Постанова № 40638588, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 року Справа № 912/1161/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача Турчанов О.В. представник, довіреність № 28 від 07.05.14;

від відповідача ОСОБА_2 представник, довіреність № 2078 від 23.05.14;

від 3-ої особи представник у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2014 р. по справі № 912/1161/14 (суддя Балик В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Гідросила», м. Кіровоград

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Кіровоград

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне підприємство «Фірма «Анатоль»

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2014 р. позов Публічного акціонерного товариства «Гідросила» задоволено повністю. Усунуто перешкоди в користуванні належною публічному акціонерному товариству «Гідросила» на праві власності земельною ділянкою в м. Кіровограді шляхом зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в строк до 31.12.2014 р. вивести з експлуатації та демонтувати за власний рахунок кабельні лінії (КЛ-10кВ) до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності, що знаходяться на земельній ділянці по вул. Мурманській, 6 в м. Кіровограді.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю у позивача права на захист земельної ділянки і наявністю підстав для зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивача шляхом виведення з експлуатації та демонтування за власний рахунок високовольтної кабельної лінії (КЛ-10 кВ), що знаходиться на земельній ділянці за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська, 6.

Не погоджуючись з рішенням відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного строку для апеляційного оскарження рішення.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям рішення по справі з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, в апеляційній скарзі, скаржник посилається на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів, які б зокрема підтверджували те, що в діях відповідача вбачається склад цивільного правопорушення спрямованого на порушення прав та інтересів позивача на вільне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою саме в тих обсягах та межах, що були ним зазначені. Водночас апелянт вказує, що з його боку доведено належними та допустимими доказами факт належного користування ним спірною земельною ділянкою (лист № 437/13-11-10-7 від 6.05.91; лист № 32-к-8-2/2513 від 26.03.1987р.; лист № 12/5-3459 від 23.04.1987 р., а також проекти прокладення КЛ-10 кВ через територію заводу «Гідросила» та план земельної ділянки у м. Кіровограді по вул. Мурманській 6, складений позивачем), а тому права позивача на земельну ділянку в зазначених ним обсягах відповідач не порушив.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд у своєму рішенні, самостійно здійснивши розрахунок площі земельної ділянки у розмірі 4000 кв. м. (яка вибуває з користування позивача) вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач таких розрахунків у своєму позові не здійснював і питання встановлення земельного сервітуту не ставив.

Також апелянт вважає, що земельна ділянка по якій прокладено кабельні лінії КЛ-10 кВ відноситься до земель енергетичної системи і до неї застосовуються Правила охорони електричних мереж, а тому у позивача взагалі відсутні правові підстави вимагати у відповідача звільнення земельної ділянки для здійснення будівництва чи зберігання продукції, що свідчить про відсутність предмету спору і відповідно справа повинна бути закрита за ст.80 ГПК України.

Крім того, апелянт вважає, що приймаючи рішення по справ та задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Гідросила», суд міг лише за наявності достатніх правових підстав, зобов'язати відповідача звільнити земельну ділянку позивача шляхом перенесення кабельних ліній КЛ-10 кВ за межі земельної ділянки, а ніяк не вивести з експлуатації та демонтувати.

Також апелянт вказує на безпідставне відхилення місцевим господарським судом клопотань відповідача про залучення третьої особи - постачальника електроенергії ПАТ «Кіровоградобленерго» та клопотання про проведення судової експертизи щодо встановлення технічного стану естакади інженерних мереж, по якій прокладено кабельні лінії КЛ-10 кВ, що на думку скаржника безпосередньо вплинуло на всебічне та повне встановлення всіх обставин справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.2014 р. визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку на подачу апеляційної скарги поважною, відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2014 р. о 10:30 год.

У судовому засіданні, представник відповідача (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2014 р. по справі № 912/1161/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Гідросила».

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2014 р. по справі № 912/1161/14 залишити без змін.

Третя особа явку у судове засідання повноважного представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Колегія суддів вважає, що не з'явлення в судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

23.09.2014 р. у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 28.12.2007 р. на підставі рішення Кіровоградської міської ради № 405 «Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин» Відкритому акціонерному товариству «Гідросила» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Гідросила» продано у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 280914,4 кв. м., розташовану по вул. Мурманській 6, для розміщення допоміжної промислової ділянки (а. с. 78).

18.04.2008 р. між Територіальною громадою міста Кіровограда в особі міської ради (продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Гідросила» (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (а. с. 72-76, далі - договір) згідно якого (п. 1.1.) продавець за цим договором зобов'язується передати у власність покупцеві земельну ділянку площею 280914,4 кв.м, яка розташована на території Кіровоградської міської ради, в місті Кіровограді, на вулиці Мурманській, за номером 6, для розміщення допоміжної промислової ділянки відповідно до плану земельної ділянки (а. с. 123).

Договір підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками, а також посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1344.

Згідно пункту 1.3 договору, право власності на земельну ділянку, яка є предметом цього договору, виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та отримання Державного акта на право власності на землю за умови повної сплати її вартості.

На підставі зазначеного договору купівлі-продажу та після сплати за земельну ділянку, позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 424753 від 16.03.2009 р. (а. с. 34), відповідно до якого Відкрите (Публічне) акціонерне товариство «Гідросила» є власником земельної ділянки площею 280914,4 кв.м за адресою: вул. Мурманська 6, м. Кіровоград, цільове призначення земельної ділянки - для розміщення допоміжної промислової ділянки. Вказаний державний акт зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020938700001.

Таким чином, позивач набув права власності на вищевказану земельну ділянку.

Між тим, колегією суддів встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться високовольтна кабельна лінія КЛ-10 кВ, яка пролягає по естакаді інженерних мереж загальною довжиною понад 200 метрів, шириною - 3 метри, що підтверджується Звітом про інженерно-технічні дослідження будівельних конструкцій споруджень естакади інженерних мереж, складеним на замовлення позивача Черкаським філіалом державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» (а. с. 39-61).

На запити позивача до ПАТ «Кіровоградобленерго» щодо інформації на балансі якого підприємства знаходиться високовольтна кабельна лінія 10 кВ, останнє відповіло, що на земельній ділянці ПАТ «Гідросила» по вул. Мурманській 6, високовольтні кабельні лінії (КЛ-10 кВ) ПАТ «Кіровоградобленерго» відсутні (а. с. 35, 36), а вдруге зазначило, що дані високовольтні лінії знаходяться на балансі ФОП ОСОБА_3 (а. с. 37, 38).

На підтвердження того, що високовольтні кабельні лінії КЛ-10 кВ, що проходять через земельну ділянку за адресою м. Кіровоград, вул. Мурманська 6, знаходяться на балансі ФОП ОСОБА_3, ПАТ «Кіровоградобленерго» подано до суду договір № 3К від 31.07.2009 р. про постачання електричної енергії (далі - договір № 3К, а. с. 85-89).

Відповідно до зазначеного договору № 3К ВАТ «Кіровоградобленерго» (правонаступником є ПАТ «Кіровоградобленерго», далі - постачальник) продає електричну енергію ФОП ОСОБА_3 (споживачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача з загальною приєднаною потужністю 435 кВт, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені в пунктах 6, 7 додатку «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 9.4 договір № 3К набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2009 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

У своєму листі від 15.05.2014 р. (а. с. 84) ПАТ «Кіровоградобленерго» стверджує, що станом на 15.05.2014 р. споживання електроенергії за договором № 3К не припинялось.

Відповідно до додатків № 3 (а. с. 90) та № 11 (а. с. 91) до договору № 3К, у яких зазначено схему електропостачання об'єкту та межі розподілу мереж, ПАТ «Кіровоградобленерго» здійснює електропостачання об'єкту споживача від джерел живлення постачальника: 1) ПС «Гідросила 150/10 кВ» 1С-10кВ ком. 43; 2) ПС «Гідросила 150/10кВ» 2С-10кВ ком. 35. Отже, електропостачання ФОП ОСОБА_3 дійсно здійснюється через територію ПАТ «Гідросила».

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1344) набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документу, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України (в редакції станом на день розгляду справи) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Приписами ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Положеннями статей 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предметом даного спору є те, що високовольтні кабельні лінії, які знаходяться на земельній ділянці позивача, порушують його права на землю, не надають можливості у повному обсязі реалізувати право власності на землю, зокрема право на розміщення та зберігання на цій земельній ділянці виготовленої продукції, право на забудову ділянки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 395 Цивільного Кодексу України речовими правами на чуже майно є право користування (земельний сервітут).

Згідно ст. 98 Земельного кодексу України, яка дає визначення: «Право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками)».

Відповідно до ст. 99 Земельного кодексу України землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Стаття 100 Земельного кодексу України визначає порядок встановлення земельних сервітутів. Так, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до статті 101 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений сервітут, до іншої особи.

В супереч вищезазначеним нормам Земельного кодексу України відповідач не звертався до позивача про встановлення земельного сервітуту, що посвідчує право відповідача на користування земельною ділянкою позивача шляхом прокладення високовольтної кабельної лінії КЛ-10 кВ.

Також у договорі купівлі-продажу земельної ділянки № 1344, зокрема у пункті 1.1.3, передбачено, що на земельній ділянці, яка є предметом цього договору, обтяження (сервітути) не встановлені (цей факт підтверджується висновком Управління земельних ресурсів у м. Кіровограді № 390 від 15.04.2008 р. (а. с. 82)). Також згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації від 24.04.2007 № 1436 (а.с. 80) встановлено, що земельна ділянка вільна від обмежень та обтяжень, які б впливали на її вартість.

Отже, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують правомірність знаходження високовольтної кабельної лінії КЛ-10 кВ на земельній ділянці позивача, що знаходиться за адресою вул. Мурманська 6, м. Кіровоград.

Тобто місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку, що позивач має право на захист свого права на земельну ділянку і відповідно про наявність підстав для зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою позивача шляхом виведення з експлуатації та демонтування за власний рахунок високовольтної кабельної лінії (КЛ-10 кВ), що знаходяться на земельній ділянці за адресою: м. Кіровоград, вул. Мурманська 6.

Виходячи із встановлених в ході розгляду справи обставин, колегія суддів вважає, що вказаний в рішенні місцевого господарського суду спосіб усунення перешкод, відповідає способу захисту прав власника щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, оскільки забезпечує відновлення прав власника.

До того ж встановлений рішенням суду спосіб захисту прав власника, не перешкоджає відповідачу здійснювати експлуатацію високовольтної кабельної лінії КЛ-10 кВ поза межами спірної земельної ділянки.

Посилання апелянта на той факт, що власником кабельних ліній КЛ 10кВ, що являються предметом спору, є громадянин ОСОБА_3, а тому справа повинна розглядатися у суді загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно листа ПАТ «Кіровоградобленерго» від 26.03.2014 р. вих. № 1227/46 (а. с. 38) та договору № 3К від 31.07.2009 р. (а. с. 85) високовольтні кабельні лінії КЛ 10 кВ перебувають на балансі саме ФОП ОСОБА_3 і використовуються ним у підприємницькій діяльності, а тому позов правомірно пред'явлено до відповідача саме як суб'єкта підприємницької діяльності.

Інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не змінюють тієї обставини, що відповідач користується земельною ділянкою без достатніх на те правових підстав і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2014 р. по справі № 912/1161/14 без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 26.09.2014 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд