Постанова № 40639155, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6601/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Судова колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді - Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАІЗОЛ» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАІЗОЛ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМАІЗОЛ» (далі - позивач, ТОВ «НОРМАІЗОЛ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС) про:

- визнання незаконними дій відповідача щодо складання та реєстрації акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 (далі - позовна вимога №1);

- визнання акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 незаконним та недійсним (далі - позовна вимога №2);

- визнання незаконними дій відповідача щодо визначення ТОВ «НОРМАІЗОЛ» «Транзитером» (далі - позовна вимога №3);

- визнання незаконними дій відповідача щодо включення інформації про ТОВ «НОРМАІЗОЛ» в якості «Транзитера» до автоматизованих систем на рівні ДПА України, в тому числі до системи «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 (далі - позовна вимога №4);

- зобов'язання відповідача скасувати дію акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 (далі - позовна вимога №5);

- зобов'язання відповідача вилучити дані про акт від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 з усіх автоматизованих систем обліку платників податків (далі - позовна вимога №6).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «НОРМАІЗОЛ» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС.

18.04.2012 року відповідачем було складено акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОРМАІЗОЛ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.11.2011 року», на підставі якого ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС були внесені відповідні зміни до автоматизованих систем на рівні ДПА України, в тому числі до системи «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку не вбачається порушення прав та законних інтересів позивача, що на думку суду першої інстанції, свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо внесення змін до автоматизованих інформаційних систем податкових органів та про зобов'язання відповідача вилучити з них дані, внесені на підставі акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядком взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №266 ( далі - Порядок №266 ), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації від 22.04.2011 року №236 (далі - Наказ №236).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України передбачено, що для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, органи державної податкової служби уповноважені, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.73.5 ст.73 ПК України, органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У пп.4.4 п.4 Наказу №236 закріплено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно з пп.2.10.3 п.2.10 Порядку №266, співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість з інформацією з інших джерел, а саме інформації кол. 2 розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, кол. 3 Розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників податку на додану вартість здійснюється у складі автоматизованого контролю.

П.2.14 Порядку №266 передбачено, що інформація податкової звітності з податку на додану вартість, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, у розрізі контрагентів підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України з метою виявлення платників податку на додану вартість, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Відповідно до п.2.21 Порядку №266, по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що податковим законодавством регламентовано повноваження податкових органів проводити зустрічні звірки платників податків та складати акти за результатами їх проведення.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що дії податкових органів, пов'язані з призначенням та проведенням зустрічних звірок платників податків та складанням відповідних актів за результатами їх проведення не є кінцевим результатом реалізації суб'єктом владних повноважень своєї компетенції, який може бути об'єктом судового оскарження, а становлять лише процес її реалізації, а сам акт є лише формою фіксації обставин та не являється рішенням суб'єкту влади. Тому, ані зазначені дії, ані такий акт, включаючи висновки, які в ньому містяться, не несуть жодних негативних наслідків для платника податків, мають лише доказове значення та, виходячи з приписів ст.ст.2,17 КАС України, не можуть бути оскаржені в адміністративному судовому порядку.

Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Верховного Суду України від 24.09.2013 року у справі №21-255а13 та від 10.09.2013 року у справі №21-237а13, що у відповідності з приписами ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Виходячи з цього, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення адміністративного позову ТОВ «НОРМАІЗОЛ» в частині позовних вимог №№1,2,3,5.

Разом з тим, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог №4,6, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, з вищевикладених законодавчих приписів ПК України та Порядку №266 вбачається, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Крім того, зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Таким чином, саме по собі здійснення податковими органами кваліфікації операцій суб'єктів господарювання не може слугувати підставою для внесення змін до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. При цьому, висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до вказаної бази даних може бути зроблений податковим органом лише після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

З огляду на це, колегія суддів вважає неправомірними дії відповідача щодо внесення інформації про результати проведення зустрічної звірки позивача до автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, що обумовлює необхідність вилучення такої інформації з автоматизованої системи та, відповідно, задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог №4,6.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог №4,6, неповно встановив обставини справи, порушивши норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАІЗОЛ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо включення інформації про ТОВ «НОРМАІЗОЛ» в якості «Транзитера» до автоматизованих систем на рівні ДПА України, в тому числі до системи «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 та про зобов'язання відповідача вилучити дані про акт від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 з усіх автоматизованих систем обліку платників податків скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМАІЗОЛ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача щодо включення інформації про ТОВ «НОРМАІЗОЛ» в якості «Транзитера» до автоматизованих систем на рівні ДПА України, в тому числі до системи «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 та про зобов'язання відповідача вилучити дані про акт від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 з усіх автоматизованих систем обліку платників податків задовольнити.

Визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо включення інформації про ТОВ «НОРМАІЗОЛ» в якості «Транзитера» до автоматизованих систем на рівні ДПА України, в тому числі до системи «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акту від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби вилучити дані про акт від 18.04.2012 року №00911/2202/31028769 з усіх автоматизованих систем обліку платників податків.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Аліменко В.О.