Ухвала суду № 40639066, 18.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/7683/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.14р. у справі №826/7683/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алея-парк» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.14р. №0002092205 та №0002102205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.14р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем продано нежитлову будівлю за ціною нижчою середньої ринкової ціни.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.11р. по 14.04.14р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.11р. по 14.04.14р., за результатами якої складено акт від 22.04.14р.№173/26-57-22-05-10/24483134.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 16.05.14р.:

№0002092205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 172 082,60 грн., в т.ч. основний платіж - 138 520,10 грн., штрафні (фінансові) санкції - 33 562,50 грн.;

№0002102205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195 592,13 грн., в т.ч. основний платіж - 156 337,70 грн., штрафні (фінансові) санкції - 39 254,43 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пунктів 135.1., 135.2., 135.5. статті 135, підпунктів 139.1.1., 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, пункту 146.14. статті 146, пунктів 187.1. статті 187, пункту 188.1. статті 188, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем було здійснено продаж (договір купівлі-продажу від 15.03.13р.) нежилого будинку нижче звичайної (ринкової) вартості.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено продаж нерухомого майна за ціною нижчою, аніж середня ринкова ціна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В розумінні Податкового кодексу України, «звичайна ціна» як ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін (п.п. 14.1.71 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України); «ринкова ціна» - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (п.п.14.1.219 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

В свою чергу, пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодекс України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Судом першої інстанції встановлено, що 15.03.13р. між позивачем та ТОВ «Грінед» був укладений договір купівлі-продажу, за яким продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв нежитловий будинок. За погодженням сторін продаж здійснювався за грошову суму 158 013,40 грн.

Позивачем надано відповідні податкові накладні, банківські виписки, податкові декларації.

Верховний Суд України у постанові від 07 листопада 2011 року №21-328а11 висловив правову позицію про те, що якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у спів ставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Водночас, податковим органом ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду постанови у суді апеляційної інстанції не доведено продаж позивачем вказаного обґєкта по цінам, що нижче звичайних цін, на надано інформації про укладені на момент продажу такого товару договору з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, а відтак, самостійно встановлення податковим органом ціни нежитлового будинку та визначення суми доходу є необґрунтованим.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.14р. у справі №826/7683/14 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.07.14р. у справі №826/7683/14- без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.