Рішення № 40637654, 18.09.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6259/14-ц

н/п 2/640/1866/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2014 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Бутиріної О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна», третя особа: мале підприємство «Каштак» про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» звернувся до суду з позовною заявою, яку в судовому засіданні уточнив та просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в сумі 2108333,77грн., з яких: прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1611115,00грн.; прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 266090,51грн.; пеня за неналежне виконання зобов'язань по кредиту за період з 18.03.2013р. по 17.03.2014р. в розмірі 231128,26грн., також стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.06.2008 року між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та Малим підприємством «Каштак» укладено Кредитний договір № 155, з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1к від 17.09.2008, № 2 від 18.02.2009, відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом фінансування 2000000,00 грн. зі сплатою 20% процентів річних та кінцевою датою повернення - 26 червня 2013 року, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку отриманий кредит та сплатити відповідні проценти і виконати всі зобов'язання, зазначені у кредитному договорі. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №155 від 05.07.2010р., згідно якого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно зобов'язались солідарно відповідати за повне та своєчасне виконання МП «Каштак» його боргових зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Відповідно до п.3.2. Договору поруки, ОСОБА_1, ОСОБА_2 спільно прийняли на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором, солідарно здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому банком, протягом трьох банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги. 28.10.2013р. відповідачем ОСОБА_1 було отримано вимогу банку вих. №27-07/1678 від 26.09.2013р. щодо повернення кредитних коштів, відсотків та сплати неустойки. 28.10.2013р. відповідачкою ОСОБА_2 також було отримано вимогу банку вих. №27-07/1679 від 26.09.2013р. щодо повернення кредитних коштів, відсотків та сплати неустойки. Проте, заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною та станом на 18.03.2014 року сума заборгованості за кредитним договором складає 2108333,77 грн. з яких: прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 1611115,00грн.; прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 266090,51грн.; пеня за неналежне виконання зобов'язань по кредиту за період з 18.03.2013р. по 17.03.2014р. в розмірі 231128,26грн. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В даному випадку договорами поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителів, та визначено, що поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, тому з відповідачів позивач просить стягнути заборгованість за договором.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» в якому просять визнати договір поруки № 155 від 05.07.2010, укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» припиненим. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що підставою для стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є договір поруки №155 від 05.07.2010р., за яким вони спільно зобов'язатись солі дарно відповідати за повне та своєчасне виконання малим підприємством «Каштак» його боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають, що договір поруки від 05.07.2010р. є таким, що припинився оскільки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлені додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строк) погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення (або вручення) йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Зі змісту договору поруки від 05.07.2010р. вбачається, що строк її припинення не встановле но, оскільки передбачений пунктом 4.1 строк («до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором») не може розглядатися як встановлення строку дії поруки, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, підставою для припинення договору поруки є недотримання кредитором строк) звернення до суду з вимогами до поручителя. Відповідно до пункту 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. Як вбачається з кредитного договору від 27.06.2008р., строк виконання зобов'язань за договором встановлено до 26.06.2013р. Банк повинен був звернутись до суду із позовом до поручителів у строк до 26.12.2013р. Позов до Київського районного суду міста Харкова датовано 20.03.2014р., тобто після спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя. Вимога банку щодо повернення кредитних коштів, відсотків та сплати неустойки від 26.09.2013р. не є вимогою до поручителя у розумінні ст. 559 ЦК України. Сторони, позивачі та банк визначили у договорі поруки від 05.07.2010р. умови, яким повинна відповідати вимога кредитора до поручителів» за своєю формою та змістом. Пунктом 3.4 даного договору передбачено, що у вимозі банк повинен надати детальний письмовий опис стану виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором, з метою належного виконання поручителем своїх зобов'язань за договором поруки. Це надає поручителю можливість самостійно перевірити вір ність розрахунку основного боргу та неустойки за періодами, з урахуванням здійсненних Боржни ком виплат. У вимозі від 26.09.2013р. не має детального письмового опису стану виконання боржником його зобов'язань. Таблиця у п'ять строк, яка наве дена у вимозі, за відсутності періоду нарахування основного боргу та штрафних санкцій, даних про сплату боргу, періодів сплати чергових платежів, не надає поручителю належної інформації про стан розрахунків основного боржника з банком, а відтак, робить неможливим розрахунок його власних зобов'язань як поручителя. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані актами цивільного законодавства. Ст. 559 того ж Кодексу не визначені змістовні та формальні умови, яким повинна відповідати вимога кредитора до поручителів. За загальним правилом у таких випадках сторони керуються звичайною практикою. Утім, за припи сами частини 2 ст.7 ЦК України звичай, що суперечить договору, не застосовується. Таким чи ном, сторони, діючі розсудливо та добровільно, врегулювали умови щодо форми та змісту вимоги у пункті 3.4 договору поруки. Невідповідність цим умовам вимоги банка від 26.09.2013р. є підс тавою стверджувати, що у період з 26.06.2013р. по 26.12.2013р. кредитор не звернувся до поручителів з відповідною вимогою, отже, договір поруки, припинився.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечувала, подала письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких зазначено, що згідно кредитного договору, укладеного 27 червня 2008 року між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна». Правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україпа» та Малим підприємством «Каштак», кінцевий строк виконання зобов'язання за договором встановлено до 26.06.2013 року., тобто, шестимісячний строк звернення з вимогами до поручителів спливає 26.12.2013 р. ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» письмово листом, направленим з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, звернувся до поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогами від 26.09.2013 р. щодо повернення кредитних коштів, відсотків та сплати неустойки, які ними були отримані 28.10.2013 р. в межах шестимісячного строку. Крім того, у зустрічній позовній заяві встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановлений діючим законодавством України строк отримали вимоги банку щодо повернений кредитних коштів. Тому посилання позивачів за зустрічним позовом на те, що банк повинен був протягом шестимісячного строку з моменту закінчення строку дії кредитного договору звернутись до суду з позовом про виконання зобов'язань, а не з вимогою щодо повернення кредитних коштів, відсотків та сплати неустойки - є хибними та трактується в однобічному порядку. Доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що отримані ними вимоги щодо повернення кредитних коштів, відсотків та сплати неустойки не с вимогами до поручителів у розумінні ст.559 ЦК України, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для припинення договору поруки. Відповідно п. 3.4 ст. 3 договору поруки обов'язок поручителів виконані боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної письмової вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителями, якщо та у момент, коли кредитор надіслав її поштою за відповідними адресами, вказаними в цьому Договорі. При ньому кредитор надає детальний письмовий опис етапу виконання боржником нього зобов'язань за цим договором. Для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати поручителям будь-якого іншого підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником. У вимогах, які були направлені банком поручителям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначена загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення у розмірі 2081743,44 грн. із зазначенням її складових та містить детальний опис етапу виконання боржником його зобов'язань. Крім того, у спростування обґрунтування зустрічного позову щодо зобов'язань банку надати детальний розрахунок заборгованості, про який йдеться річ у зустрічній позовній заяві, то банк вказує наступне: п.3.4 ст. 3 договору поруки чітко зазначено, що для дійсності вимоги кредитор не зобов'язаний надавати поручні елям будь-якого іншого підтвердження невиконання боргових зобов'язань боржником. Крім того, після отримання вказаних вимог поручителі не звертались до банку за роз'ясненням суми заборгованості та не висловлювали свою незгоду із розрахунком. Зі всіма істотними умовами договору поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані, про що свою згоду із вказаними умовами договору висловили шляхом його підписання. З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що банком дотримані всі вимоги, передбачені ст.559 ЦК України, тому термін дії договору поруки не сплив та порука у встановленому законодавством порядку не припинена.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, проти позову ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заперечував.

Представник третьої особи малого підприємства «Каштак» зустрічну позовну заяву підтримав, проти задоволення позову ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» заперечував, подав до суду відзив на позов в якому зазначив, що 27.06.2008р. між МП «Каштак» та ПАТ «Банк Петрокоммерц- Україна» було укладено кредитний договір № 155. Згідно з даними бухгалтерського обліку станом на 10.09.2014р. МП «Каштак» здійснило оплату ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» за Кредитним договором № 155 від 27.06.2008р. суму 2106344,52 грн. Однак, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» після того, як МП «Каштак» фактично виконало взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору, необґрунтовано пред'явило вимоги в сумі 2108333,77 грн. до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 На теперішній час МП «Каштак» не є боржником перед ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» за зобов'язаннями кредитного договору № 155 від 27.06.2008р. оскільки ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» не звертався до суду з такою позовною заявою. Тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не є солідарними відповідачами перед ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» за простроченими борговими зобов'язаннями з МП «Каштак».

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» задоволенню не підлягає, зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

27 червня 2008 року між ЗАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», правонаступником якого є ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та Малим підприємством «Каштак» укладено кредитний договір № 155, з подальшими змінами, внесеними додатковими угодами № 1к від 17.09.2008, № 2 від 18.02.2009, відповідно до якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом фінансування 2000000,00 грн. зі сплатою 20% процентів річних та кінцевою датою повернення - 26 червня 2013 року.

05 липня 2010р. між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 155. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно зобов'язалися відповідати за повне та своєчасне виконання МП «Каштак» його боргових зобов'язань перед банком за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між собою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встанов-лений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строк) погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення (або вручення) йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, де вказано, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з кредитного договору від 27.06.2008р., строк виконання зобов'язань за договором встановлено до 26.06.2013р. Тобто, ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» повинен був звернутись до суду із позовом до поручителів у строк до 26.12.2013р. Позов до Київського районного суду міста Харкова датовано 20.03.2014р., а надійшов до суду 17.04.2014 р., тобто після спливу шестимісячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість в сумі 2108333,77 грн.. Зустрічну позовну заяву слід задовольнити та визнати припиненим договір поруки №155 від 05.07.2010 р., укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна».

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 169, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст.6, 203, 215- 217, 553, 554, 559 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки №155 від 05.07.2010 р., укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц-Україна».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц-Україна» на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 сплачений ними судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ