Постанова № 40648094, 29.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2014 року письмове провадження № 826/11293/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Арсірія Р.О., суддів Огурцова О.П., Погрібніченка І.М. , вирішивши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

Позивач 01.08.2014 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив :

- визнати протиправним та скасувати рішення № 0024 Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 14.07.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що оскаржуване рішення № 0024 від 14.07.2014 прийняте відповідачем у супереч законодавства про рекламу, оскільки винесено за повідомленням КП «Дільниця з контролю за благоустроєм місті» Чернігівської міської ради», яке не є органом, до компетенції якого віднесений контроль за дотримання законодавством у сфері реклами, прийняте із порушення строку застосування штрафу та безпідставно, оскільки рекламу позивачем розповсюджено не було.

Представник позивача просила суд розглянути справу без її присутності, про що 08.09.2014 надала до канцелярії суду відповідну заяву.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про день і час слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст.128 КАС України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справу у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд.

Позивач - юридична особа - товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Споживчий центр» (ІК 37356833), зареєстрована Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 11.11.2010, за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А.

Свою діяльність ТОВ «Споживчий центр» здійснює на підставі Статуту, затвердженого рішенням Загальних зборів учасників Товариства, протокол № 64 від 04.12.2013 (нова редакція).

Відповідач - Державна Інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є юридичною особою - центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України здійснює свою діяльність на підставі Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04. 2011 за № 465/2011.

У відповідності до п. 3 Положення, основними завданнями Держспоживінспекції України є: реалізація державної політики у сферах : державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері; державного ринкового нагляду; державного нагляду за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил; внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у сферах діяльності Держспоживінспекції України.

Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу (п.4 Положення).

Відповідно до п. 7 Положення Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

25.03.2014 головним спеціалістом - юрисконсультом Інспекції з питань захисту прав споживачі у Чернігівській області Захарченко І.О. було складено протокол про порушення ТОВ «Споживчий центр» законодавства про рекламу, а саме: розміщенні зовнішньої реклами «швидко гроші, гроші до зарплати, кредити готівкою», в кількості 3-х рекламоносіїв, розміщених на фасаді будівлі за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 85.

На підставі протоколу про порушення законодавства про рекламу від 25.03.2014 відповідачем прийнято рішення № 09 від 24.04.2014 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу та розпочато розгляд справи відносно розповсюджувача реклами ТОВ «Споживчий центр».

Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області 25.03.2014 направлено позивачу вимогу № 02-04/593 про надання письмових пояснень, свідоцтва про державну реєстрацію, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (копій платіжних документів), необхідних для розгляду справи щодо порушення вимог ст.16 Закону України «Про рекламу» при розміщенні зовнішньої реклами «швидко гроші, гроші до зарплати, кредити готівкою», в кількості 3-х рекламоносіїв, розміщених на фасаді будівлі за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 85.

Також, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області 30.04.2014 направлено позивачу вимогу № 02-04/843 про надання у термін до 23.06.2014 документів, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, призначеної до розгляду на 24.06.2014, а саме: письмові пояснення, свідоцтва про державну реєстрацію, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (платіжні документи).

12.06.2014 відбулося засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу, про що був складений відповідний протокол № 12. 14.07.2013 Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів прийнято рішення № 0024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на ТОВ «Споживчий центр» за порушення вимог законодавства щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами накладено штраф у розмірі 15 249 грн.

Підставою для накладання штрафу відповідач вказує, що ТОВ «Споживчий центр» порушено вимоги законодавства про рекламу щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами за адресою: м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 85, а саме : відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, який надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, що порушенням ст. 16 Закону України «Про рекламу».

Вищезазначене рішення про накладення штрафу надіслане суб'єкту господарювання листом з повідомленням від 14.07.2014 № 3871-3-11/7.

Позивач із вказаним рішенням не погоджується, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Спірним питанням у цій справі є правомірність стягнення у судовому порядку штрафу, застосованого Інспекцією за порушення Закону України «Про рекламу».

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 зазначеної статті Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регламентовані Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ст.1 Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності (ч.1 ст. 5 Закону).

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (ч.2 ст.5 Закону).

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам вважає, що відповідачем доведено правомірності своїх дій, з огляду на наступне.

Згідно норм ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (зі змінами та доповненнями), який регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Згідно зі ст. 1 Закону, рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регламентований ст. 16 Закону, відповідно до положень ч. 1 якої розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що, зокрема, надаються обласними державними адміністраціями, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічна норма міститься в п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, і передбачає, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Як вбачається із матеріалів справи, у ТОВ «Споживчий центр» відсутній відповідний дозвіл на розміщення реклами.

Втім, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що ним реклама не розміщується, з огляд у на наступне.

Ідентифікація реклами визначена у ст. 9 Закону. Відповідно до ч. 6 вказаної Закону, зокрема, вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Також, згідно п.48 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, вивіски чи таблички, зокрема, повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що характерними ознаками саме реклами є наявність інформації про товар чи послуги, відкритий характер, ціну пропозиції, мету сформувати або підтримати обізнаність чи інтерес споживачів реклами щодо товару чи послуг тощо.

У відповідності до ст.69 КАС України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

В даному випадку, у якості доказів у справі, окрім матеріалів перевірки, суду надано фотознімок. Отже, на фасаді будинку по пр. Перемоги, буд.85 у м. Чернігові, де знаходиться відділення позивача - «Швидко гроші», на рівні першого та другого поверхів, розміщенні 3 рекламоносії, на яких зазначено «швидко гроші, гроші до зарплати, кредити готівкою, 3000 гривень, 20 хвилин, лише паспорт та код».

Отже, вказані щити містять заклики до придбання товару (отримання грошей у кредит), на них зазначений перелік документів (паспорт та ідентифікаційний код споживача), за наявності яких можна отримати гроші, строк їх отримання - 20 хвилин тощо.

Таким чином, вказана інформація призначена саме сформувати або підтримати інтерес споживачів щодо даного товару/послуги.

Крім того, як вбачається із фотознімку, наданого у якості доказів відповідачем , щити з інформацією розміщені вище першого поверху та їх площа перевищує 3 кв. м. що суперечить нормами законодавства про рекламу. Доказів, які б спростовували вказане, позивачем суду не надано.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що щити з вказаною інформацією не підпадають під визначення вивіски чи таблички, тобто є рекламою, а тому її розміщення потребує отримання спеціального дозволу, який відсутній у позивача..

Щодо доводів позивача про застосування штрафу без проведення перевірки, з порушення строків застосування штрафу та на підставі звернення некомпетентного органу, то суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Згідно п. 45 Типових правил розміщення зовнішньої реклами контроль за додержанням цих Правил здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства.

У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк.

У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.46 Правил).

Судом встановлено, що підставою для початку розгляду справи про порушення законодавства про рекламу стало повідомлення, направлене Інспекції у справах прав споживачів у Чернігівській області від КП «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» Чернігівської міської ради № 03/170-1 від 11.12.2013 «Щодо порушення законодавства про рекламу».

Також, як вбачається із матеріалів справи, вказаному зверненню передувало те, що 27.11.2013 КП «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» Чернігівської міської ради було направлено керівнику ТОВ «Споживчий центр» та до відділення «Швидко гроші» лист-вимогу 03/163-6 про виявлення порушення підприємством законодавством про рекламу за адресою пр. Перемоги буд.85, та запропоновано до 04.12.2013 демонтувати рекламні засоби. Вказаний лист - вимогу, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення «Укрпошта» отримано адресантами 02.12.2013 та 29.11.2013, відповідно

Втім, суду не надано доказів демонтування рекламних засобів за адресою м. Чернігів, пр. Перемоги буд.85, звернення позивачем з питання отримання вказаного дозволу на розміщення реклами до Чернігівської міської ради, або ж повідомлення Чернігівської міської ради про наявність сумніву щодо компетенції КП «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» Чернігівської міської ради здійснювати контроль за розміщенням реклами у м. Чернігові.

Отже, зазначене свідчить про те, що вказаний лист - вимогу було проігноровано позивачем.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою КМУ від 26.05.2004 № 693.

Згідно п. 9 Порядку підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою, зокрема, Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк (п.10 Порядку).

Втім, діючим законодавством про рекламу не визначено строки складання протоколу після отримання повідомлення про порушення законодавства про рекламу.

Як встановлено із матеріалів справи протокол № 01 про порушення законодавства про рекламу складено Інспекцією 25.03.2014 та направлено на адресу позивача разом із листом - вимогою № 02-04/593 від 25.03.2014 «Про порушення законодавства про рекламу» за адресою : м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 85, та надання певних документів за переліком у строк до 11.04.2014.

Листом від 09.04.2014 б/н ТОВ «Споживчий центр» повідомило Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області про те, що товариство не має можливості з'ясувати, що саме вимагається, оскільки не отримувало листа № 03/1701 від 11.12.2013 від КП «Дільниця з контролю за благоустроєм місті» Чернігівської міської ради, на яке наявне посилання у вимозі. Також товариство пропонувало зазначити, що саме стало підставою для початку розгляду справи, та зазначило, що не розповсюджує рекламу з порушенням законодавства про рекламу.

Однак, суд критично ставиться до вказаних доводи позивача, зазначених у листі 09.04.2014 б/н з огляду на те, що як вже зазначалося, ТОВ «Споживчій центр» було проігноровано листа-вимогу КП «Дільниця з контролю за благоустроєм місті» Чернігівської міської ради від 27.11.2013 від 03/163-6 з питання порушення законодавства про рекламу. Крім того, у вимозі Інспекції № 02-04/593 від 25.03.2014 «Про порушення законодавства про рекламу», окрім посилання на лист КП «Дільниця з контролю за благоустроєм місті» Чернігівської міської ради № 03/1701 від 11.12.2013, зазначено ще й адресу об'єкта «Швидко гроші» - м. Чернігів, пр. Перемоги, буд. 85 щодо якого ставиться питання про порушення законодавства про рекламу.

Також, згідно п.11 Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

З огляду на зазначене, у Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області було достатньо підстав для прийняття рішення № 09 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 24.04.2014 та направлення на адресу ТОВ «Споживчий центр» вимоги № 02-04/843 від 30.04.2014 «Про порушення законодавства про рекламу», якою запропоновано припинити розповсюдження реклами та надати, зокрема, письмові пояснення та інформацію щодо вартості розповсюдження реклами (надавши копію платіжних доручень) у строк до 23.06.2014.

За нормами п. 12 Порядку. справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Як встановлено судом, строк розгляду справи було продовжено на три місяці на підставі заяви головного спеціаліста Інспекції з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області Захарченко І.О. від 25.03.2014.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Споживчий центр» направило до Інспекції пояснення № 244 від 16.05.2014, в кому зазначило про відсутність компетенції КП «Дільниця з контролю за благоустроєм міста» Чернігівської міської ради на здійснення контролю за дотриманням законодавства про рекламу , відсутність підстав для проведення перевірки та її неправомірність, а також відсутність можливості надати витребувані документи щодо вартості рекламних засобів тощо.

Інших доказів у підтвердження своїх доводів позивачем не надано.

Згідно п.13 Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу:

перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п.14 Порядку).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи. (п.16 Порядку)

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про рекламу» особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно ч.7 ст. 27 Закону у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 8 ст. 27 Закону рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Отже, Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Чернігівській області було проведено засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу ТОВ «Споживчий центр», за результатами якого винесено протокол № 12 від 24.06.2014 та вирішено направити матеріали до Держспоживінспкції України для прийняття рішення про порушення законодавства про рекламу, у зв'язку із неможливістю встановлення вартості реклами та з урахуванням того, що сума очікуваних штрафних санкцій складає більше 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 18 Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу за результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку

14.07.2013 Державною інспекцією України з питань захисту прав споживачів прийнято рішення № 0024 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на ТОВ «Споживчий центр» за порушення вимог законодавства щодо порядку розповсюдження та розміщення реклами накладено штраф у розмірі 15 249 грн.

Вказане рішення отримано позивачем 17.07.2014, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення «Укрпошта»

Оцінюючи правомірність постанови відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Також, відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши фактичні обставини справи, з урахуванням положень чинного законодавства про рекламу та наявних в матеріалах справи доказів, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення винесене відповідачем у відповідності та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тоді як доводи позивача носять неповний та суперечливий характер, а тому суд вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр».

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 94, 128, 163-165, 167, 254 Кодексу адмністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», відмовити у повному обсязі

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя Р.О. Арсірій

Судді О.П. Огурцов

І.М. Погрібніченко