Постанова № 40638672, 25.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р.Справа № 916/2037/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Зубачова Ю.В. - за дорученням

від відповідача: Варчук Т.М. - за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат"

на рішення господарського суду Одеської області

від 13 серпня 2014 року

у справі № 916/2037/14

за позовом комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат"

про стягнення 47.500 грн. 76 коп.

ВСТАНОВИЛА:

25.05.2014 р. Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" (далі позивач, КП) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат", яке є правонаступником Акціонерного товариства закритого типу „Комбінат" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 47.500 грн. 76 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором про постачання теплової енергії № 3344 від 01.10.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії поставленої позивачем до об'єкту відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 4, корп. 6, внаслідок чого має борг по її оплаті за період з 01.10.2013 р. по 01.05.2014 р. в сумі 43.645 грн. 31 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1691 грн. 32 коп. - пені, 330 грн. 79 коп. - 3% річних, 1833 грн. 34 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1827 грн.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги КП не визнавав та вважав їх безпідставними, посилаючись на те, що, по-перше, у зв'язку із проведенням капітального ремонту приміщень ТОВ здійснено самовільне відключення від системи централізованого опалення, що підтверджується фотографіями та актом, про що позивач був повідомлений листами від 07.11.2013 р. та 27.01.2014 р., а тому, починаючи з 09.10.2014 р. відповідач не отримував послуги теплопостачання; по-друге, чинне законодавство не містить положень стосовно нарахування заборгованості за не надану постачальником послугу, по-третє, позивачем в супереч п. 4.2.4 договору, не здійснено перевірку роботи приладів обліку та стану теплопостачального обладнання споживача, у зв'язку з чим останнє з власної вини не змогло пересвідчитись у відключенні від мереж та безпідставно нарахувало плату за послугу, яка не споживалась, вчетверте, оскільки відповідач більше ніж 5 місяців не оплачував послуги з постачання теплової енергії, позивач відповідно до умов договору повинен був припинити постачання теплової енергії з мотивів не оплати її вартості відповідачем, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.08.2014 р. (суддя Лічман Л.В.) позов задоволено у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто: 43645 грн. 31 коп. - боргу, 1691 грн. 32 коп. - пені, 330 грн. 79 коп. - 3% річних, 1833 грн. 34 коп. - інфляційних витрат та 1827 - понесених судових витрат на оплату судового збору за подання позову.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором про постачання теплової енергії № 3344 від 01.10.2007 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманої теплової енергії поставленої позивачем до об'єкту відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 4, корп. 6, внаслідок чого має борг по її оплаті за період з 01.10.2013 р. по 01.05.2014 р. в сумі 43.645 грн. 31 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 1691 грн. 32 коп. - пені, 330 грн. 79 коп. - 3% річних, 1833 грн. 34 коп. - інфляційних витрат, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1827 грн.

Судові витрати по справі покладені місцевим судом на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову КП відмовити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що по-перше, у зв'язку із проведенням капітального ремонту приміщень здійснено самовільне відключення від системи централізованого опалення, що підтверджується фотографіями та актом, про що позивач був повідомлений листами від 07.11.2013 р. та 27.01.2014 р., а тому, починаючи з 09.10.2014 р. відповідач не отримував послуги теплопостачання; по-друге, чинне законодавство не містить положень стосовно нарахування заборгованості за не надану постачальником послугу, по-третє, позивачем в супереч п.4.2.4 договору, не здійснено перевірку роботи приладів обліку та стану теплопостачального обладнання споживача, у зв'язку з чим останнє з власної вини не змогло пересвідчитись у відключенні від мереж та безпідставно нарахувало плату за послугу, яка не споживалась, вчетверте, оскільки відповідач більше ніж 5 місяців не оплачував послуги з постачання теплової енергії, позивач відповідно до умов договору повинен був припинити постачання теплової енергії з мотивів не оплати її вартості відповідачем, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 01.10.2007 р. між сторонами у справі був укладений договір постачання теплової енергії № 3344, за умовами якого позивач зобов'язався постачати на об'єкт споживача, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Комітетська, 4, корп. 6 теплову енергію, а останній зобов'язався прийняти її та оплатити її вартість відповідно до умов договору.

У п. 10 договору сторонами передбачено, що договір набирає чинності з 01.10.2007 р. та діє до 31.12.2008 р.

Договір вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлене однією із сторін.

Оскільки, в матеріалах справи не міститься доказів щодо припинення названого договору, то він є діючим до сьогоднішнього часу.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У п. 3.2.1. та п. 3.2.2 договору сторони передбачили, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в Додатку 1, виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, що передбачені цим договором, а позивач зобов'язаний забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1.

Згідно п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії визначається на опалення розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.6 обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживчого обладнання споживача в розрахунковий період.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачеві послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2013 р. по 01.05.2014 р. загальною кількістю 45,82213 Г/Кал, загальною вартістю 43645 грн., а саме: в жовтні 2013 р. у кількості 2,44933 Г/Кал на суму 2487 грн. 44 коп., у листопаді 2013 р. у кількості 6,68000 Г/Кал на суму 6783 грн. 94 коп., у грудні 2013 р. у кількості 9,19435 Г/Кал на суму 9337 грн. 41 коп., у січні 2014 р. у кількості - 9,73276 Г/Кал на суму 8730 грн. 09 коп., у лютому 2014 р. у кількості - 8,42927 Г/Кал на суму 7560 грн. 89 коп., у березні 2014 р. у кількості 7,10975 Г/Кал на суму 6377 грн. 30 коп., у квітні 2014 р. у кількості 2,22667 Г/Кал на суму 2368 грн. 24 коп., а всього загальною кількістю 45,82213 Г/Кал на загальну суму 43645 грн. 31 коп.

Як свідчать матеріали справи розрахунок кількості та вартості спожитої відповідачем теплової енергії по адресу м. Одеса, вул. Комітетська, 4, корп. 6 виконаний позивачем розрахунковим способом, відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р. та п. 5.6. договору про постачання теплової енергії № 3344 від 01.10.2007 р. за тарифами, що встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 30.09.2011 р. №133 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП "Теплопостачання міста Одеси" у розмірі 1.015 грн. 56 коп. за 1 Г/Кал.

У п. п. 6.1-6.7. договору сторони визначили, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за три дні до початку розрахункового періоду сплачує КП вартість заявленої та зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період; щомісяця споживач та КП до 15 числа місяця після розрахункового складають акт звіряння взаєморозрахунків. Сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків враховується для подальшої оплати; у випадку якщо сальдо, що відображено в акті звіряння взаєморозрахунків на користь КП, споживач зобов'язаний сплатити його не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим; перераховані Споживачем платежі зараховуються згідно призначення платежу зазначеного в банківських документах, а в разі відсутності такого зазначення в наступному порядку: в першу чергу в рахунок погашення пені, далі заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію, потім поточні платежі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач спожиту теплову енергію вартістю 43.645 грн. 31 коп. не оплатив, тобто фактично ухилився від виконання своїх зобов'язань за укладеним договором, оскільки відповідно до п. 6.5 договору оплатити спожиту теплову енергію відповідач повинний був не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим та, всупереч ст. 33 ГПК України, доказів відсутності заборгованості перед позивачем суду не надав.

Посилання скаржника на те, що йому безпідставно нарахована плату за користування тепловою енергією, яка фактично не споживалась через відключення від мереж позивача, що підтверджується актом, складеного головним енергетиком ТОВ та робітником ЖЕКу є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 275 ГК України договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами у справі носять договірний характер, а укладений між ними договір на надання послуг з теплопостачання з додатком є дійсним. Договір у встановленому законодавством порядку не розірваний.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води урегульовано: Правилами з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 (далі - Правила) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4 , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за №1478/11758 (далі-Порядок),

Так, згідно п. 25 Правил відключення від мереж централізованого опалення можливе лише за рішенням міжвідомчої комісії на підставі проектної документації, якщо відключення не бути порушувати права інших осіб на отримання теплової енергії та нормальне функціонування мереж.

У п. 25 Порядку прямо забороняється самовільне відключення від мереж централізованого опалення та передбачається, що відключення здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 11 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання і теплоспоживання забороняється.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що, акт, складений головним енергетиком ТОВ та робітником ЖЕКу, не є належним доказом від'єднання системи опалення у приміщенні відповідача, в той час як визначені законодавством документальні підтвердження здійснення відключення від мереж матеріали справи не містять та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, скаржником суду не надано.

Пункт 10.5 договору, у разі припинення дії договору з ініціативи Споживача, зобов'язує останнього викликати представника Теплопостачальної організації для складення відповідного акту.

Ідентична норма міститься в абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, яким зобов'язано Споживача погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії.

Таким чином, відключення системи теплоспоживання має відбуватись лише за погодженням з позивачем, докази отримання якого в матеріалах справи відсутні.

Посилання скаржника на лист від 17.02.2014 р. як на доказ неотримання ним теплової енергії, вартість якої заявлено до стягнення є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки з самого тексту наявного в матеріалах справи вищезазначеного листа відповідача навпаки вбачається, що під час обстеження приміщень, орендованих ТОВ, виявлено недотримання гідравлічного режиму роботи системи, а також можливість самостійного підключення опалювальних пристроїв до системи, внаслідок чого протилежні твердження скаржника не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання скаржника на лист від 07.11.2013 р. ( а.с. 71) як на доказ фіксування факту відключення опалення та відсутності теплопостачання на об'єкті відповідача, а тому позивач не має права нарахування оплат за теплопостачання за спірний період, оскільки відповідач не користувався даними послугами є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки листом № 02/02/06-86 від 17.02.2014 позивач повідомив відповідача, що надання дозволу на переобладнання централізованої системи опалення в житлових будинках є компетенцією органів місцевого самоврядування. У м. Одесі надання дозволу на переобладнання надає міська постійно діюча міжвідомча комісія з питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, а такий дозвіл відповідного органу місцевого самоврядування відповідачеві на переобладнання та відключення від централізованої системи опалення не надавався.

Посилання скаржника на порушення з боку відповідача п. 4.2.4 договору у вигляді нездійснення перевірки роботи приладів обліку та стану теплопостачального обладнання споживача є необґрунтованими та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки зміст листа від 17.02.2014 р. навпаки свідчить про проведення позивачем необхідної перевірки.

Твердження скаржника про обов'язковість припинення позивачем поставок теплової енергії через несплату відповідачем її вартості є необґрунтованими, оскільки відповідно до умов договору такі дії є правом позивача, а не його обов'язком.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судові практиці, зокрема, постановах Вищого господарського суду України від 12.11.2012 р. по справі № 5023/777/13, від 20.09.2012 р. по справі № 5011-67/6371-2012 та від 14.08.2013 р. по справі № 5011-33/3076-2012, від 13.08.2014 р. по справі № 903/589/13, від 24.04.2014 р. по справі № 917/1709/13, тому посилання скаржника на окрему постанову Вищого господарського суду України від 16.04.2014 р. по справі № 920/588/13 підставне не прийняті місцевим судом до уваги.

Оскільки, відповідач не розрахувався за отриману теплову енергію, то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача 43645 грн. 31 коп. боргу за отриманні послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 р. по 01.05.2014 р., внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 330 грн. 79 коп. - 3% річних та 1833 грн. 34 коп. - інфляційних витрат за період з 21.11.2013 р. по 20.05.2015 р.

У п. 7.2.3. договору сторонами передбачено, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання споживачеві нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується не більш ніж як за один рік з моменту, коли грошове зобов'язання мало бути виконане, внаслідок чого місцевий суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 1691 грн. 32 коп. - пені за період з 21.11.2013 р. по 20.05.2014 р.

Здійснені позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних витрат та пені перевірені як місцевим, так і апеляційним судом та є правильними та вірними, та не спростовані скаржником ані в цілому, ані за їх складовими.

Правомірно місцевим судом відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України покладені судові витрати по справі на відповідача.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2014 року у справі № 916/2037/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.09.2014 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.