Рішення № 40632714, 23.09.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 911/2373/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго";

про стягнення 102 785 480,58 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Єршова С.В. (довіреність № 14-108 від 18.04.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" про стягнення 102 785 480,58 грн., з яких: 87 445 908,76 грн. основного боргу, 7 525 482,37 грн. пені, 1 887 599, 13 грн. 3% річних та 5 926 490,32 грн. інфляційних.

Позов було прийнято Господарським судом Київської області у відповідності до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2014 року порушено провадження у справі № 911/2373/14 та призначено справу до розгляду на 08.07.2014 року.

В судові засідання, які відбулись 08.07.2014 року, 29.07.2014 року, 18.08.2014 року, 09.09.2014 року представник відповідача не з'являвся, сторони вимоги суду не виконували, у зв'язку з чим розгляд справи відкладався до 29.07.2014 року, 18.08.2014 року, 09.09.2014 року та 23.09.2014 року відповідно.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким визначено, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, підтверджується повідомленням від 04.04.2014 № 33-20.606 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим.

Крім того, у зв'язку з надходженням до Господарського суду Київської області повідомлення Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 04.04.2014 року про тимчасове призупинення приймання до пересилання поштових відправлень адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим, з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та відсутністю у господарського суду визначених законом можливостей, судом було запропоновано позивачу надіслати відповідачу копії ухвал у справі кур'єрською службою доставки.

На виконання вимог ухвал суду від 18.06.2014 року08.07.2014 року, 29.07.2014 року, 18.08.2014 року та 09.09.2014 року позивач надав докази надіслання на адресу відповідача копій вищезазначених ухвал у справі № 911/2373/14 за допомогою служби доставки «DHL Express».

Відтак, суд здійснив всі заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи № 911/2373/14 .

Однак, відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.09.2014 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець, позивач) та Орендним підприємством "Кримтеплокомуненерго" (Покупець, відповідач) був укладений Договір № 13/3744-БО-19 купівлі-продажу природного газу (далі -Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язався поставити Покупцю у 2013 році природний газ на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ , видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 50011,00 тис. куб. м.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 10.07.2013 року, яка вступає в силу з 01.07.2013 року, Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 459,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ 4 588,54 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. п. 5.2, 5.5 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач протягом 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 173 515 908,76 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за період з січня 2013 року по грудень 2013 року (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, розрахувався лише частково на суму 86 070 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку за період з 01.01.2013 року по 30.04.2014 року. Решта отриманого природного газу на суму 87 445 908,76 грн. на момент звернення позивача до суду залишилась неоплаченою. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується основна заборгованість відповідача в сумі 87 445 908,76 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач також заявив у позові вимогу про стягнення з відповідача 7 525 482,37 грн. пені на підставі п. 5.2 Договору, 1 887 599, 13 грн. 3% річних та 5 926 490,32 грн. інфляційних, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за фактичні періоди прострочення платежів.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що пеня нарахована за фактичні періоди прострочення платежів у відповідності до п. 5.2 Договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» в межах заявленого періоду в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому вимога про стягнення пені правомірна та обґрунтована і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що заявлені в позові вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних, нараховані на суми фактичного прострочення за відповідні періоди у відповідності до вимог чинного законодавства. Таким чином, вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 76, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (95026, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний район, вул. Гайдара, буд. 3 А, код 03358593) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 87 445 908 грн. (вісімдесят сім мільйонів чотириста сорок п'ять тисяч дев'ятсот вісім гривень) 76 коп. основного боргу, 7 525 482 грн. (сім мільйонів п'ятсот двадцять п'ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні) 37 коп. пені, 1 887 599,грн. (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) 13 коп. 3% річних, 5 926 490 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто гривень) 32 коп. інфляційних та 73 080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.09.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.