Ухвала суду № 40639261, 22.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р.Справа № 820/12793/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Зеленського В.В. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/12793/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просив визнати неправомірними дії ГУ ДМС України в Харківський області щодо не здійснення обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні ХР 12236 від 29.12.2004 року громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати ГУ ДМС України в Харківський області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ХР 12236 від 29.12.2004 року громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв'язку з досягненням 45-річного віку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.ст. 9, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказує, що матеріали особової справи про надання дозволу на імміграцію громадянина ОСОБА_1 та видачі йому посвідки на постійне місце проживання у березні 2011 року було вилучено на підставі постанови про здійснення виїмки, а тому відповідач не має можливості провести відповідні дії щодо обміну бланку посвідки, оскільки вони потребують дослідження документів, які були подані при отриманні дозволу на імміграцію.

Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - громадянин ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, був документований посвідкою на постійне проживання в Україні серії ХР 12236 від 29.12.2004. В даній посвідці також міститься відмітка про місце реєстрації позивача.

24 червня 2014 року позивач звернувся з заявою до ГУ ДМС України в Харківський області щодо обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку. До заяви були додані необхідні документи для обміну посвідки на постійне проживання, передбачені п. 16 Порядку №251.

На звернення позивача відповідачем надано письмову відповідь за вих. №04/11780 від 03.07.14 року, в якій зазначено, що особиста справа про залишення на постійне проживання в Україні ОСОБА_1 в березні 2011 року вилучена співробітниками УБЗПТЛ ГУМВС України в Харківській області на підставі постанови про здійснення виїмки, тому на теперішній час здійснити обмін посвідки немає можливості.

Позивач, вважаючи незаконною відмову в обміні позивачу бланку посвідки на постійне проживання в Україні, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем дотримано процедуру для здійснення обміну бланку посвідки в разі досягнення особою 45 - річного віку, а тому відмова відповідача не відповідає діючому законодавству.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачено Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно ст. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Пунктом 12 Порядку визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Пунктом 17 вищезазначеного Порядку передбачено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі:

1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку;

2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі;

4) подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;

5) коли виявлено факти невиконання ними рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну (для осіб, що отримують посвідку на тимчасове проживання);

6) інших випадках, передбачених законами.

Письмові докази свідчать, що позивачем були надані до своєї заяви усі документи, необхідні для обміну бланку посвідки, проте, відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено жодної з підстав для відмови у видачі посвідки, визначених зазначеним пунктом Порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу в здійсненні обміну бланку посвідки на постійне проживання в Україні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості власного рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 року по справі № 820/12793/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2014р. по справі № 820/12793/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Старостін В.В.