у розмірі 170,00 грн. (а.с. 6-10).

Відповідач-1, ознайомившись з поданими позивачем документами, відмовив в оформленні паспорта, оскільки позивачем не було надано повного комплекту документів для оформлення закордонного паспорту. Відповідач посилався на те, що позивачем було подано заяву-анкету невстановленого зразка та фотокартки на паперових носіях, проте станом на теперішній час анкета отримувача паспорта оформлюється безпосередньо уповноваженою особою територіального органу чи підрозділу за допомогою персонального комп'ютера, та у паспорт вносяться два відцифрованих зображення обличчя пред'явника паспорта, виконані способом лазерного гравірування та лазерної перфорації. Також, позивачем не було додано до пакету обов'язкових документів платіжного документу про сплату послуг органу ДМС за надання послуг, пов'язаних з оформленням та видачею паспорта, у розмірі 87,15 грн., та платіжного документу за видачу бланка паспорту, з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням цього бланку, у тому числі вартості персоналізації, у розмірі 120,00 грн.

Факт звернення позивача до Московського районного відділу в м. Харкові ГУДМС України в Харківській області та факт відмови йому у прийнятті документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон підтверджується, окрім пояснень позивача, також наданими суду письмовими запереченнями представника ГУДМС України в Харківській області (а.с.27).

Позивачем було оскаржено таку відмову відповідача-1 в оформленні паспорта до ГУДМС України в Харківській області (скарга вих. № 2014/СЛ-12 від 23.07.2014 р.). Листом від 12.08.2014 р. № 03/3-С-185 ГУДМС України в Харківській області надало позивачу відповідь по суті скарги, якою, посилаючись на норми діючого законодавства України, фактично підтримало вищевказані дії відповідача-1.

Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994 р. № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII) врегульовано порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Отже, законодавчо передбачено встановлення, визначення та скасування платних послуг щодо оформлення і видачі паспортів Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вищезазначеного Закону Кабінет Міністрів України постановою від 31.03.1995 р. № 231 затвердив Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі - Правила № 231), пунктом 10 яких затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон, а саме: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет), платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

До об'єктів справляння державного мита належить, зокрема, державне мито за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або обміну цього паспорта у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян: 10 х 17,00 грн. = 170,00 грн. (статті 2, 3 Декрету).

Разом з цим, у пункті 27 розділу І Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затверджених постановою КМ України від 04.06.2007 р. № 795, визначено розмір плати за надання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87,15 грн.

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із вчиненням відповідачем-1 дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому він не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2013 р. (справа № 21-416а/13).

Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України (ч. 1 ст. 244-2 КАС України).

Крім того, частиною 5 статті 11 Закону України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 р. № 5203-VI встановлено, що плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб'єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб'єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб'єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).

Отже, суд дійшов висновку, що дії відповідачів щодо відмови позивачу в прийнятті поданих ним документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та вимоги сплатити додаткові витрати у розмірі 87,15 грн. та 120,00 грн., окрім державного мита, є незаконними.

Крім того, відповідачі мали можливість при отриманні анкети, на їх думку, невстановленого зразка, заповнити ще одну анкету з метою надання паспорта позивачу. Підставою фактичної відмови в наданні паспорта в даному випадку слугувала відмова позивача від сплати додаткових коштів. Звернутись засобами поштового зв'язку до відповідачів позивач не мав можливості через необхідність особистої явки до відповідачів та необхідність надання оригіналу паспорта.

Крім того, судом встановлено, що відповідач-2, Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області, розташоване у м. Харкові по вул. Римарській, 24, має необхідне обладнання для видачі паспорту. Але замість запрошення позивача для виконання необхідних в даному випадку процедур та надання паспорту, відповідач -2 надав позивачу лише формальну відповідь.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю, загальною сумою 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів нанесення йому відповідачами як моральної, так і матеріальної шкоди. Отже, суд відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо вимоги позивача прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист права позивача на вільний виїзд з території України, яке надає паспорт від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, та при прийнятті рішення допустити негайне виконання постанови, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Отже, згідно з наведеними правовими нормами, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд приходить висновку, що зазначені позовні вимоги направлені на майбутнє, натомість, на момент звернення до суду позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси. Отже, суд вважає такі вимоги передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, статтею 256 КАС України визначено вичерпний перелік постанов, які звертаються або можуть бути звернені до негайного виконання, тому позовна вимога про допущення негайного виконання даної постанови є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки дана постанова не належать до такого переліку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 9 КАС України).

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до завідуючої сектором з централізованого оформлення документів Московського районного відділу в м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Метелиці Г.С., Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії відповідачів неправомірними щодо вимоги сплати 87,15 грн. за послуги відповідачів з оформлення та видачі паспорта, які позивач не замовляв, не отримував та не мав намірів щодо отримання таких послуг з переліку платних послуг, які надаються підрозділами МВС України та ДМС України, затвердженого постановою КМ України № 795 від 04.06.2007 р.

Визнати дії відповідачів неправомірними щодо вимоги сплати 120,00 грн. за бланк паспорта.

Визнати дії відповідача-1 неправомірними щодо повернення позивачу поданих ним документів, які відповідають вимогам Правил.

Визнати дії відповідача-2 неправомірними щодо відмови в оформленні паспорта на підставі поданих позивачем документів, зазначених Правилами.

Зобов'язати відповідачів прийняти від позивача зазначені у Правилах документи для оформлення паспорта.

Зобов'язати відповідача-2 повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі позивачу паспорта на підставі поданих позивачем документів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п'ятдесят чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 29.09.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.