Рішення № 40632374, 09.09.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2014 р. Справа № 918/1037/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1"

до відповідача: Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ"

про зобов'язання припинити використання твору "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1"

В засіданні приймали участь:

від позивача: Трачук Ю.М. (довіреність б/н від 6 червня 2014 року);

Калініченко Н.А. (довіреність б/н від 6 червня 2014 року);

від відповідача: Луцюк М.О. (довіреність б/н від 22 серпня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (надалі - ТРК "Рівне-1", товариство) звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив суд стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (надалі - ТРК "Сфера-ТВ", підприємство) суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 12 180 грн. 00 коп., суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 12 180 грн. 00 коп., суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 12 180 грн. 00 коп., суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 у розмірі 12 180 грн. 00 коп., суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 у розмірі 12 180 грн. 00 коп., суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_12 ІНФОРМАЦІЯ_13 у розмірі 12 180 грн. 00 коп., суму компенсації за використання твору у програмі ІНФОРМАЦІЯ_1 від ІНФОРМАЦІЯ_14 ІНФОРМАЦІЯ_15 у розмірі 12 180 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14 липня 2014 року порушено провадження у справі № 918/1037/14, розгляд якої призначено на 13 серпня 2014 року.

22 липня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник відповідача подав клопотання в додатках до якого долучив відзив на позовну заяву від 21 липня 2014 року № 28 з доказами, які на думку останнього підтверджують викладені у відзиві обставини.

Відповідно до відзиву на позовну заяву підприємство вважає, що не може бути відповідачем по справі, тому що Твір ("Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1") використовується ТРК "Сфера-ТВ" згідно ліцензійного договору № 29/с/1 від 1 квітня 2013 року укладеного з фізичною особою ОСОБА_4, в якому гарантується його права на Твір та графічне зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1". На основі вищевказаного ТРК "Сфера-ТВ" вважає, що не може бути відповідачем за даною позовною заявою і не має жодного відношення до позовної заяви про порушення майнових авторських прав на твір.

11 серпня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд, прийняти заяву про зміну предмету позову у справі за позовом ТРК "Рівне 1" до ТРК "Сфера-ТВ", а позовні вимоги викласти у наступній редакції: зобов'язати ТРК "Сфера-ТВ" припинити використання твору "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", майнові авторські права на який належать ТРК "Рівне 1".

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи вищезазначене та те, що суд не перейшов до розгляду справи по суті, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову.

13 серпня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначив, що відсутність вини порушника не звільняє його від обов'язку припинити порушення права інтелектуальної власності, а так само не виключає застосування щодо нього заходів, спрямованих на захист таких прав.

13 серпня 2014 року у судовому засіданні оголошено перерву по справі до 26 серпня 2014 року.

Окрім того, 13 серпня 2014 року ухвалою суду витребувано у Державної служби інтелектуальної власності України докази, зокрема копії заявок: - від 8 січня 2013 року № 48520 на реєстрацію авторського права на твір - графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", на ім'я заявника - ОСОБА_4; - від 7 липня 2014 року № 56749 на реєстрацію авторського права на службовий твір - твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1", на ім'я заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ РІВНЕ 1".

26 серпня 2014 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 9 вересня 2014 року.

5 вересня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Державної служби інтелектуальної власності України надійшов супровідний лист від 26 серпня 2014 року № 1-8/6387, відповідно до якого остання зазначає, що на виконання вимог ухвали суду від 13 серпня 2014 року надсилає копії заявок на реєстрацію авторських прав.

9 вересня 2014 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що товариство, як суб'єкт авторського права, власник виключних майнових прав на твір образотворчого мистецтва - позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" (надалі - твір), користуючись своїм правом, визначеним статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" та пунктом "б" частини 1 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" звернувся до суду з вимогою, що пов'язана з поновленням порушених виключних майнових прав позивача, а саме - з вимогою зобов'язати відповідача припинити незаконне використання твору образотворчого мистецтва - позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", а не будь-якого іншого твору.

9 вересня 2014 року у судовому засіданні представники позивача підтримали позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову, з підстав зазначених у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та наполягав на тому, що він є неналежним відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство у своїй позовній заяві зазначає, що у 2006 році творчою працею художника-постановника ОСОБА_5 в рамках виконання службового доручення від 5 травня 2006 року було створено службовий твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1", після створення, вказаний твір було розміщено на головному комп'ютері та записано на оптичний диск (файл з назвою ІНФОРМАЦІЯ_16 запис від 13 червня 2006 року зроблено об 11:50:20).

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2005 року між ТРК "Рівне 1" (надалі - роботодавець) та ОСОБА_5 (надалі - працівник) було укладено договір про розподіл майнових прав на службові твори (надалі - договір, том 1, а.с. 48 - 50), предметом якого є розподіл майнових прав на службові твори, що працівник створив чи ймовірно створить при виконанні трудових обов'язків.

Згідно з пунктом 2.2. договору сторони домовилися, що усі майнові права інтелектуальної власності на усі службові твори та кожен з них окремо, створені працівником належать роботодавцю.

Пунктами 2.2.1. - 2.2.7. визначено, які саме права інтелектуальної власності на усі службові твори належать роботодавцю: зокрема: виключне право на використання твору; виключне право на використання службового твору дозволяє роботодавцю використовувати цей твір за своїм розсудом у будь-якій формі і будь-яким способом, не забороненим законодавством України; виключне право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання твору; виключне право передати будь-якій особі право власності на усі майнові права інтелектуальної власності на службовий твір; інші виключні майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до пункту 2.3. договору сторони домовилися, що роботодавець є одноосібним власником усіх майнових прав інтелектуальної власності на твір (службовий твір) за цим договором з моменту створення службового твору працівником.

Роботодавець має право перешкоджати протиправному використанню службового твору іншою особою (пункт 3.1.7. договору).

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_5 1 вересня 1997 року був прийнятий на посаду художника-постановника на ТРК "Рівне - 1", згідно наказу від 1 вересня 1997 року № 320 (копія трудової книжки НОМЕР_1, том 1, а.с. 16 - 18; копія наказу том 1, а.с. 233).

5 травня 2006 року ТРК "Рівне - 1" видало службове доручення, відповідно до якого, доручило художнику-постановнику ОСОБА_5 - розробити пакет художнього оформлення для телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_1", що включає графічне зображення та відео заставки в строк до 13 червня 2006 року (том 1, а.с. 19).

13 червня 2006 року художником-постановником ОСОБА_5 було зроблено службову записку, в якій зазначив, що ним створено пакет художнього оформлення для телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_1", що включає графічне зображення та відео заставки, роздруківка графічного зображення наводиться у додатках до даної службової записки (у чорно-білому виконанні), електронні варіанти розміщено на головному комп`ютері (том 1, а.с. 20 - 22).

На підтвердження факту створення працівником товариства твору, позивач надав висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23 жовтня 2013 року № 3526 (надалі - висновок експерта, а.с. 23 - 25), відповідно до якого, експерту було поставлено ряд питань, зокрема: які реквізити (дата створення/модифікації, версія програми тощо) та графічний вміст файлу "ІНФОРМАЦІЯ_16", що містяться на представленому оптичному диску; які інші реквізити щодо дати та часу (дата створення/модифікації інших файлів, дата створення доріжки диску тощо) містяться на представленому оптичному диску.

Згідно висновку експерта, дійсно вбачається, що електронний варіант твору був записаний саме 13 червня 2006 року 11:50:19, що в свою чергу свідчить про правдивість тверджень позивача, що працівником ОСОБА_5 в червні 2006 року було створено твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до службової записки.

Також, позивачем надані письмові пояснення від 8 вересня 2014 року ОСОБА_5, в яких останнє зазначає, що твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" було створено ним 13 червня 2006 року, відповідно до службового доручення. Зображення було розроблено спеціально для однойменної телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_1". За створення пакету художнього оформлення для телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_1", що включає й саме графічне зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1", останній отримав авторську винагороду (том 2, а.с. 14).

На підтвердження того, що працівником позивача дійсно була отримана авторська винагорода за створення графічного зображення "ІНФОРМАЦІЯ_1", ухвалою суду від 26 серпня 2014 року, за клопотанням відповідача, було зобов'язано товариство надати суду Додаток № 1 до договору про розподіл майнових прав на службовий твір.

Позивачем були надані письмові пояснення, в яких зазначив, що витребуваний додаток № 1 містить конфіденційну інформацію, тому буде наданий для огляду в судове засідання.

9 вересня 2014 року у судовому засіданні позивачем був наданий суду для огляду доказ, про що зроблений відповідний запис в протоколі судового засідання, з якого вбачалося, що ОСОБА_5 було отримано авторську винагороду за створення пакету художнього оформлення для телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Також, на виконання вимог ухвали суду від 13 серпня 2014 року Державною службою інтелектуальної власності України були надані суду копії матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір, твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 7 липня 2014 року (том 1, а.с. 205 - 240).

З матеріалів заявки вбачається, що рішенням Державної служби інтелектуальної власності України, відповідно до заявки товариства від 7 липня 2014 року № 56749 про реєстрацію авторського права на твір, вирішено зареєструвати авторське право на службовий твір - Твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1"; ОСОБА_5; Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Рівне 1"

З самої заявки про реєстрацію авторського права на службовий твір вбачається, що до неї додані документи які підтверджуються, що саме ОСОБА_5, за завданням товариство було створено твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" (том 1, а.с. 209), також матеріали заявки містять і зображення самого твору.

Окрім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про реєстрацію авторського права на службовий твір - твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 5 вересня 2014 року НОМЕР_2 (том 2, а.с. 3), на думку позивача, свідоцтво підтверджує, що авторські майнові права на твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить товариству.

Також, позивачем долучено до матеріалів справи копію свідоцтва на знак для товарів і послуг НОМЕР_3 (том 1, а.с. 47 - 49), виданого відповідно до Закону України "Про охорону прав на знак для товарів і послуг" та зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знак для товарів і послуг 11 березня 2014 року, відповідно до якого власником зображення (твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1") є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1".

Як не прямий доказ того, що твір було створено в 2006 році саме товариством, позивач надав фотокопії сторінок програми телебачення із газети "Рівне Вечірнє" які підтверджують факт, що телевізійна програма "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якій використано твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1" виходила в ефір на телеканалі Рівне 1 в період червень-липень 2006 року.

Покликаючись на все вищезазначене, позивач стверджує, що виключні авторські майнові права на твір образотворчого мистецтва, позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить йому.

Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 435 Цивільного кодексу України встановлено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначено, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

У відповідності до пункту 29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (надалі - постанова № 12) роз'яснено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

Пунктом 35 Постанови № 12 визначено, якщо твір та/або об'єкт суміжного права створено (здійснено, вироблено) за службовим завданням роботодавця та за його рахунок або в порядку виконання службових обов'язків, передбачених трудовим договором (контрактом) або за замовленням, то у відповідності із статтями 429, 430 ЦК України виключні майнові права на цей об'єкт інтелектуальної власності належать сторонам такого договору спільно, якщо інше не встановлено договором; при цьому особисті немайнові права не відчужуються і залишаються за авторами і виконавцями - фізичними особами. Права на твори та/або об'єкти суміжних прав, створені поза межами трудового договору чи службового завдання, замовлення не можуть вважатися переданими роботодавцеві чи замовникові на підставі закону; наприклад, здійснені працівником ілюстрації до твору, створеного у процесі виконання службового завдання, не розглядатимуться як службові твори, якщо вони не передбачені таким завданням чи трудовим договором (контрактом) з роботодавцем. Межі службового завдання в разі виникнення спору визначаються з урахуванням як змісту трудового договору (контракту), так і інших документів, що визначають обсяг службових обов'язків працівника (посадових інструкцій, наказів, розпоряджень, службових записок тощо).

Судом встановлено, матеріали справи містять докази, які підтверджують, що ОСОБА_5 створив твір образотворчого мистецтва позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", зокрема: службове доручення від 5 травня 2006 року, службова записка, свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_2, висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3526, договір про розподіл майнових прав на службові твори від 26 грудня 2006 року, свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_3, копія матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір, графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", письмові пояснення автора ОСОБА_5

Відтак, з урахуванням усього вищенаведеного та договору про розподіл майнових прав на службові твори, усі майнові права інтелектуальної власності на твір, графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1".

У 2013 році товариству стало відомо, що підприємство використало твір без дозволу позивача та розмістило його у випусках власної програми під однойменною назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", зазначений факт стверджується матеріалами справи, зокрема висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3526, також факт використання твору не заперечувався повноважними представниками відповідача в судових засіданнях.

Згідно статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

З урахуванням того, що матеріалами справи стверджується, що виключні майнові авторські права на твір належать товариству та те, що підприємство використовувало твір образотворчого мистецтва "ІНФОРМАЦІЯ_1", і не заперечувалося представниками відповідача у судових засіданнях, без будь якого на те дозволу позивача, суд дійшов висновку про правомірність звернення товариства з позовом до підприємства про зобов'язання припинити використання твору.

Частиною 2 пункту 29 постанови № 12 визначено, що відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У відзиві на позовну заяву, підприємство зазначає, що воно є неналежним відповідачем, оскільки ТРК "Сфера ТВ" використовує твір згідно ліцензійного договору № 29/с/1 від 1 квітня 2013 року (надалі - ліцензійна угода, том 1, а.с. 76 - 78), який укладений між останнім та ОСОБА_4.

Відповідно до пункту 2.1. ліцензійної угоди ОСОБА_4 передає підприємству невиключні права на використання творів під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" на ТБ території, в строк і спосіб згідно умовам і визначенням даної угоди.

Згідно з пунктом 3 ліцензійної угоди підприємство має право: здійснювати публічне сповіщення в послідовності оригіналу й додержуватися порядку титрів і фірмових знаків у тому виді, у якому вони записані на матеріальному носії; використовувати фрагменти творів для анонсів по телебаченню, радіо, в мережі Інтернет та інших ЗМІ; розміщувати твори на сайті підприємства.

Як доказ того, що виключні майнові права на графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" належить саме ОСОБА_4, до відзиву на позовну заяву були долучені: Рішення Державної служби інтелектуальної власності України про реєстрацію авторського права на твір, згідно з яким, вирішено зареєструвати авторське право на твір Графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за ОСОБА_4, згідно заявки від 8 січня 2013 року № 48520 (том 1, а.с. 73); свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір від 7 березня 2013 року НОМЕР_4 графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", автор ОСОБА_4 (том 1, а.с. 74).

Водночас, на виконання вимог ухвали суду від 13 серпня 2014 року Державною службою інтелектуальної власності України були надані суду копії матеріалів заявки про реєстрацію авторського права на твір, графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" ("ІНФОРМАЦІЯ_1"), (свідоцтво НОМЕР_4), дата реєстрації 7 березня 2013 року.

З наданих матеріалів заявки вбачається, що дійсно, за ОСОБА_4 зареєстроване графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1" згідно заявки про реєстрацію авторського права на твір, однак в самій заявці немає жодних посилань на будь які документи, які б підтверджували, що саме ОСОБА_4 створив твір, в той час, як в наданій заявці позивача є посилання на ряд документів, які зазначалися вище по тексту і, які стверджують, що саме ОСОБА_5 працівником позивача, створювався твір.

Суд зазначає, відповідно до пункту 17 порядку державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 заявка про реєстрацію авторського права або договору, який стосується права автора на твір, приймається до розгляду після одержання Державною службою усіх документів, визначених пунктами 6 і 7 цього Порядку. Розгляд заявки і прийняття рішення про реєстрацію авторського права на твір та реєстрацію договору, який стосується права автора на твір, здійснюється протягом місяця від дати надходження до Державної служби правильно оформлених документів заявки. Під час розгляду заявки Державна служба не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства. Державна служба може надсилати заявнику запити про надання додаткових документів, потрібних для прийняття відповідного рішення у разі виникнення сумніву щодо вірогідності інформації, що містять подані документи. У цьому разі відповідне рішення приймається в двотижневий термін від дати надходження додаткових документів, але не пізніше двох місяців від дати одержання заявником запиту.

З урахуванням зазначеного, в сукупності з усіма матеріалами справи, суд критично ставиться до наданих у відзиві на позовну заяву доказів, як до таких які підтверджують авторство ОСОБА_4 на графічне зображення логотипу "ІНФОРМАЦІЯ_1", оскільки авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, а не з моменту його реєстрації.

Як зазначалося вище по тексту, позивач довів належними та допустимими доказами, що у червні 2006 року працівником товариства було створено твір образотворчого мистецтва позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" з приводу якого виник даний спір і виключні авторські майнові права на який належать позивачу.

Щодо посилань відповідача на угоду від 10 травня 2006 року № 26-г (надалі - угода, том 2. а.с. 4) укладену між ТОВ "Телерадіокомпанія "Рівне 1" в особі директора ОСОБА_8 (замовник) та Приватним підприємством "Перевізник - Люкс" в особі директора ОСОБА_4 (замовник) суд зазначає, відповідно до пункту 1.1. угоди замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо створення в період з червня по серпень 2006 року 12 програм до телепроекту під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Суд вбачає, що угода містить лише посилання на телепрограму під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1", жодних додатків до угоди чи актів виконаних робіт, з яких би вбачалося, що саме було створено і чи було створено виконавцем взагалі, суду не надано.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Окрім того, судом встановлено, що угода підписана ОСОБА_8, однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 завіряв копії документів долучених до позовної заяви і візуально підпис на угоді не співпадає з підписами які містяться в матеріалах справи, тому, суд в розумінні статтей 32, 33, 34 ГПК України вважає угоду неналежним та недопустимим доказом.

Тому, заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом враховано, що матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують, що виключні майнові авторські права на спірний твір належать позивачу, який не надавав будь якого дозволу для відповідача на використання твору.

Відтак, відповідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права, порушник виключних майнових прав - відповідач, зобов'язаний припинити порушення права інтелектуальної власності позивача.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, та заяву позивача про зміну предмету позову, суд задовольняє позов та зобов'язує Приватне підприємство "Телерадіокомпанія СФЕРА-ТВ" припинити використання твору "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1", майнові авторські права на який належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1".

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати в розмірі 1 218 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Зобов'язати Приватне підприємство "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 11, ідентифікаційний код 33910609) припинити використання твору "Позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1".

3. Стягнути з Приватного підприємства "Телерадіокомпанія Сфера-ТВ" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 11, ідентифікаційний код 33910609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія Рівне 1" (33027, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 19, офіс 701, ідентифікаційний код - 22573340) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "15" вересня 2014 року.

Суддя Торчинюк В.Г.