Постанова № 40638684, 25.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р.Справа № 923/908/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М. А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко Н.О. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 05 серпня 2014 року

у справі № 923/908/14

за позовом приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства "Газкотлоспецмонтажналадка"

до публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське"

про стягнення 11682 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИЛА:

20.06.2014 р. приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство "Газкотлоспецмонтажналадка" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" (далі відповідач, ПАТ) про стягнення грошових коштів у сумі 11682 грн. 77 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 63 від 08.02.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт з режимно-налагоджувальних та еколого-теплотехнічних випробувань, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу пташника, ремонту молодняка № 6, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 10.047 грн., а тому повинний сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а також 672 грн. 74 коп. - пені, 286 грн. 55 коп. - 3% річних, 676 грн. 48 коп. - інфляційних витрат та відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 1827 грн.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнавав та вважав їх необґрунтованими, посилаючись на те, що, акт виконаних робіт № 1/63 не підписаний уповноваженою особою відповідача, а тому не є у розумінні ст. 34 ГПК України належним доказом по справі, а крім того, позов заявлено позивачем передчасно, оскільки останнім не дотримана процедура досудового врегулювання спору, а тому підстави для звернення з позовом - відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 р. (суддя Нікітенко С.В.) позовні вимоги Підприємства задоволено у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 10047 грн. - боргу, 672 грн. 74 коп. - пені, 286 грн. 55 коп. - 3% річних, 676 грн. 48 коп. - інфляційних витрат та 1827 грн. - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором підряду № 63 від 08.02.2012 р. щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого має борг по їх оплаті в сумі 10.047 грн., а тому повинний сплатити Підприємству не лише зазначену суму боргу, а також 672 грн. 74 коп. - пені, 286 грн. 55 коп. - 3% річних, 676 грн. 48 коп. - інфляційних витрат та відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову у сумі 1827 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального та процесуального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Підприємства відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що акт виконаних робіт № 1/63 не підписаний уповноваженою особою відповідача, а тому не є в порозумінні ст. 34 ГПК України належним доказом по справі, а крім того, позов заявлено позивачем передчасно, оскільки останнім не дотримана процедура досудового врегулювання спору, а тому підстави для звернення з позовом - відсутні.

Про день, час і місце розгляду справи скаржник був своєчасно та належним чином повідомлений, але не скористався своїм правом на участь в розгляді апеляційним судом.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 08.02.2012 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 63, за умовами якого позивач зобов'язався виконати режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу пташника № 6 ремонтного молодняка, а відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи на умовах зазначених у договорі.

Згідно п. 3.1 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами обов'язків за договором.

У п. 2.1. договору сторонами визначена загальна вартість робіт за цим договором у сумі 20.094 грн.

Відповідно до п. п. 2.3., 2.3.1., 2.3.2. договору відповідач повинний здійснити оплату виконаних позивачем робіт у наступному порядку: до початку виконання робіт провести попередню оплату в розмірі 50 % ціни договору та протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт провести кінцевий розрахунок.

07.03.2012 р. відповідач відповідно до умов п. 2.3.1. договору здійснив попередню оплату та перерахував позивачеві 10.047 грн., що вбачається з платіжного доручення № 4128 від 07.03.2012 р. та наявної в матеріалах справи бухгалтерської довідки відповідача.

Як свідчать матеріали справи сторонами договору підписані та скріплені печатками кошториси на виконання робіт по режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу пташника № 6 ремонтного молодняка на загальну суму 20.094 грн.

Погоджені сторонами кошториси повністю співпадають з визначеною у п. 2.1 загальною вартістю робіт за договором в розмірі 20.094 грн.

Згідно п. 2.3.2. договору відповідач зобов'язаний впродовж 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт здійснити кінцевий розрахунок з позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та виконав роботи по режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування, налагодження КИПиА шести повітронагрівачів "Ermaf", введення в експлуатацію газопроводу пташника № 6 ремонтного молодняка загальною вартістю 20094 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1/63 від 13.06.2012 р., який було підписано з боку позивача.

Однак, відповідачем даний акт не було підписано та не надано обґрунтованої відмови про причини його не підписання.

З матеріалів справи видно, що 17.06.2013 р. позивач направив відповідачеві акт виконаних робіт № 1/63 від 13.06.2012 р. для підпису супровідним листом № 181 від 17.06.2013р. з описом вкладення, який отримано останнім 18.06.2013 р., що вбачається з повідомленні про вручення названого відправлення відповідного органу поштового зв'язку.

Проте, відповідач отримавши вищевказану поштову кореспонденцію, в тому числі і акт приймання виконаних робіт цей акт не підписав та не повідомив позивача про причини його не підписання.

За приписами ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника про що прямо зазначено в оглядовому листі № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що саме відповідач у порушення приписів ст. ст. 853 та 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), а тому останній не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду, внаслідок чого вказаний акт виконаних робіт є належним та допустимим доказом по справі, у зв'язку з чим протилежні доводи скаржника до уваги прийняті бути не можуть.

При викладених обставинах слід вважати, що виконані позивачем роботи прийняті відповідачем без будь-яких зауважень щодо їх кількості, якості та вартості.

Відповідно до вимог п. 2.3.2. договору відповідач повинний був повністю оплатити виконані позивачем роботи протягом 3 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт № 1/63 від 13.06.2012 р., тобто до 21.06.2013 р. включно, так як акт вищезазначений акт був отриманий відповідачем 18.06.2013 р.

Доказів повної оплати виконаних позивачем робіт в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Оскільки, відповідач ані в строк до 21.06.2013 р., ані до сьогоднішнього часу не виконав свої зобов'язання за названим договором щодо повної оплати виконаних позивачем робіт та має заборгованість по їх оплаті в сумі 10047 грн., то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 10047 грн. боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, у зв'язку з чим місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 286 грн. 55 коп. - 3% річних за період з 22.06.2013 р. по 03.06.2014 р. та 676 грн. 48 коп. - інфляційних витрат за період з липня 2013 р. по травень 2014 р. (включно) виходячи з наступного розрахунку:

Сума інфляційних втрат = С х Пс - С, де С - сума заборгованості; Пс - сукупний індекс інфляції, який розраховано наступним чином:

Пс = (П-1: 100)*(П-2: 100)*(П-3: 100)*...*(П-Z :100), де П-1 - індекс інфляції за перший місяць прострочки; П-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочки; П-3 - індекс інфляції за третій місяць прострочки; П-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочки; виходячи з суми боргу 10047 грн. та періоду прострочки.

Водночас, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду щодо визначення періоду нарахування індексу інфляції, оскільки останнім не враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до якого сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розраховується починаючи з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, борг у відповідача виник станом на 22.06.2013 р., тому враховуючи вищезазначені приписи, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997 р., сума боргу індексуватися повинна з наступного місяця, тобто з липня 2013 р. та за період до травня 2014 р. включно.

Так, сукупний індекс інфляцій за період з 01.07.2013 р. по 31.05.2014 р. складає 1,108%, а тому збитки від інфляції складають: 10047х 1,108 - 10047 = 1083 грн. 97 коп.

Оскільки, господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, а позивачем заявлено позов про стягнення збитків від інфляції лише на суму 676 грн. 48 коп., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції у сумі 676 грн. 48 коп. за період з липня 2013 р. по травень 2014 р.

У п. 7.3. договору сторонами встановлено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожний день прострочення платежу але не більше 10% від вартості робіт, внаслідок чого місцевий суд підставне стягнув з відповідача на користь позивача 672 грн. 74к коп.. пені за період з 22.06.2013 р. по 22.12.2013 р.

Здійснений позивачем розрахунок пені перевірений як місцевим, так і апеляційним судом та є правильним і вірним, а також не спростований скаржником ані в цілому, ані за його складовими.

Посилання скаржника на порушення позивачем і судом першої інстанції процедури досудового врегулювання спору є необґрунтованими та хибними, оскільки рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, правосуддя здійснюється виключно судами. Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника не можуть бути прийнятим до уваги.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі покладені місцевим судом на відповідача.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 05.08.2014 року у справі № 923/908/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чорнобаївське" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.09.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.