Рішення № 40641947, 24.09.2014, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 вересня 2014 р. Справа № 902/1453/13

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Прокурора Літинського району в інтересах держави в особі відділу освіти Літинської районної державної адміністрації, смт Літин Вінницької області

до: Малого колективного підприємства "Газмонтаж", смт Літин Вінницької області

про стягнення 55 366 грн 20 коп.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Лісничий О.П., довіреність № 4 від 10.09.2014 р.

відповідача: Фаб'янчук Г.Г., директор підприємства, паспорт серії АА № 852811 виданий Літинським РВ УМВС України у Вінницькій області.

прокурор не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Літинського району звернувся до господарського суду Вінницької області в інтересах держави в особі відділу освіти Літинської районної державної адміністрації з позовом про стягнення з малого колективного підприємства "Газмонтаж" 55 366 грн 20 коп. як незаконно отриманих в зв'язку із завищенням об'ємів виконаних підрядних робіт.

Ухвалою суду від 28.10.2013 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1453/13 та призначено її до розгляду на 21.11.2013 р. (суддя Нешик О.С.).

Ухвалою суду від 18.12.2013 р. по справі призначено судову будівельно - технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання висновку експертизи.

27.06.2014 р. до господарського суду Вінницької області надійшов лист Вінницького відділення КНДІСЕ про здійснення оплати вартості призначеної експертизи, яку відповідно до ухвали суду від 18.12.2013 р. покладено на позивача - відділ освіти Літинської районної державної адміністрації.

Розпорядженням керівника апарату суду від 27.06.2014 р., в зв'язку з перебуванням судді Нешик О.С. у відпустці по вагітності та пологам, справу для розгляду передано судді Банаську О.О.

Ухвалою від 27.06.2014 р. провадження у справі поновлено, прийнято справу до провадження новим складом суду, зобов'язано позивача виконати вимоги п.5 резолютивної частини ухвали суду від 18.12.2013 р. щодо здійснення оплати вартості призначеної експертизи на підставі рахунку виставленого Вінницьким відділення КНДІСЕ, а провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

05.08.2014 р. до суду надійшов висновок експерта.

Ухвалою від 07.08.2014 р. провадження у справі поновлено з призначенням судового засідання на 10.09.2014 р.

В зв'язку з неявкою прокурора та відповідача розгляд справи ухвалою від 10.09.2014 р. відкладено до 24.09.2014 р.

Прокурор в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином - ухвалою від 10.09.2014 р., яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією, факт отримання якої останнім підтверджується наявним у справі повідомленням про вручення поштового відправлення.

За відсутності відповідного клопотання розгляд справи здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали господарської справи, кримінальної справи № 1п-18/2011, заслухавши пояснення представників сторін з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Із змісту позовної заяви слідує, що обгрунтовуючи вимоги про стягнення збитків в розмірі 55 366,20 грн прокурор посилається на встановлення Контрольно-ревізійним управлінням у Вінницькій області завищення об'ємів виконаних підрядних робіт відповідачем при проведенні ремонтно-будвельних робіт шкіл Літинського району.

В якості нормативної підстави позову прокурор посилається на ч.2 ст.224, ст.225 ГК України, ст.ст.22, 1166, 1172, 1192 ЦК України.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав однак в усних поясненнях проти позовних вимог заперечує вказуючи на безпідставність заявленого позову посилаючись при цьому на належне виконання ним зобов'язань за підрядними договорами.

Також відповідачем 21.11.2013 р. подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.129, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи за період з 16.04.2008 р. по 01.09.2008 р. між відділом освіти (Замовник) та малим колективним підприємством "Газмонтаж" (Підрядник) укладались договори підряду.

Зокрема 16.07.2008 р. було укладено договір № 7 у відповідності до п.п.1.1, 2.1 якого Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по реконструкції котельні СЗШ-І-ІІІ ст. с.Кожухів Літинського району Вінницької області загальною вартістю 298 308,00 грн.

12.05.2008 р. між сторонами укладено договір підряду № 12 предметом якого являлось виконання робіт по реконструкції котельні під опалювальні пункти № 1, № 2 СЗШ І-ІІІ ст. с.Багринівці Літинського району Вінницької області загальною вартістю 298 615,00 грн.

15.07.2008 р. було укладено договір № 16 у відповідності до п.п.1.1, 2.1 якого Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по реконструкції тепломережі СЗШ-І-ІІІ ст. с.Кожухів Літинського району Вінницької області загальною вартістю 59 642,00 грн.

01.09.2008 р. було укладено договір № 23 у відповідності до п.п.1.1, 2.1 якого Підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по поточному ремонту системи опалення СЗШ І-ІІІ ст. с.Багринівці Літинського району Вінницької області загальною вартістю 37 314,00 грн.

04.12.2008 р. до договору № 7 від 16.04.2008 р. підписано додаткове узгодження № 7/1 яким сторони погодили зменшення суми основного договору на 27 261,00 грн.

Також 04.12.2008 р. підписано додаткове узгодження № 12/1 до договору № 12 від 12.05.2008 р., яким домовлено про зменшення суми основного Договору на 17 201,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договорів підряду МКП "Газмонтаж" було виконано підрядні роботи, про що свідчать наявні в матеріалах справи та підписані сторонами акти приймання виконаних робіт (типова форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 649 416,84 грн., які підписані повноважними представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, і скріплені печатками сторін і в подальшому було оплачено відділом освіти Літинської районної державної адміністрації в повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.21-87, т.1).

Відсутність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується обопільнопідписаним актом звірки від 05.09.2014 р. (а.с.18, т.2).

Як вбачається із матеріалів справи контрольно ревізійним відділом у Хмільницькому і Літинському районах і м.Хмільнику за період з 15.03.2011 р. по 28.03.2011 р. проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу освіти Літинської районної державної адміністрації за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. за результатами якої було складено акт № 15-14/15 від 04.04.2011 р. (а.с.95-99, т.1).

З вказаного акту вбачається, що при здійсненні ревізії було встановлено завищення об'ємів виконаних робіт, вартості використаних матеріалів за вказаним вище підрядними договорами на загальну суму 55 366,20 грн.

Також судом встановлено, що за результатами висновків ревізії слідчим управлінням УМВС України у Вінницькій області було порушено кримінальну справу.

Постановою Літинського районного суду від 27.09.2011 р. директора МКП "Газмонтаж" звільнено від кримінальної відповідальності по ч.1 ст.191, ч.1 ст.366 КК України на підставі п."в", ч.1 ст.6 Закону України "Про амністію" від 08.07.2011 р. (а.с.13-15, т.1).

Із змісту позовної заяви слідує, що пред'являючи позов прокурор ставив за мету відшкодувати збитки заподіяні внаслідок незаконного отримання коштів з державного бюджету відповідачем.

Приймаючи до уваги встановлені обставини суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом з моменту укладення сторонами договорів від 16.04.2008 р. № 7, від 12.05.2008 р. № 12, від 15.07.2008 р. № 16, від 01.09.2008 р. № 23 беручи до уваги їх зміст, характер взятих на себе сторонами зобов'язань між ними виникли правовідносини з договору будівельного підряду, регулювання яких здійснюється главою 61 "Підряд" § 3 "Будівельний підряд", ст.ст.875-886 ЦК України.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За положеннями ч.1 ст.843, ч.1 ст.844, ч.2 ст.845 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

В частині 4 статті 853 Цивільного кодексу України закріплені положення про те, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Згідно частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

У ч. 4 ст. 879 ЦК України зазначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

В пункті 7.1 договорів вказується наступне: розрахунки за виконані роботи здійснюються не пізніше ніж через 10 днів після підписання акта виконаних робіт форми КБ-2в і КБ-3.

Згідно п.6.2 договорів Замовник зобов'язаний у випадку виявлення допущених у роботі відступів від договору підписати акт приймання робіт після виправлення виявлених недоліків та забезпечити технічний контроль за виконанням робіт.

Відповідно до пункту 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року № 668, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Тобто вказана норма передбачає корегування вартості будівельних робіт на стадії підписання актів приймання виконаних робіт.

При цьому, пункти 78, 79 Загальних умов покладають на Замовника обов'язок по здійсненню контролю за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконаних робіт.

Згідно ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частина 3 статті 632 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що у даному випадку правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договорів підряду, у яких сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм робіт, що підлягають виконанню, та їх вартість.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.526 ЦК України).

Як вказувалось вище, Підрядником виконано взяті за договорами зобов'язання по виконанню робіт повністю, а Замовником виконані роботи прийняті без будь-яких зауважень і претензій, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти та довідки форми № 2 КБ-2в, № КБ-3, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач повністю оплатив вартість виконаних відповідачем робіт, яка була визначена сторонами у договорах.

Доводи прокурора переконливо не доводять існування розбіжностей між вартістю виконаних робіт зазначеною у договорах з вартістю виконаних робіт, яка зазначена в актах виконаних робіт.

Як вбачається із матеріалів справи вартість виконаних Підрядником робіт , яка відображена в актах виконаних робіт, не виходить за межі, загальної суми договорів, зазначеної в п.2.1, що приводить суд до висновку про дотримання сторонами такої істотної умови, як ціна договору, та обумовлену цим недоведеність завдання позивачу збитків у зв'язку з неналежним виконанням виконавцем зобов'язань за вказаними договорами.

Наявні ж доводи прокурора по суті спрямовані на зміну ціни в договорах після їх виконання сторонами, що згідно імперативних вимог ч.3 ст.632 ЦК України є неприпустимим.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У розумінні цієї статті Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні приписи містяться у статті 225 ГК України. Згідно з пунктом 1 якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов'язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки . Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави - Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

В силу статей 33, 42, 43 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані положення прокурор при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач - спростувати доводи прокурора. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме прокурор мав надати суду певні докази понесених збитків. У разі ж надання прокурором відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

Так, прокурор зобов'язаний довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою, вину відповідача як підставу для настання відповідальності, підстави виникнення обов'язку відповідача по відшкодуванню збитків та надати докази понесених позивачем збитків у заявленому розмірі.

В даному випадку з огляду на викладене вище суд приходить до висновку про те, що прокурор згідно ст.33 ГПК України не довів належним чином факт заподіяння позивачу збитків відповідачем, протиправність його поведінки та причинний зв'язок цієї поведінки із заподіяними збитками, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача такої міри цивільної відповідальності як відшкодування збитків позаяк виконані роботи були прийняті без зауважень Замовником та оплачені ним в повному обсязі.

Таким чином, прокурором не доведено належними доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання щодо виконання робіт за договорами.

Посилання прокурора на виявлені ревізією контрольно-ревізійного відділу у Хмільницькому і Літинському районах і м.Хмільнику порушення, які зафіксовані в акті № 15-14/15 від 04.04.2011 р. не приймається судом до уваги, оскільки вказаний акт не може обмежувати права і обов'язки сторін з приводу виконання зобов'язань за укладеними між ними договорами та впливати на умови цих договорів і змінювати їх, у тому числі щодо обсягів та вартості виконаних робіт.

У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Разом з тим, довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Також не приймається до уваги посилання прокурора та позивача на постанову від 27.09.2011 р. Літинського районного суду Вінницької області у справі № 1п-18/2011, оскільки оскільки згаданим судовим рішенням не встановлено жодних фактів, що мають преюдиціальне значення для даного спору в розумінні ст.35 ГПК України.

До того ж згідно ч.4 ст.35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на нормативно-правове обгрунтування заявленого позову суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної ) шкоди.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (стаття 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди (глава 82 ЦК України). Правильне розмежування підстав відповідальності необхідне ще і тому, що розмір відшкодування збитків, завданих кредиторові невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором, може бути обмеженим (ч.3 ст.22 ЦК України), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди, остання підлягає стягненню у повному обсязі (стаття 1166 ЦК України). Зазначене розмежування підстав відповідальності необхідне також і тому, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду відшкодовує особа, яка її заподіяла.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з підстав порушення відповідачем зобов'язань за договорами від 16.04.2008 р. № 7, від 12.05.2008 р. № 12, від 15.07.2008 р. № 16, від 01.09.2008 р. № 23, а не з деліктних правовідносин. Тобто предметом позову є не відшкодування позадоговірної шкоди, а стягнення збитків, завданих невиконанням зобов'язання, що випливає з договорів.

За таких обставин, суд відхиляє посилання прокурора в обґрунтування своїх вимог на ст.ст.1166, 1172, 1192 ЦК України, якими врегульовано підстави відшкодування позадоговірної шкоди.

Беручи до уваги викладене вище, оцінюючи встановлені обставини справи та приписи законодавства в сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги із доводами, які обґрунтовують їх, не можуть слугувати підставою для його задоволення в зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову з мотивів наведених вище.

При прийнятті судового рішення судом було враховано правові позиції Вищого господарського суду України викладені в постановах № 918/1563/13 від 04.02.2014 р., № 910/11247/13 від 10.02.2014 р., № 919/1147/13 від 07.04.2014 р., № 913/2824/13 від 23.04.2014 р., № 923/588/14 від 02.09.2014 р.

За відсутності доведеності обгрунтованості заявленого позову заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню позаяк за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При прийнятті рішення судом враховано положення ст.49 ГПК України та п.4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якому вказано, що прймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Редакція ст.5 Закону України "Про судовий збір" чинна на момент прийняття рішення у даній справі свідчить, що позивача не звільнено від сплати судового збору, а тому з останнього слід стягнути в доход державного бюджету відповідну суму судового збору виходячи із ціни заявленого позову.

В судовому засіданні 24.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові прокурора Літинського району в інтересах держави в особі відділу освіти Літинської районної державної адміністрації до Малого колективного підприємства "Газмонтаж" про стягнення 55 366 грн 20 коп збитків відмовити повністю.

2. Стягнути з відділу освіти Літинської районної державної адміністрації, вул.Фабріціуса, 15, смт Літин, Вінницька область, 22300 (ідентифікаційний код - 02141383) - 1 720 грн 50 коп. судового збору в доход державного бюджету України.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати прокурору рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 вересня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - прокурору Літинського району - вул. Леніна,9, смт.Літин, Вінницька область, 22300.