Рішення № 40632743, 09.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 922/2643/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техінпром", м. Полтава до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м. Харків про стягнення 689 254,16 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Мелетян Р.М. (дов. №2-57 від 15.01.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Техінпром", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Філія Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (надалі - Відповідач) суму у розмірі 689 254,16 грн., де: основний борг - 651 777,00 грн., пеня - 21 182,74 грн., три відсотки річних - 16 294,42 грн. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Позивачем 04 вересня 2014року було надано пояснення, де зазначає, що Відповідачем було частково здійснене погашення заборгованості за Договором №1204000412, де залишок заборгованості складає 184 350,00 грн. Дослідивши дане пояснення суд вважає за доцільне прийняти його, як зменшення позовних вимог, на підставі наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви

Враховуючи вищевикладене суд продовжує розгляд справи з урахуванням наданих пояснень (зменшення позову).

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХІНПРОМ» та Публічним акціонерним товариством Філія «Управління магістральних газопроводів» «ХАРКІВТРАНСГАЗ» було укладено Договір про закупівлю послуг № 1204000412 від 12.04.2012 року (далі - Договір №1). Відповідно до умов п. 1.1 вказаного Договору, Виконавець (Позивач) зобов'язується надати послуги з технічного обслуговування та ремонту кранів та клапанів, а Замовник (Відповідач) прийняти результат та оплатити Виконавцеві їх вартість. Згідно з п.п. 4.2. Договору передбачено форма розрахунків - поетапно, по факту надання послуг протягом 60 календарних днів після підписання Акту виконаних робіт.

У повній відповідності до умов вказаного Договору №1, Позивачем було виконано свої договірні зобов'язання. На підтвердження виконаних робіт та встановлення підстави для здійснення розрахунків, сторонами було укладено 7 (сім) актів прийому виконаних робіт на суму 464 574,00 грн., а саме: №1 від 14.06.2012 року - на суму 112 350,00 грн.; №2 від 30.08.2012 року - на суму 25 398,00 грн.; №3 від 28.09.2012 року - на суму 83 460,00 грн.; №4 від 30.10.2012 року - на суму 43 626,00 грн.; №5 від 29.11.2012 року - на суму 23 184,00 грн.; №6 від 21.12.2012 року - на суму 52 308,00 грн.; №7 від 24.12.2012 року - на суму 124 248,00 грн. (а.с. 19 - 25).

Крім того, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір від 19.04.2013 року про реструктуризацію вказаної заборгованості за Договором №1204000412. Відповідно до умов цього договору, Відповідач підтвердив наявність заборгованості у сумі 464 574,00 грн., а Позивач надав Відповідачеві розстрочку у погашені вказаної заборгованості загальним строком до 19.08.2013 року.

Проте, всупереч умовам Договору про закупівлю послуг № 1204000412 від 12.04.2012 року та Договору від 19.04.2013 року про реструктуризацію вказаної заборгованості за Договором №1204000412, Відповідачем взагалі не виконуються зобов'язання щодо оплати без пояснення причин.

Згідно з п. 7.5. Договору №1 сторонами передбачено відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань Замовником (Відповідачем) у розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше облікової ставки НБУ, що діяла на момент існування заборгованості. З 13.08.2013 року розмір облікової ставки встановлено у рівні 6,5% річних, у зв'язку з чим розмір неустойки у формі пені за порушення виконання грошового зобов'язання складає 15 098,65 грн. (464 574,00 грн. / 100 х 6,5% / 2).

З підстав прострочення строку з урахуванням угоди про реструктуризацію, що складає 10 місяці, сума трьох процентів річних, за порушення виконання грошового зобов'язання, складає 11 614,35 грн. (464 574,00 грн. / 100 х 3,0% / 12 х 10).

Також між Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ТЕХІНПРОМ» та Публічним акціонерним товариством Філія «Управління магістральних газопроводів» «ХАРКІВТРАНСГАЗ» було укладено Договір про закупівлю послуг № 1212000242 від 06.12.2012 року (далі - Договір №2). Відповідно до умов п. 1.1 вказаного Договору, Виконавець (Позивач) зобов'язується надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту насосів та компресорів (технічне обслуговування насосів, ліній високого тиску ЦА-320, УНЦ-160х50к Пролетарського та Кегичівського ПСГ), а Замовник (Відповідач) прийняти результат та оплатити Виконавцеві їх вартість. Згідно з п.п. 4.2. Договору передбачено форма розрахунків - поетапно, по факту надання послуг протягом 180 календарних днів після підписання Акту виконаних робіт.

У повній відповідності до умов вказаного Договору №2, Позивачем було виконано свої договірні зобов'язання. На підтвердження виконаних робіт та встановлення підстави для здійснення розрахунків, сторонами було укладено 2 (два) акти прийому виконаних робіт на суму 187 203,00 грн., де: №1 від 26.12.2012 року - на суму 59 388,00 грн.; №2 від 26.12.2012 року - на суму 127 814,00 грн. (а.с. 38 - 39).

Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір від 19.04.2013 року про реструктуризацію заборгованості за Договором №1212000242. Відповідно до умов цього договору, Відповідач підтвердив наявність заборгованості у сумі 187 203,00 грн., а Позивач надав Відповідачеві розстрочку у погашені вказаної заборгованості загальним строком до 19.08.2013 року. Але Відповідач порушуючи умови договору не виконує своїх зобов'язань.

Згідно з п. 7.5. Договору №2 сторонами передбачено відповідальність за порушення виконання грошових зобов'язань Замовником (Відповідачем) у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент існування заборгованості. Так з 13.08.2013 року розмір облікової ставки встановлено у рівні 6,5% річних. З огляду на це розмір неустойки у формі пені, що підлягає сплаті за порушення виконання грошового зобов'язання складає 6 084,09 грн. (187 203,00 грн. / 100 х 6,5% / 2 ).

Також Позивачем нараховано за 10 місяців суму трьох процентів річних, що підлягає сплаті за порушення виконання грошового зобов'язання, яка складає 4 680,07 грн. (187 203,00 грн. / 100 х 3,0% / 12 х 10).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стосовно заяви Відповідача про сплив строку позовної давності за вимогою про стягнення неустойки у формі пені, суд вважає за доцільне відмовити у його задоволенні, в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

При звернені з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства Філія «Управління магістральних газопроводів» «Харківтрансгаз», Позивач у повній відповідності до зазначеного вище було здійснено нарахування нейстойки у формі пені за останні шість місяців до дня подання позову. У зв'язку з цим твердження Відповідача про сплив строку позовної давності за вимогою про стягнення неустойки у формі пені є не доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, враховуючи, що позивачем надано докази безспірності заборгованості відповідача у сумі заявлених вимог, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

За приписами п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: "Стягнути з підприємства "А" в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації "Б" в особі її Н-ської філії таку-то суму".

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

За приписами п.4.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності і не є учасником корпоративних відносин.

У Положенні про філію "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" визначено, що управління не є юридичною особою та за здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства, відповідно до чинного законодавства України та цього Положення. (п. 1.2. Положення).

Так п. 3.1.3. Положення визначено, що Управління має право пред'являти претензії, звертатися від імені Товариства до судів загальних юрисдикцій (в тому числі до господарських судів) з позовами за захистом порушених або оспорюваних прав чи охоронюваних законом інтересів та представляти інтереси Товариства в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені Товариства повноваження сторони, третьої особи та інших учасників процесу в судових справах.

Тобто виходячи з вищевикладеного суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги, управління здійснює частину функцій Товариства, що відповідає статутним цілям та завданням Товариства.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на Відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного Акціонерного товариства «Укратрансгаз» (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) в особі Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м. Харків, вул. Культури, 20-А, код 25698645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Техінпром" (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, буд. 21, код ЄДРПОУ 30485824) суму загальної заборгованості у розмірі 409 030,16 грн., де: - за Договором № 1204000412 від 12.04.2012 року суму у розмірі 211 063,00 грн. (де: основний борг - 184 350,00 грн., неустойка (пеня) - 15 098,65 грн., 3% річних - 11 614,35 грн.); - за Договором № 1212000242 від 06.12.2012 року у розмірі 197 967,16 грн. (де: основний борг - 187 203,00 грн., неустойка (пеня) - 6 084,09 грн., 3% річних - 4 680,07 грн.), а також суму сплаченого судового збору у розмірі 13 785,08 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

Суддя(підпис) І.П. Жигалкін