Ухвала суду № 40634941, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8139/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» (далі - Позивач, ТОВ «Штраус Україна») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач-1, Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС України у м. Києві) про: визнання неправомірним (протиправним) рішення Митниці про відсутність правових підстав для повернення Позивачу коштів з Державного бюджету України, викладене у листі №14-1/6-11/8608 від 03.12.2013 року у відповідь на заяви №512, 513, 514, 515, 516, 517, 518 від 14.11.2013 року; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Штраус Україна» надмірно сплачених суми податку на додану вартість у загальному розмірі 4 384 201,39 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивачем самостійно визначено та сплачено митну вартість товару, підстав для визнання суми коштів надмірно або помилково сплаченою немає.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не були належним чином досліджені всі наявні у матеріалах справи докази, що призвело до прийняття неправильного рішення.

У судовому засіданні повноважний представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Відповідача-1 наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що 14.11.2013 року Позивач звернувся до Митниці із заявами №№ 512, 513, 514, 515, 516, 517, 518 про повернення надмірно сплачених митних та інших платежів, сплачених згідно митних декларацій №100190000/2012/396707 від 23.01.2012 року, №100190000/2012/396708 від 23.01.2012 року, №100190000/2012/396879 від 25.01.2012 року, №100190000/2012/397186 від 30.01.2012 року, №100190000/2012/397351 від 01.02.2012 року, №100190000/2012/398023 від 13.02.2012 року, №100190000/2012/398108 від 14.02.2012 року, №100190000/2012/398434 від 20.02.2012 року, №100190000/2012/398535 від 21.02.2012 року, №100190000/2012/398729 від 24.02.2012 року, №100190000/2012/398864 від 27.02.2012 року, №100190000/2012/399808 від 15.03.2012 року, №100190000/2012/399819 від 15.03.2012 року, №100190000/2012/399821 від 15.03.2012 року, №100190000/2011/201466 від 23.12.2011 року, №100190000/2012/396709 від 23.01.2012 року, №100190000/2012/397188 від 30.01.2012 року, №100190000/2012/397348 від 01.02.2012 року, №100190000/2012/397485 від 03.02.2012 року, №100190000/2012/397903 від 10.02.2012 року, №100190000/2012/397904 від 10.02.2012 року, №100190000/2012/398021 від 13.02.2012 року, №100190000/2012/398308 від 17.02.2012 року, №100190000/2012/398313 від 18.02.2012 року, №100190000/2012/398431 від 20.02.2012 року, №100190000/2012/398730 від 24.02.2012 року, №100190000/2012/398866 від 27.02.2012 року, №100190000/2012/399203 від 03.03.2012 року, №100190000/2012/399204 від 03.03.2012 року, №100190000/2012/399607 від 12.03.2012 року, №100190000/2012/399608 від 12.03.2012 року, №100190000/2012/399862 від 16.03.2012 року, №100190000/2012/400323 від 26.03.2012 року, №100190000/2012/400764 від 30.03.2012 року, №100190000/2012/396876 від 25.01.2012 року, №100190000/2012/400088 від 20.03.2012 року, №100190000/2012/401600 від 11.04.2012 року, №100190000/2012/402323 від 24.04.2012 року, №100190000/2012/403459 від 14.05.2012 року, №100190000/2012/403911 від 21.05.2012 року, №100190000/2012/404436 від 29.05.2012 року, №100190000/2012/404943 від 07.06.2012 року, №100190000/2012/405099 від 11.06.2012 року, №100190000/2012/405101 від 11.06.2012 року, №100190000/2012/406225 від 02.07.2012 року, №100190000/2012/406585 від 09.07.2012 року, №100190000/2012/406631 від 10.07.2012 року, №100190000/2012/406788 від 13.07.2012 року, №100190000/2012/408134 від 06.08.2012 року, №100190000/2012/408311 від 10.08.2012 року, №100190000/2012/409453 від 31.08.2012 року, №100190000/2012/409667 від 04.09.2012 року, №100190000/2012/410276 від 14.09.2012 року.

Листом від 03.12.2013 року №14-1/6-11/8606 Митниця повідомила Позивача про відсутність правових підстав для повернення надміру сплачених коштів, оскільки позовних вимог щодо повернення коштів з Державного бюджету України ТОВ «Штраус Україна» не заявлялось.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. 43 ПК України, ст. 301 МК України, п. 7 затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року №1766 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, а також надавши оцінку рішенням судів, на які посилався Позивач, прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки митні платежі нараховані та сплачені ТОВ «Штраус Україна» самостійно.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Повернення надмірно сплачених коштів здійснюється на підставі ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України та згідно з затвердженим наказом Держмитслужби України від 20.07.2007 року № 618 Порядком повернення платниками податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Зі змісту ст. ст. 265, 266 МК України вбачається, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів.

Згідно пп. 41.1.2 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року № 226 (далі - Порядок №226) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку №226 повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити фінансової установи, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові й ідентифікаційний номер за ДРФО (за наявності) платника - фізичної особи. У заяві визначається напрям зарахування коштів: а) на рахунок платника податків, відкритий у фінансовій установі; б) на банківський рахунок 2603 для виплати коштів платникам готівкою, якщо такі кошти вносилися готівкою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Частиною 2 ст. 45 ПК України встановлено, що Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012 року у справі №2а-8851/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2013 року, якою визнано неправомірними та скасовано рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів №100000006/2011/413780/1 від 21.12.2011 року в частині товарної позиції №1/1, №100000006/2012/410060/1 від 19.01.2012 року, №100190000/2012/410004/1 від 24.01.2012 року, №100190000/2012/410853/1 від 10.04.2012 року в частині товарної позиції №1/1, №100190000/2012/411221/2 від 05.06.2012 року, №100190000/2012/411226/2 від 08.06.2012 року, та №100190000/2012/411227/2 від 08.06.2012 року, вбачається, що останні були прийняті за результатами митного оформлення вантажних митних декларацій ТОВ «Штраус Україна» №100190000/2012/396705 від 23.01.2012 року, №1001900000/2011/201276 від 21.12.2011 року, №1001900000/2011/396559 від 19.01.2012 року, №1001900000/2012/401411 від 09.04.2012 року, №100190000/2012/404831 від 05.06.2012 року, №100190000/2012/405014 від 08.06.2012 року та №100190000/2012/405013 від 08.06.2012 року.

Разом з тим, у межах правового поля спірних правовідносин мало місце митне оформлення за кожною ВМД з визначенням декларантом митної вартості товару самостійно.

Митним органом при проведенні митного оформлення товару у спірних випадках не приймалися картки відмови у митному оформленні товару, не приймалися рішення про визначення митної вартості товару та не витребовувалися додаткові документи. Митний орган погодився із зазначеною декларантом митною вартістю товару.

Таким чином, декларант самостійно визначив митну вартість товару на підставі рішень про визначення митної вартості товарів, які в даних правовідносинах мали місце за іншими ВМД.

Отже, Позивач самостійно визначив митну вартість товару, а тому правових підстав для повернення коштів з Державного бюджету немає.

Аналогічний висновок відображений в Постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 року у справі №21-439а13.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для повернення Позивачу, на його думку, надміру сплачених коштів, а дії Митниці свідчать про те, що митний орган діяв в межах покладених на нього чинним законодавством прав.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач безпідставно заявив вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, оскільки будь-яких відносин, які б потягли обов'язок вказаного відповідача перераховувати на користь позивача надміру сплачені кошти з Державного бюджету України не мали місця.

З огляду на це заявлені позивачем вимоги до Відповідача-2 є безпідставними.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Митниця, під час прийняття оскаржуваного рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

При цьому колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на те, що пунктом 7 затвердженого постановою КМ України від 20.12.2006 року №1766 передбачено обов'язок декларанта визначати митну вартість з обов'язковим врахуванням рішень митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом), оскільки приписи даного пункту лише покладали на декларанта обов'язок надавати такі рішення (за наявності) для підтвердження митної вартості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Штраус Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним рішення та стягнення надмірно сплачених коштів - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.