Рішення № 40648530, 23.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 р. Справа № 914/3132/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ», м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «ОККО-Бізнес», м. Львів

про: визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Трутнєв С.В. (довіреність від 07.08.2014 р.)

від відповідача: Павлова А.А. (довіреність № 3-22/13 від 27.03.2013 р.)

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 23.09.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» до Приватного підприємства «ОККО-Бізнес» про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року.

Ухвалою суду від 05.09.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.09.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Регламент Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» повинен бути невід'ємною частиною третейської угоди, яка в даному випадку укладена у вигляді третейського застереження у Договорі поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року. Проте, такої невід'ємної частини названий Договір не має, що суперечить правилам, встановлених статтею 12 закону України «Про третейські суди», а відтак, в силу прямої вказівки названої норми закону третейська угода, викладена у вигляді третейського застереження в пунктах 8.1., 8.2., 8.З., 8.4. Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року, є недійсною. Крім того, на думку позивача, третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя.

Представник позивача в судове засідання з'явився, повідомив про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та відсутність рішення цих органів з такого спору, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив повністю з підстав, наведених у поданому 23.09.2014 р. відзиві вх.№40610/14 на позовну заяву. Зокрема, зазначив, що позивач покликається на те, що всупереч ст.12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода не містить Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» як невід'ємну частину Договору. Однак, на думку відповідача, у сторін договору відсутній обов'язок викладу у тексті договору та/або третейському застереженні тексту регламенту третейського суду. Крім того, закон не вимагає приєднувати текст регламенту як додаток до договору де міститься третейське застереження, та лише зазначає, що у випадку суперечностей між змістом третейської угоди та регламентом, останній має вищу силу, якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами договору. Більше того, статтею 12 Закону України «Про третейські суди» чітко визначено, що при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду лише розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. Відтак, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.09.2013 року між Приватним підприємством «ОККО-Бізнес» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІО ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ» (Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №3/2-1-13/43 (Договір), відповідно до п.2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язався передавати у власність Покупця нафтопродукти, а Покупець зобов'язався приймати ці нафтопродукти (Продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).

У пункті 8 Договору міститься третейське застереження.

Так, згідно з п.8.1. Договору всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього Договору, або в зв'язку з ним (при його укладенні, виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнанні неукладеним, визнанні недійсним і т. ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, якщо попередньо не досягнуто згоди шляхом переговорів.

У відповідності до п.8.2. Договору сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація».

Відповідно до п.8.3. Договору сторони визнають обов'язковість рішення обраного Третейського суду відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди». Протокол засідання Третейського суду не ведеться.

Згідно з п.8.4. Договору сторони зобов'язуються сумлінно виконувати обов'язки і вимоги Третейського суду з метою об'єктивного розгляду спору. Рішення Третейського суду для сторін є остаточним і підлягає виконанню.

На думку позивача, укладаючи п.8.1. Договору №3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року, сторони фактично відмовились від звернення за захистом до суду, оскільки третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а тому, не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя.

Позивач просить суд визнати недійсним третейського застереження, яке викладене в п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року, на підставі положень статті 215 ЦК України, відповідно до якої недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), а також статті 12 Закону України «Про третейські суди», оскільки Договір не містить Регламенту Постійно діючого третейського суду як невід'ємної частини третейського застереження.

Дослідивши представлені суду докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Згідно з приписами ч.2 статті 5 Закону України «Про третейські суди» спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Статтею 12 Закону України «Про третейські суди» визначено, зокрема, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

З Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року вбачається, що третейське застереження, викладене в пункті 8 вказаного Договору, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про третейські суди».

Посилання позивача на відсутність Регламенту Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» в додатках до Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року до уваги не беруться, оскільки статтею 12 Закону України «Про третейські суди» визначено, що якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Відтак, з моменту підписання сторонами Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року Регламент Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація» автоматично став невід'ємною частиною Договору. Зокрема, в пункті 8.2. міститься посилання на Регламент, а саме: сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація».

Окрім того, законом також передбачено, що за будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що укладаючи п.8.1. Договору №3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року, сторони фактично відмовились від звернення за захистом до суду, та те, що рішення третейських судів не є актами правосуддя, з огляду на таке.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відтак, сторони добровільно погодили в пункті 8 Договору №3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року третейське застереження про передачу всіх спорів та розбіжностей, що можуть виникнути між сторонами із умов Договору або у зв'язку з ним, на вирішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», а тому, у суду відсутні підстави для визнання недійсним третейського застереження, викладеного в п. 8.1., 8.2., 8.3., 8.4. Договору поставки нафтопродуктів № 3/2-1-13/43 від 19.09.2013 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини позивача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про третейські суди», ст.ст. 526, 626, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судовий збір покласти на позивача у повному обсязі.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.09.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А