Постанова № 40642479, 16.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 вересня 2014 року 810/3957/14

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрснаб-Агро" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрснаб-Агро" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій, що виявились у складанні актів перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства (від 11.04.2014 № 204/10-06-22-02/38564520, від 10.02.2014 № 96/22-02/38564520, від 29.04.2014 № 244/22-02/38564520, від 25.03.2014 № 182/10-06-22-02/35564520), а також про зобов'язання відповідача скасувати вказані акти.

Ухвалою від 04.06.2014 Київський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що позовна заява не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2014, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 19.08.2014 справу прийнято до провадження Київського окружного адміністративного суду, розпочато судовий розгляд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, на його думку, посадові особи податкового органу, які здійснювали перевірку, зробили безпідставні і неправомірні висновки щодо нікчемності правочинів, які укладались між позивачем та його контрагентами, і відобразили ці висновки в актах перевірок. Позивач стверджував, що дії посадових осіб податкового органу по відображенню в актах перевірок зазначених висновків є протиправними, тому просив суд зобов’язати відповідача скасувати вказані акти.

У судовому засіданні 16.09.2014 позивач доповнив позовні вимоги і також просив суд зобов’язати відповідача вилучити з комп’ютерної автоматизованої інформаційної системи Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий блок", у тому числі з АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі вказаних вище актів перевірок.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, надіслав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позов є безпідставним: дії податкового органу щодо проведення перевірки позивача є правомірними; жодних рішень, якими б позивачу визначались податкові зобов’язання, податковий орган не приймав; акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому не підлягає оскарженню в суді; автоматизовані системи податкового органу вміщують всю службову інформацію, одержану податковими органами, ця інформація не визначає податкових зобов’язань, прав та обов’язків платників податків, є аналітичною і використовується виключно з метою здійснення податкового контролю. Таким чином, податковий орган стверджував, що права позивача податковим органом не порушено, тому просив суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач також заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрснаб-Агро" є юридичною особою, що зареєстрована 25.04.2013 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об’єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Київській області.

У лютому, березні та квітні 2014 року посадовими особами Броварської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області проведено чотири документальних позапланових виїзних перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з низкою контрагентів у різні податкові періоди (акти перевірок від 11.04.2014 № 204/10-06-22-02/38564520, від 10.02.2014 № 96/22-02/38564520, від 29.04.2014 № 244/22-02/38564520, від 25.03.2014 № 182/10-06-22-02/35564520).

В актах перевірок посадові особи відповідача відобразили висновки про нікчемність правочинів, які укладались між позивачем та певними контрагентами, а також про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Судом встановлено, що на день судового розгляду Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області жодних податкових повідомлень-рішень, якими б зменшувала чи збільшувала позивачу грошові зобов’язання, не приймала, штрафних (фінансових) санкцій не застосовувала.

Позивач в обґрунтування права на позов зазначив, що вбачає порушення свої прав у тому, що викладення в актах перевірок висновків про нікчемність правочинів, завдає шкоди його діловій репутації. Крім того, за результатами перевірки підрозділи податкової служби здійснюватимуть перевірку його контрагентів.

Жодних відомостей та доказів на підтвердження того, яка саме інформація була внесена відповідачем до комп’ютерної автоматизованої інформаційної системи Інтегрована автоматизована інформаційна система ГУ Міндоходів України "Податковий блок", АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", та яку слід вилучити, позивач суду не надав.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначаються Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема: податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (ст. 83 ПКУ).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п.86.7 ст. 86 ПКУ).

Відповідно до пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності) керівником органу державної податкової служби (або його заступником) приймається рішення про визначення платнику податків грошових зобов'язань.

Таке рішення податковим органом приймається у формі податкового повідомлення-рішення - письмового повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, саме податкове повідомлення-рішення є адміністративним актом (рішенням суб’єкта владних повноважень), з яким пов’язується виникнення правових наслідків щодо платника податків.

З приводу позовних вимог щодо оскарження дій посадових осіб податкового органу по складанню актів перевірок, викладення в них певних висновків, а також про скасування (зобов’язання скасувати) актів перевірок, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

При цьому, під рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, у розумінні частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається таке владне рішення (дія), які спрямовані на врегулювання тих чи інших суспільних відносин у публічно-правовій сфері, мають обов’язковий характер і породжують певні правові наслідки.

Акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, діяльність яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

В даній справі позивач пред’явив вимогу про визнання протиправними дій посадових осіб податкового органу, що виявились у складанні актів перевірок та викладенні в них певних висновків, з якими не погоджується позивач, а також про скасування (зобов’язання скасувати ці акти перевірок).

Вказані вимоги не можуть бути предметом окремого судового розгляду, тому не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 в адміністративній справі № 21-237а13, що постановлена з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка є обов’язковою для судів.

В даній справі Київський окружний адміністративний суд з тих самих мотивів постановив ухвалу від 04.07.2014 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.

Однак, колегія суддів Київського апеляційного суду (судді Парінов А.Б., Беспалов О.О., Губська О.А.), скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2014, дійшла протилежного висновку, ніж Верховний Суд України, і відзначила в ухвалі від 07.08.2014, що дії посадових осіб податкового органу щодо складання актів перевірок учиняються на виконання владних (управлінських) функцій, тому згідно з вимогами статті 17 КАС України підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В даній справі суд дійшов висновку, що самими по собі діями по складанню актів перевірок та викладенні в них певних висновків відповідач прав позивача не порушив. Керуючись правовими позиціями Верховного Суду України, положеннями статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховуючи факт скасування ухвали від 04.07.2014 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, суд вважає за необхідне постановити судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Позовні вимоги про зобов’язання відповідача вилучити з інформаційних систем податкового органу інформацію, внесену на підставі актів перевірок, також задоволенню не підлягають з огляду на їх бездоказовість. Як вже зазначалось, позивач не надав суду жодних відомостей та доказів на підтвердження того, яка саме інформація була внесена відповідачем до інформаційних систем, яку саме інформацію слід вилучити.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 вересня 2014 р.