Рішення № 40634094, 24.09.2014, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3480/14

Провадження № 2/740/1110/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Ковальової Т.Г.,

при секретарях - Кононяко С.А., Єцкало Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спільну сумісну власність подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 липня 2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який після померлої ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаної нежитлової будівлі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30 січня 1982 року між ним та ОСОБА_6 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу здійснено запис №2. Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_6.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла, яка 24 травня 2005 року склала заповіт на випадок її смерті та належну їй на праві власності нежитлову будівлю - магазин по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,02 га, надану для комерційної діяльності, по АДРЕСА_1 на ОСОБА_3..

12 червня 2003 року Вертіївська сільська рада Чернігівської області, розглянувши проект змін цільового призначення земельної ділянки площею 0,02 га. по АДРЕСА_1, наданої в приватну власність для будівництва та обслуговування житлого будинку ОСОБА_6, змінила призначення даної земельної ділянки для розташування об'єкту-торговельгого павільйону для торгівлі товарами різного асортименту ( під комерційну діяльність).

На підставі рішення Вертіївської сільської ради III сесії XXIV скликання від 03 жовтня 2002 року на вказану земельну ділянку було видано державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, тобто під час перебування з ним у шлюбних відносинах позивача.

На вище згаданій земельній ділянці вони в період шлюбу за спільні кошти здійснили будівництво об'єкту нерухомого майно, яке згодом ввели в експлуатацію.

Враховуючи те, що спірне майно згідно ч.2 ст.60 СК України являється спільною сумісною власністю його та ОСОБА_6, розподіл якого свого часу добровільно не відбувся, то відповідно до ч.1 ст.70 СК України він має право на половину спірного майна подружжя.

На даний час на згадане майно видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 липня 2013 року, згідно якого ОСОБА_3 після померлої ОСОБА_6 отримав спадщину на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Вертіївської сільської ради 31 березня 2005 року на підставі рішення №27 від 30 березня 2005 року та зареєстрованого у Ніжинському МБТІ 31 березня 2005 року.

Вказане свідоцтво видано ОСОБА_3 без врахування його частки у праві спільну сумісну власністі подружжя, тобто спадкове майно було набуте за час перебування в шлюбних відносинах з ОСОБА_6, тому він має право на 1/2 частку нежитлової будівлі магазину по АДРЕСА_1 Чернігівської області.

В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_2 підтрими позов за обставин, викладених в позовній заяві.

Відповідач та його представник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні 03.09.2014 року пояснив, що він діяв в рамках законодавства і видав свідоцтво про право спадщини на ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 в письмовій формі відмовився від своєї частки на у праві на спільне майно подружжя.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.212 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позов незаконний, необґрунтований і не підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено і ч.1 статті 60 Цивільно-процесуального кодексу України, а відповідно до ч.4 ст.60 вказаного кодексу доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Стаття 68 Закону України «Про нотаріат» визначає, що нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, яка залишила заповіт на ім'я ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_6 відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 липня 2013 року на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, яка була побудована в період шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 та являється їх спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 та 2 ст.62 СК України передбачено, що, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

На запит Ніжинського міськрайонного суду приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 надав копію спадкової справи №40/2013 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, яка містить у собі заяву ОСОБА_9, ОСОБА_3 про прийняття спадщини та заяву ОСОБА_1 про відмову на одержання свідоцтв про право на частку в спільному майні, на що в майбутньому зобов'язувався не претендувати, в суд зобов'язувався не звертатися і відмовився від спадщини на користь ОСОБА_9.

За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину, в судовому засідання встановлено, що такої згоди спадкоємці не надали, тому у відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається частково недійсним за рішенням суду.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 не мав права на спадкування в повному обсязі спадкового майна після смерті ОСОБА_6, відповідно суд визнає частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 липня 2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_3 20 березня 1969 року та визнає право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.60, 62, 63 СК України, ст.1301 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Ніжинського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про часткове скасування свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спільну сумісну власність подружжя задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 липня 2013 року, виданого на ім'я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після померлої ОСОБА_6 отримав спадщину на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області через Ніжинський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя Ковальова Т.Г.