Рішення № 40644360, 24.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа № 911/3263/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль», м.Сімферополь

про стягнення 224860930,20 грн.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства “Кримтеплоелектроцентраль” (надалі відповідач) про стягнення 224860930,20 грн. боргу, з яких: 189931553,92 грн. основний борг, 1619455,26 грн. 3% річних, 11217440,13 грн. інфляційні втрати, 8797272,11 грн. пеня та 13295208,77грн. штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем умов договору №170/14-ПР купівлі-продажу природного газу від 27.12.2013 р. у частині оплати вартості газу поставленого відповідачеві позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 27.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.08.2014 р. у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 24.09.2014 р.

Відповідач, в судове засідання явку представника не забезпечив, про причини неявки останнього суд не повідомив.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, суд

встановив:

27 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз»» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Кримтеплоелектроцентраль» (покупець) було укладено договір №170/14-ПР купівлі-продажу природного газу (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийнято та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 р. по 13.12.2014 р. газ обсягом до 46600 тис. куб. м.

Відповідно до п. 5.2. договору у редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2014 р. ціна до сплати за 1000 м. куб. природного газу – 3462,26 грн., крім того ПДВ – 344,40грн., всього з ПДВ – 4154,71 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 11 договору передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була здійснена передача газу відповідачеві, що підтверджується наступними актами передачі-приймання природного газу: від 31.01.2014 р. на суму 99980859,19 грн. та від 28.02.2014 р. на суму 89950694,73 грн., загалом на суму 189931553,92 грн. (копії актів у матеріалах справи).

Відповідно до умов договору від 27.12.2013 р. №170/14-ПР купівлі-продажу природного газу (п. 6.1.), ПбАТ «Кримтеплоелектроцентраль» повинно було остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ від позивача на підставі вказаних вище актів приймання-передачі газу до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Проте, як зазначає позивач, відповідач розрахунки за отриманий газ не здійснив у зв’язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 189931553,92грн.

Відповідачем доказів погашення вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання ПбАТ «Кримтеплоелектроцентраль» своїх зобов’язань щодо сплати заборгованості за договором від 27.12.2013 р. №170/14-ПР купівлі-продажу природного газу у сумі 189931553,92 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до частини першої ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини другої статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано вимог даних норм процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед ПбАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 189931553,92 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 189931553,92 грн. заборгованості за неоплачений газ підлягає задоволенню.

Окрім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1619455,26 грн., пеню у розмірі 8797272,11грн, штраф у розмірі 13295208,77 грн. та 11217440,13 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення п. 6.1. договору у якому зазначено, що відповідач повинний остаточно розрахуватись за фактично отриманий газ від позивача на підставі актів приймання-передачі газу до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, прострочення зобов’язання щодо сплати вартості отриманого газу у відповідача виникає з 15 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Враховуючи зазначене, позивачем невірно встановлено дати з яких виникло прострочення у відповідача по сплаті вартості отриманого газу, а саме з 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 15.02.2014 р. по 10.06.2014 р. щодо заборгованості по кожному акту окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних задовольняє у частині стягнення 1603844,42 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат щодо заборгованості по кожному акту окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11217440,13 грн. задовольняє повністю, оскільки сума перерахунку суду значно більша суми розрахунку позивача.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем п.п. 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Здійснивши перерахунок пені за період з 15.02.2014 р. по 10.06.2014 р. щодо заборгованості по кожному акту окремо, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені задовольняє у частині стягнення 8729625,26 грн., оскільки відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично невірно.

Здійснивши перерахунок штрафу, судом встановлено, що відповідний розрахунок виконано позивачем арифметично вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 189931553,92 грн. основного боргу, 1603844,42грн. 3% річних, 8729625,26 грн. пені, 13295208,77 грн. штрафу та 11217440,13 грн. інфляційних втрат, загалом 224777672,50 грн.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримтеплоелектроцентраль» (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, буд. 1; код ЄДРПО України 32417960) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПО України 20077720) – 189931553 (сто вісімдесят дев’ять мільйонів дев’ятсот тридцять одну тисячу п’ятсот п’ятдесят три) гривні 92 коп. основного боргу, 11217440 (одинадцять мільйонів двісті сімнадцять тисяч чотириста сорок) гривень 13 коп. інфляційних втрат, 1603844 (один мільйон шістсот три тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 42 коп. 3% річних, 8729625 (вісім мільйонів сімсот двадцять дев’ять тисяч шістсот двадцять п’ять) гривень 26 коп. пені, 13295208 (тринадцять мільйонів двісті дев’яносто п’ять тисяч двісті вісім) гривень 77 коп. штрафу та 73052 (сімдесят три тисячі п’ятдесят дві) гривні 94 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.09.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін