Постанова № 40634357, 18.09.2014, Волинський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
18.09.2014
Номер справи
803/1695/14
Номер документу
40634357
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 803/1695/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю представника позивача Ткачука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Чабан» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Чабан» звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003762200 від 11 серпня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Чабан» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» за січень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки, Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області складено акт про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Чабан» від 29 липня 2014 року № 462/03-06-22-35684148.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003762200 від 11 серпня 2014 року.

Позивач з висновками вказаними в акті перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, так як вважає, що господарські операції між

приватним підприємством «Чабан» та товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит», спричинили реальні зміни майнового стану сторін і були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Факт виконання робіт товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» підтверджується належними первинними документами, які в свою чергу, проігноровані відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в поданому письмовому запереченні просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, мотивуючи це наступним. Проведеним в ході перевірки дослідженням обставин реальності здійснення господарських операцій встановлено, що приватним підприємством «Чабан» укладено договір підряду № 2 від 21 січня 2014 року із товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» як підрядником в місті Ковелі. Загальна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт (без ПДВ) склала 74 500 грн. при загальній кошторисній трудомісткості 2 261, 08 люд-год.

Як вбачається із вищевказаних документів роботи із поточного ремонту приміщення товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» виконувались з моменту заключення договору до підпису актів виконаних робіт, тобто з 20 по 28 січня 2014 року - 9 календарних днів.

Згідно локального кошторису на поточний ремонт приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» на визначені роботи товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» затрачено 2 261, 08 люд-год., що (із врахуванням терміну виконання таких робіт) вказує на необхідність наявності робітників не менше 31 чол.

Проведеним аналізом штату працівників встановлено, що кількість працюючих на товаристві з обмеженою відповідальністю «Донсбит» складає 1 чол. - директор товариства ОСОБА_2.

Також, згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік по товаристві з обмеженою відповідальністю «Донсбит» та фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31 грудня 2013 року товариством здійснення фінансово-господарських операцій за 2013 рік, в тому числі наявність активів станом на 01 січня 2014 року не декларується.

Враховуючи вищенаведене, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Донсбит» вчиняти дії, які становлять зміст господарської операції, а саме надання послуг з поточного ремонту приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що з 14 по 22 липня 2014 року Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Чабан» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт № 462/03-06-22-35684148 від 29 липня 2014 року про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Чабан».

Перевіркою встановлені порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 186.2 статті 186, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено суму податкового кредиту за січень 2014 року на суму 14 900 грн., чим занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до Державного бюджету.

За наслідками перевірки Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області 11 серпня 2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення: форми «Р» № 0003762200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 14 900 грн. та штрафних санкцій на суму 7 450 грн.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що між приватним підприємством «Чабан» (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» як підрядником був укладений договір підряду № 2 від 21 січня 2014 року

Відповідно до даного договору Підрядник зобов'язується виконати своїми та залученими силами та засобами, з власних матеріалів та матеріалів Замовника поточний ремонт приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес», а Замовник зобов'язується надати будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти виконані Підрядником роботи та оплатити їх у відповідності до договору. Ціна робіт за договором становить 89 400 грн., в тому числі податок на додану вартість 14 900 грн. Підставою для оплатиє акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які повинні бути підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.

По операціях приватного підприємства «Чабан» з придбання робіт (послуг) у товаристві з обмеженою відповідальністю «Донсбит» до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року включено суму податку на додану вартість в розмірі 14 900 грн. по податковій накладній від 28 січня 2014 року № 4893.

Відповідно до листа № 8 від 20 січня 2014 року в якому приватне підприємство «Чабан» на вимогу пункту 14.2 договору підряду № 03/14-БП від 02 січня 2014 року просить погодити залучення до виконання робіт по поточному ремонту приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» субпідрядника товариство з обмеженою відповідальністю «Донсбит».

Вартість робіт по поточному ремонту приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» визначається згідно пропозиції Підрядника та складає 130 778 грн. 10 коп., в тому числі ПДВ 21 796 грн. 35 коп. Підрядник зобов'язується почати виконання робіт 08 січня 2014 року та закінчити виконання робіт 28 лютого 2014 року.

Таким чином, поточний ремонт магазину здійснювався з власних будівельних матеріалів товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес».

При перевірці встановлено, що приватне підприємство «Чабан» штатна чисельність працюючих в січні 2014 року становила 4 чол., яким згідно оборотно-сальдової відомості по рах. 661 «Розрахунки за заробітною платою» за січень 2014 року проведено нарахування заробітної плати. Згідно штатного розпису дана кількість працюючих підприємства складається із посади директора, головного бухгалтера, головного інженера та проектанта будівельно-монтажних робіт.

Як вбачається із наданих позивачем документів, роботи із поточного ремонту приміщення товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» виконувались з моменту заключення договору до підпису актів виконаних робіт, тобто з 20 по 28 січня 2014 року - 9 календарних днів.

Згідно локального кошторису на поточний ремонт приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес» на визначені роботи товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» затрачено 2 261, 08 люд-год., що (із врахуванням терміну виконання таких робіт) вказує на необхідність наявності робітників не менше 31 чол.

Як вбачається з акту перевірки, кількість працюючих на товаристві з обмеженою відповідальністю «Донсбит» складає 1 чол. - директор товариства ОСОБА_2.

Також, згідно податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік по товаристві з обмеженою відповідальністю «Донсбит» та фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 31 грудня 2013 року товариством здійснення фінансово-господарських операцій за 2013 рік, в тому числі наявність активів станом на 01 січня 2014 року не декларується.

Враховуючи вищенаведене, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей платника податків товариства з обмеженою відповідальністю «Донсбит» вчиняти дії, які становлять зміст господарської операції, а саме надання послуг з поточного ремонту приміщення магазину товариства з обмеженою відповідальністю «К.П. Верес».

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що реальність здійснення господарських операцій з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» підтверджується наявним в матеріалах справи договором підряду № 2 від 21 січня 2014 року, оскільки з останнього не вбачається за можливе встановити як юридичну так і господарську сутність укладеного правочину, його учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій.

Приписами параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України, якими регламентовано такий вид цивільно-правових зобов'язань, як будівельний підряд. Так, відповідно до частини 1 статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В наданому позивачем договорі підряду № 2 від 21 січня 2014 року не визначено об'єкта робіт, його місцезнаходження, обсягу робіт, а отже не визначено предмету договору, що свідчить про відсутність волевиявлення сторін правочину на настання передбачених ними наслідків - створення конкретних матеріальних результатів робіт передбачених договорами будівельного підряду.

Відтак, зазначений договір не може слугувати належним доказом на підтвердження реальності господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит».

З огляду на вищевикладене, податкова інспекція обґрунтовано, посилаючись на відсутність обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети), дійшла висновку, що платник податків приватне підприємство «Чабан» не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, що призвело до відображення податкового кредиту, тобто проведення «безтоварних» операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій спричиняє шкоду державі та суспільству.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача податкової накладної № 4893 від 28 січня 2014 року, платіжного доручення № 36 від 10 лютого 2014 року сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що, такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 462/03-06-22-35684148 від 29 липня 2014 року, про відсутність реального здійснення господарських операцій із товариством з обмеженою відповідальністю «Донсбит» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняте на підставі матеріалів перевірки податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0003762200 від 11 серпня 2014 року винесено обґрунтовано, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Чабан» слід відмовити повністю.

За правилами частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Загальний розмір судового збору, який повинен бути сплачений у даній справі становить 1 827 грн. Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, встановленого для вимог майнового характеру - 182 грн.70 коп.

Отже, оскільки в задоволенні позову майнового характеру позивачу відмовлено, з позивача слід стягнути до Державного бюджету України 1 644 грн. 30 коп. (1 827 грн. - 182 грн.70 коп. = 1 644 грн. 30 коп.)

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю

Стягнути з приватного підприємства «Чабан» на користь Державного бюджету не сплачений судовий збір в сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 23 вересня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер

Попередній документ : 40630678
Наступний документ : 40643444