Рішення № 40638555, 16.09.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 925/153/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Лавріненку С.І., за участю представників сторін: позивача - Ткаченка Р.Ю. за довіреністю, відповідача - Ганнисика О.Ю. за довіреністю, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Канівського комунального підприємства теплових мереж про стягнення 53138 грн. 49 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Канівського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач) про стягнення 53138 грн. 49 коп., у тому числі: 46237 грн. 78 коп. пені та 6900 грн. 71 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначеного укладеним сторонами договором від 31.12.2010 року № 18/11-ТЕ про закупівлю природного газу за державні кошти (далі - Договір).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.04.2014 року позов залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 року ухвалу суду від 03.04.2014 року скасовано, а справу направлено на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.07.2014 року справу призначено до розгляду на 24.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.07.2014 року задоволено заяву позивача, відкладено розгляд справи на 04.09.2014 року.

Відповідачем подані письмові заперечення на позовну заяву, у яких він заперечив проти позову в частині стягнення пені в розмірі 46237,78 грн., посилаючись на те, що пунктом 9.3 договору передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом. Однак, у позові пеня нарахована за період з 21.04.2011 по 21.11.2011 року, заборгованість за спожитий газ в повному обсязі сплачена платіжним дорученням від 07.12. 2012 року №1063, отже протягом шести місяців, що передували зверненню з позовом, у відповідача була відсутня заборгованість за Договором, тому пеня не могла бути нарахована.

Позивачем подані письмові пояснення, у яких він вказав, що ст. 231 ГК України, ст.ст.258, 249-551 ЦК України та п. 7.3.1 Договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відповідно інформаційного листа ВГСУ від 23.01.2013 №01-06/85/2013, положення договору, в якому сторони встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку шести місяців від дати звернення з претензію або позовом, суперечить вимогами ч.6 ст.232 ГК України, ч.2 ст.260, ст.261 ЦК України. Тому позивач здійснив нарахування пені протягом шести місяців на заборгованість і по кожному місяцю поставки природного газу окремо. У відповідності до п. 9.3 Договору строк позовної давності та стягнення неустойки встановлюється тривалістю три роки.

Представник позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову в частині стягнення пені з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просив у цій частині в позові відмовити.

Згідно ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 04 по 16 вересня 2014 року. Після перерви представник позивача не з'явився, що не перешкоджає завершенню вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

31.12.2010 року сторонами було укладено договір № 18/11-ТЕ про закупівлю природного газу за державні кошти, за умовами п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцеві (відповідач) імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору (а.с.7-11).

Відповідно до п.4.1, 4.3 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку6 перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші платежі проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. За наявності заборгованості за цим договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за цим договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу.

Додатковою угодою №4 від 31.12.2014 року сторони домовились вважати договір припиненим в частині поставки природного газу з 01.10.2011 року.

На виконання умов Договору позивач у період з січня по квітень 2011 року поставив відповідачу природного газу на загальну суму 5 210 637,91 грн., у тому числі: у січні на суму 1 716 249,79 грн., у лютому на суму 1 721 185,48 грн., у березні на суму 1 320 964,37 грн. та у квітні на суму 452 238,27 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011 року, від 28.02.2011 року, від 31.03.2011 року та від 30.04.2011 року (а.с.19-22).

Відповідач порушив умови Договору щодо строків оплати за одержаний природний газ, за одержаний в березні 2011 року природний газ сплатив лише 1 179 764,73 грн., за одержаний в квітні 2011 року природний газ до 20.05.2011 року оплату не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 593 437,91 грн., яка була сплачена платіжним дорученням від 07.12.2012 року № 1063 (а.с.113).

Наявність простроченої заборгованості у період з 20.04.2011 року по 07.12.2012 року відповідачем не спростована.

Пунктом 7.3.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення покупцем умов п.4.1 цього Договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3 Договору, строк позовної давності за цим Договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивачем пеня нарахована в сумі 10955,96 грн. за період з 21.04.2011 року по 21.10.2011 року від сумі заборгованості 141199,64 грн. (за газ, поставлений у березні 2011 року) та в сумі 35281,82 грн. за період з 21.05.2011 року по 21.11.2011 року від суми заборгованості 452238,27 грн. (за газ, поставлений у квітні 2011 року), а всього сума пені становить 46237,78 грн.

Також позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 6900,71 грн. за період з 21.02.2011 року по 07.12.2012 року, з врахуванням розміру заборгованості та здійснених відповідачем часткових оплат.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору № 18/11-ТЕ, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення пені та трьох відсотків річних, нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи доведеність факту наявності прострочення зі сплати вартості поставленого природного газу, вимогу позивача в частині стягнення 6900 грн. 71 коп. 3% річних за прострочення цього грошового зобов'язання в період прострочення з 21.02.2011 по 07.12.2012 року суд визнає обґрунтованою, розрахунок 3% річних перевірено та визнано вірним, тому вимогу в цій частині позову суд визнає такою, що підлягає задоволенню повністю.

При вирішенні спору в частині стягнення 46237 грн. 78 коп. пені, суд керується приписами статей 549 - 552, 611 ЦК України, статтями 229 - 232, 234, 343 ГК України, нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", роз'ясненнями, викладеними в постановах Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» N 14 від 17.12.2013 року, а також правовими позиціями Верхового Суду України щодо неможливості зміни порядку обчислення строку позовної давності (постанова від 04.12.2012 року № 17/034-11).

Статтею 611 ЦК України та статтею 230 ГК України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної1 давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Однак, згідно частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, у справі, яка розглядається, положення пункту 9.3 договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Зі змісту пункту 4.1 Договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного підписаного акту окремо, і як наслідок, пеня також має нараховуватись на суму боргу за кожним актом передачі-приймання газу окремо.

Заперечуючи проти позову в частині стягнення пені, відповідач наявність і розмір прострочення оплати за поставлений не заперечував, однак, посилаючись на п. 9.3 Договору, вказав, що ним передбачено нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, однак у позові пеня нарахована за період з 21.04.2011 по 21.11.2011 року, заборгованість за спожитий газ в повному обсязі сплачена платіжним дорученням від 07.12.2012 року № 1063, отже протягом шести місяців, що передували зверненню з позовом, у відповідача була відсутня заборгованість за Договором, тому пеня не могла бути нарахована.

Як зазначено вище, зазначене положення Договору суперечить вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України, а тому не застосовується судом.

Враховуючи доведеність факту наявності прострочення зі сплати вартості поставленого природного газу, та наведені норми чинного законодавства, вимогу позивача в частині стягнення 46237 грн. 78 коп. пені суд визнає обґрунтованою, розрахунок пені перевірено та визнано вірним, тому вимогу в цій частині позову суд визнає такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Канівського комунального підприємства теплових мереж, ідентифікаційний код 02082657, місцезнаходження: 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 30 на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6 - 46237 грн. 78 коп. пені, 6900 грн. 71 коп. 3% річних та 1827 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення підписано 22.09.2014 року.

Суддя В.М. Грачов