Постанова № 40642515, 26.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2014 року 810/5139/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 21.08.2014 № 0007492202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року у розмірі 84814,00 грн.;

від 21.08.2014 № 0007422202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2011 року у розмірі 424070,00 грн.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено твердження про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту за придбані товари, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цьому ж контрагенту у складі ціни товару, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток. За твердженням податкового органу, господарські операції є фіктивними (товари не придбавались), а договори та фінансово-господарські документи сторони склали з метою мінімізації податкових зобов'язань без фактичного здійснення господарських операцій. Такі висновки зроблено податковим органом на підставі інформації, одержаної від слідчого, який здійснює кримінальне провадження щодо осіб, які причетні до діяльності контрагента позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товар контрагентом поставлено у повному обсязі й оплачено позивачем, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Обидві сторони звернулись до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності їх представників.

За таких обставин суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 22.09.2014 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" є юридичною особою, що зареєстрована 17.06.2008 Броварською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача є: виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас; виробництво будівельних виробів із пластмас; оптова торгівля іншими проміжними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт.

У липні 2014 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Угра" за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 (акт перевірки від 30.07.2014 № 434/10-06-22-02/35843786).

Внаслідок перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному віднесенню до складу об'єкта оподаткування операцій по отриманню від ТОВ "Угра" товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 508884,18 грн., у тому числі ПДВ - 84814,03 грн., та реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей на адресу покупців на загальну суму 570123,60 грн., у тому числі ПДВ - 95020,60 грн.;

пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному віднесенню до складу податкових зобов'язань сум на підставі податкових накладних, виписаних на адресу покупців, на загальну суму 570123,60 грн., у тому числі ПДВ - 95020,60 грн.;

пунктів 198.1, 198.3. 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у неправомірному включенні до складу податкового кредиту (завищенні), сум податку на підставі податкових накладних, одержаних від ТОВ "Угра", на суму 84814,03 грн.

Єдиною підставою для таких висновків стала інформація, одержана від слідчого відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області Прядка О.О., який повідомив, що певні підозрювані особи з метою здійснення незаконної діяльності зареєстрували на підставних осіб низку підприємств, у тому числі й ТОВ "Угра". Слідчий вважає, що вказані підприємства ніякої діяльності не здійснювали, а лише надавали послуги з мінімізації податкових зобов'язань та виготовлення фіктивних документів, тому усі фінансово-господарські відносини є безтоварними і фактично не підтверджуються.

Із змісту акта перевірки вбачається, що в дійсності фактичність господарських операцій посадові особи Броварської ОДПІ не перевіряли (факт одержання товару, зберігання та реалізації), аналіз та суцільну перевірку первинних фінансово-господарських документів не проводили. Перевірку проведено невиїзну у приміщенні Броварської ОДПІ в кабінеті № 416.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення, а саме:

від 21.08.2014 № 0007492202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року у розмірі 84814,00 грн.;

від 21.08.2014 № 0007422202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2011 року у розмірі 424070,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товару, а також відомості щодо формування валових витрат та податкового кредиту в звітних податкових періодах, що перевірялись. Крім того, суд зобов'язав позивача надати витяги та довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про Товариство з обмеженою відповідальністю "Угра".

У жовтні та листопаді 2011 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Угра" товар (фурнітуру для метало-пластикових конструкцій) на загальну суму 508884,18 грн., у тому числі ПДВ - 84814,03 грн. (сума без ПДВ - 424070,00 грн.)

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними від 03.10.2011 № 11 на суму 145292,86 грн., у тому числі ПДВ - 24215,48 грн., та від 01.11.2011 № 66 на суму 363591,32 грн., у тому числі ПДВ - 60598,55 грн., а також первинними бухгалтерськими документами - оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 «Товари нa складі», що відображує обік складських операцій з одержання товарно-матеріальних цінностей на склад.

Транспортування товару здійснювалось транспортом позивача, на підтвердження факту наявності в нього власного вантажного транспорту позивач представив суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі у травні, червні та липні 2012 року. В оплату за товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "Угра" кошти у загальній сумі 508884,18 грн., у тому числі ПДВ - 84814,03 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями банківських виписок.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "Угра" дві податкових накладних на загальну суму 508884,18 грн., у тому числі ПДВ - 84814,03 грн. (від 03.10.2011 № 13 на суму 145292,86 грн., у тому числі ПДВ - 24215,48 грн. та від 01.11.2011 № 15 на суму 363591,32 грн., у тому числі ПДВ - 60598,55 грн.).

Суми податку на додану вартість (разом 84814,03 грн.) на підставі вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року, відобразив у реєстрах отриманих податкових накладних за відповідні звітні (податкові) періоди, а понесені витрати за виключенням сплачених сум податку на додану вартість (424070,00 грн.) - врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З метою підтвердження факту реальності господарських операцій позивач також пояснив суду, що у період з серпня 2011 по листопад 2011 року здійснював зворотні поставки товару (суміші ПВХ (поліхлорвінілу)) на користь ТОВ "Угра", що підтверджується видатковими накладними.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Угра" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Угра" є юридичною особою (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 25.01.2011 № 1 071 102 0000 027851); стан юридичної особи - зареєстровано; видами діяльності, серед інших, є: неспеціалізована оптова торгівля; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; відомості відсутність за місцезнаходженням, рішення про припинення чи банкрутство в ЄДР відсутні.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток визначені позивачу податковим органом у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених контрагенту за придбаний товар, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни товару, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер (товар фактично не придбавався), правочини є нікчемними, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факт поставки товару на користь позивача та оплати його вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Наявність певної інформації, одержаної від правоохоронних органів, інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акта виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару (робіт, послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише недоведену в установленому порядку інформацію щодо контрагента позивача, надану слідчим.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність (фіктивність чи безтоварність) господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Угра", є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товару та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій під час судового розгляду були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 № 0007492202, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року у розмірі 84814,00 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пункту 138.2 статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем ТОВ "Угра" за придбаний товар є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України податковим органом суду не наведено і не доведено.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2014 № 0007422202, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2011 року у розмірі 424070,00 грн., підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, а саме:

від 21.08.2014 № 0007492202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Маядо" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень-листопад 2011 року у розмірі 84814,00 грн.;

від 21.08.2014 № 0007422202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Маядо" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2011 року у розмірі 424070,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо" судові витрати у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.