Постанова № 40645117, 16.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 180151/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Гінди О.М., Рибачука А.І.,

за участі секретаря – Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В :

30.03.2012 заступник прокурор м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) звернувся до суду з вищевказаним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» (далі - ТОВ) у якому просив стягнути з відповідача податковий борг в сумі 2309327,03грн з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане товариство та за рахунок готівки, що йому належить.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 2309327,03грн який залишається не сплаченим, а тому у відповідності до п.95.3 ст.95 ПК України такий підлягає стягненню за рішенням суду.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року в справі №2а-935/12/0970 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що податкове зобов’язання підприємства яке позивач просить стягнути є неузгодженим у встановленому порядку, а тому не являється податковим боргом. Також, вважає, що ДПІ не дотримано встановленої процедури узгодження податкового зобов’язання, зокрема не надіслано дві податкові вимоги та не відкликано податкові повідомлення-рішення які частково були скасовані в процесі їх судового оскарження.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем порушено вимоги законодавства стосовно сплати узгодженого податкового боргу, а тому такий підлягає стягненню за рішенням суду, оскільки залишається не сплаченим.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, в період з 21.06.2010 по 12.07.2010 ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010.

За результатами проведеної перевірки позивачем було складено Акт від 16.07.2010 №12652/23-2/32077713 (а.с.13-40 т.1), в якому зафіксовано ряд порушень відповідачем вимог податкового законодавства.

На підставі зазначеного Акта податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001542302/0 яким визначено ТОВ суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з земельного податку в загальній сумі 255463грн (в сумі 170082грн за основним платежем, 85381грн за штрафними (фінансовими) санкціями) та №0001531703/0 яким визначено ТОВ суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 2063245,05грн (в сумі 687748,35грн за основним платежем, 1375496,70грн за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.11-12 т.1).

В подальшому, внаслідок несплати відповідачем визначених вище контролюючим органом податкових зобов’язань, ДПІ винесено податкову вимогу від 25.11.2011 №2931, яка отримана ТОВ 29.11.2011 (а.с.10).

Посилаючись на наявність у ТОВ несплаченої заборгованості у розмірі 2309327,03грн, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом про її стягнення, включивши у вказану суму також пеню на суму несплаченого податкового боргу в сумі 32402,84грн (а.с.6).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

У відповідності до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п.41.5 ст.41 ПК України є виключно органи державної податкової служби.

Відповідно до п.95.1 статті 95 ПК України - орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п.95.3 ст.95 ПК України).

Також, пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, податковий борг ТОВ який є предметом стягнення у даній справі, виник у зв’язку із несплатою ним у встановлені строки визначеного контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 30.07.2010 №№0001542302/0 та 0001531703/0 податкового зобов’язання.

З огляду на це, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ були оскаржені ТОВ в судовому порядку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001542302/0:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року, адміністративний позов ТОВ задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001542302/0 в частині визначення податкового зобов’язання в розмірі 36374грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року вказані вище судові рішення було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року, адміністративний позов ТОВ задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001542302/0 в частині визначення сум податкового зобов’язання за платежем по земельному податку з юридичних осіб в сумі 170082грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 85041грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001531703/0:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року, адміністративний позов ТОВ задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001531703/0.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції було скасовано, а адміністративний позов ТОВ залишено без розгляду у зв’язку із пропуском строку звернення до суду.

Проте, вказану ухвалу було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 березня 2013 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції, який ухвалою від 17 вересня 2013 року залишив постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2010 року без змін.

Враховуючи усе вищенаведене, станом на час розгляду даної справи податкові повідомлення-рішення на підставі яких стягується податковий борг з ТОВ є скасовані судовими рішеннями які набрали законної сили, за винятком податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001542302/0 в частині визначення податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 340грн.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на викладене, та наявні у справі докази, апеляційний суд вважає, що оскільки податкові повідомлення рішення (окрім податкового повідомлення-рішення від 30.07.2010 №0001542302/0 в частині визначеного податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 340грн), на підставі яких, згідно позиції контролюючого органу, у відповідача виникла податкова заборгованість, були скасовані в судовому порядку, рішення судів набрали законної сили, то позовні вимоги заступника прокурора м.Івано-Франківська щодо стягнення з ТОВ податкового боргу у розмірі 2308987,03грн є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо податкового боргу ТОВ, який виник за податковим повідомленням-рішенням від 30.07.2010 №0001542302/0 в розмірі 340грн застосованих штрафних (фінансових) санкцій, то як вбачається із відповідної квитанції №07810016, такий було сплачено ТОВ, а відтак підстав для задоволення вимог у цій частині також немає.

Більше того, згідно повідомлення ДПІ від 10.09.2014 №15194/10/25-150/7717 станом на 09.09.2014 податковий борг по ТОВ відсутній та відповідно до ст.60 ПК України податкова вимога відкликана.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про безпідставність позовних вимог заступника прокурора м.Івано-Франківськав інтересах держави в особі ДПІ щодо стягнення податкового боргу.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Галицька» задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року скасувати та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.І. Рибачук