Ухвала суду № 40642745, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/29348/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а/2370/8194/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Будпроектсервіс») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Черкаси) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 щодо взаємовідносин з ПП «Т-Груп» та ПП «Інтерагро-форум», за результатами якої складено акт перевірки №1542/23-2/36157419 від 16.06.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №334/94-ВР), підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Закон №168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами укладеним з ПП «Т-Груп» та ПП «Інтерагро-форум», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності ряд правочинів.

Зазначений акт перевірки не був підписаний ні директором підприємства ТОВ «Будпроектсервіс» Кузьменком І.В., ні головним бухгалтером підприємства Коровіною С.П.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011: №0002362301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачеві зі сплати податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 195265,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 48816,00 грн.; №00002372301, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 244082,00 грн. та штрафними санкціями у сумі 61021,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено реальність вчинених правочинів, які документально підтвердженні.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що підписи на первинних бухгалтерських документах контрагентів позивача візуально різняться, що не дає підстав стверджувати дійсності таких документів.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював господарські операції на підставі укладених договорів з контрагентами ПП «Т-Груп» та ПП «Інтерагро-форум», що підтверджено податковими накладними, договорами про надання послуг, договорами субпідряду, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями, довідками про вартість виконаних робіт і витрат та картками рахунку, які підтверджують реальність проведених господарських операцій.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ та вартість придбаних послуг до складу валових витрат по податковим накладним, виданих ПП «Т-Груп» та ПП «Інтерагро-форум», підтверджених актами виконаних робіт і платіжними дорученнями, які свідчать про оплату зазначених послуг, а також підтверджують реальність здійснення господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків і включення до складу витрат для оподаткування податком на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності первинних документів з підтвердженням сплати грошових коштів.

При цьому вищевикладені розрахункові, бухгалтерські та податкові документи мають всі необхідні реквізити та складені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, судом встановлено, що укладені позивачем договори повністю відповідають характеру його господарської діяльності, а надані на їх виконання акти прийому передачі виконаних робіт, кошториси, протоколи узгодження договірних цін, розрахунки витрат будівельних та інших робіт, були використані позивачем саме в господарській діяльності, з метою отримання прибутку, що підтверджується документально оформленими первинними документами та платіжними дорученнями, виписками з рахунків банківських установ позивача.

Що стосується доводів податкового органу про нікчемність договорів, то відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з ПП «Т-Груп» та ПП «Інтерагро-форум» з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників.

А тому, твердження відповідача про нікчемність ряд договорів, укладених між позивачем та ПП «Т-Груп» та ПП «Інтерагро-форум», є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями, оскільки, позиція податкового органу щодо суперечності спірних угод інтересам держави не підкріплена належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Отже, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 та залишення в силі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2011.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 скасувати та залишити в силі постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 12.12.2011.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров