Рішення № 40642166, 08.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/3145/14

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", ідентифікаційний код: 31476318, місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8,

до товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 20621365, місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 10,

про стягнення заборгованості,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

Обставини справи:

комунальне підприємство "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.04.2013 року за № 11/13-Е, у вигляді основного боргу в сумі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), пені у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.), трьох процентів річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.).

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не виконав належним чином зобов’язання за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.04.2013 року за № 11/13-Е з оплати наданих послуг, у зв’язку з чим у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу в сумі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), пені у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.), трьох процентів річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2014 року порушено провадження у справі № 911/3145/14, розгляд якої призначено на 08.09.2014 року.

08.09.2014 року Позивач та Відповідач в судове засідання не з’явились будучи повідомленими про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 30.07.2014 року не виконали.

У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 08.09.2014 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвалу про порушення провадження від 30.07.2014 року направлено на адреси Позивача та Відповідача, суд дійшов висновку, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки Позивач та Відповідач про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які Відповідач би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд –

Встановив:

згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

07.04.2013 року між комунальним підприємством "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" та товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.04.2013 року за № 11/13-Е (далі за текстом: Договір), відповідно до п.п. 1.1., 2.1.1. якого, у зв’язку з наданням орендарю в оренду нежитлової будівлі «База виготовлення сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ» балансоутримувача, площею 791,3 кв.м, (далі за текстом: Майно) для розміщення виробництва по перероблюванню вторинної сировини, Балансоутримувач надає, а Орендар отримує послуги по обслуговуванню, експлуатації і ремонту, в тому числі прибудинкової території, вивезенню твердих побутових відходів та комунальні послуги за діючими в м. Славутичі розцінками і тарифами (далі за текстом: Послуги).

Відповідно до п. 4.1. Договору, розмір плати за обслуговування і ремонт споруди, залежить від складу вартості робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачем, і визначається розрахунком (калькуляцією) експлуатаційних витрат, погодженою з Відділом з питань комунальної власності і з Відділом економіки та соціального розвитку м. Славутича виконкому Славутицької міської ради.

Згідно із п. 4.2. Договору, розрахунки за надані послуги згідно з цим Договором проводяться виключно в грошовій формі. Розмір відшкодування Орендарем витрат за поточний місяць визначається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг Балансоутримувачем, діючих тарифів і цін та відображається в «Розрахунку платежів по утриманню орендованих Нежитлової будівлі «База виготовленню сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ» за (місяць) 2013 року», який підписується обома сторонами (див. Додаток № 2 до цього Договору).

За умовами п. 4.3. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Договір у п. 4.4. передбачає, що Орендар сплачує вартість (з урахуванням податку) спожитих послуг за розрахунковий період шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Балансоутримувача або внесення готівкових коштів в касу Балансоутримувача не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.5. Договору, при несвоєчасному або не в повному обсязі внесенні плати, Орендар сплачує Балансоутримувачу дану суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Згідно із п. 6.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до закінчення терміну дії Договору оренди нерухомого майна № 11/13-А від 07.04.2013 року, а в частині фінансових зобов’язань – до повного їх виконання сторонами.

Договір у п. 6.4. передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Сторони Договору при укладенні останнього досягли згоди з приводу того, що Договір автоматично продовжує свою дію на наступний рік у випадку, якщо жодна із Сторін не заявила про його розірвання протягом 1 місяця після закінчення строку дії Договору.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В ході розгляду справи встановлено, що у встановлений п. 6.4. Договору місячний строк після закінчення строку дії Договору жодна із Сторін останнього у 2014 році не заявляла про його розірвання, внаслідок чого відповідно до ч. 3 ст. 205 Цивільного кодексу України та в силу п. 6.4. Договору цей Договір вважається таким, що продовжений на наступний рік, в зв’язку з чим станом на дату розгляду справи Договір є діючим.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 07.04.2013 року Позивачем та Відповідачем підписано акт передачі-приймання орендованого майна від 07.04.2013 року б/н, згідно якого, балансоутримувач передав, а орендар прийняв у користування нежитлову споруду «База виготовлення сумішей» СЦБРіОД КП «УЖКГ», площею 791,3 кв.м, та інженерні мережі, комунікації та обладнання, які являються невід’ємною частиною даних приміщень, розташованих за адресою: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 11.

Згідно із п. 5.1.8. Договору оренди нерухомого майна від 07.04.2013 року за № 11/13-А, Орендар (Відповідач) зобов’язаний нести всі витрати по утриманню орендованого майна (експлуатаційні витрати). Перелік послуг, розмір та порядок розрахунків за послуги, пов’язанні з утриманням орендованого майна визначаються у договорі про відшкодування витрат «Орендодавця» на утримання орендованого майна та його експлуатацію.

Відповідно до п. 5.1.9. Договору оренди нерухомого майна від 07.04.2013 року за № 11/13-А, Орендар (Відповідач) зобов’язаний укласти з орендодавцем договір про відшкодування витрат «Орендодавця» на утримання орендованого майна та його експлуатацію потягом 6 робочих днів з дати підписання даного Договору та забезпечити належне його виконання.

Договір оренди нерухомого майна від 07.04.2013 року за № 11/13-А у п. 5.1.13. передбачає, що Орендар (Відповідач) зобов’язаний нести витрати на комунальні послуги (тепло-, водо-, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття тощо), при цьому Орендар або самостійно укладає угоди з постачальниками послуг або на підставі договору про відшкодування витрат «Орендодавця» на утримання орендованого майна та його експлуатацію компенсує Орендодавцю витрати на оплату послуг.

Судом встановлено, що Позивачем у період з березня 2014 року по червень 2014 року включно виконано свої зобов’язання за Договором, внаслідок чого Позивачем виставлено Відповідачу для оплати рахунки-фактури від 31.03.2014 року за № ар-000000119, від 30.04.2014 року за № ар-000000159, від 31.05.2014 року за № ар-000000195, від 30.06.2014 року за № ар-000000231 на загальну суму 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Станом на день розгляду справи, Відповідачем не подано суду доказів оплати наданих Позивачем послуг за Договором згідно рахунків-фактур від 31.03.2014 року за № ар-000000119, від 30.04.2014 року за № ар-000000159, від 31.05.2014 року за № ар-000000195, від 30.06.2014 року за № ар-000000231.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи, внаслідок порушення Відповідачем положень п.п. 4.2., 4.4. Договору, вимог ст.ст. 526, 530, 629, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, у зв’язку з тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов’язання за Договором з своєчасної та повної оплати наданих Позивачем послуг за Договором згідно рахунків-фактур від 31.03.2014 року за № ар-000000119, від 30.04.2014 року за № ар-000000159, від 31.05.2014 року за № ар-000000195, від 30.06.2014 року за № ар-000000231, за Відповідачем перед Позивачем утворилась заборгованість у вигляді основного боргу у розмірі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи, з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми основного боргу у розмірі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача. Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору. На момент судового засідання Відповідачем не подано суду жодних належних доказів, які підтверджують сплату ним суми основного боргу у розмірі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.).

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу в розмірі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.) визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, за несвоєчасну оплату отриманих послуг, пеню, передбачену п. 4.5. Договору, у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 611 передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.ст. 1, 3 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 4.5. Договору, Позивачем Відповідачу нараховано пеню за несвоєчасну сплату отриманих послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.).

Дослідженням правильності визначення Позивачем суми пені суд встановив, що сума пені у розмірі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.) визначена Позивачем обґрунтовано і вірно. Доказів сплати Відповідачем вказаної суми пені перед Позивачем в добровільному порядку не надано.

Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов’язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача три проценти річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.) та інфляційні нарахування в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.). Розрахунок суми трьох процентів річних та інфляційних нарахувань знаходиться в матеріалах справи.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності визначення Позивачем вищевказаних сум трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано.

На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми трьох процентів річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.04.2013 року за № 11/13-Е у вигляді основного боргу в сумі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), пені у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.), трьох процентів річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.).

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю від 07.04.2013 року за № 11/13-Е, у вигляді основного боргу в сумі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), пені у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.), трьох процентів річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.) та інфляційних нарахувань в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА" до товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" про стягнення заборгованості, – задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР", ідентифікаційний код: 20621365, місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 10, на користь комунального підприємства "УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА", ідентифікаційний код: 31476318, місцезнаходження: 07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, буд. 8, заборгованість за договором від 07.04.2013 року за № 11/13-Е у вигляді основного боргу в сумі 8203,68 грн. (вісім тисяч двісті три гривні 68 коп.), пені у сумі 124,91 грн. (сто двадцять чотири гривні 91 коп.), трьох процентів річних у сумі 19,71 грн. (дев’ятнадцять гривень 71 коп.), інфляційних нарахувань в сумі 118,95 грн. (сто вісімнадцять гривень 95 коп.) та судовий збір у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 08 вересня 2014 року.