Постанова № 40631496, 15.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2014 року 10:20 № 826/11326/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представник позивача - Пілягін О.В.,

представник відповідача - Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Будпостач» (надалі - ПП «Будпостач», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними дій щодо складання акту №1606/26-53-22-01-21-24267110 від 07.07.2014р.; визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0003032201 від 24.07.2014р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 023 267,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0003042201 від 24.07.2014р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 889 797,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 444 899,00 грн.

Свої позовні вимоги ПП «Будпостач» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «ВКФ МІЛАНА» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідних періодів.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів.

Під час здійснення господарських операцій контрагент позивача мав належну й необхідну цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений прав і не мав обмежень укладати будь-які договори у відповідності з діючим законодавством України.

Окрім того, позивач зазначає, що ним на запит податкового органу надано повну та достовірну інформацію та копії усіх необхідних документів про співпрацю з ТОВ «ВКФ Мілана» за запитуваний період, а отже, дії ДПІ у Дніпровському районі м. Києва щодо складання акту є протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ПП «Будпостач» зареєстроване 07.03.1996р. Радянською районною державною адміністрацією м. Києва, запис в ЄДР № 24267110, перереєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією м. Києва, запис в ЄДР № 1 067 120 0000 000680. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 24267110.

ПП «Будпостач» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.03.1997р. за №05692, перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 15.07.1997р. № 200145390, виданого ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, позивач зареєстрований платником ПДВ. Індивідуальний податковий номер 242671126538.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі наказу від 18.06.2014р. № 1131, згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Будпостач» з питань правильності дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ Мілана» (код ЄДРПОУ 30523272) за період з 01.07.2011р. по 31.03,2014р.

За результатами перевірки складено акт від 07.07.2014р. № 1606/26-53-22-01-21-24267110 про результати документальної позапланової невиїзної документальної перевірки (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ПП «Будпостач»:

- п. 138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 1023 267 грн., в т.ч. за ІІ-ІІІ кв. 2011 року - 1 023 267 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у загальній сумі 889 797 грн., у тому числі по періодам звітності: серпень 2011 року - 889 797 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що у контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання.

Постачальники, від яких ТОВ «ВКФ «Мілана» декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним СГД, мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Оскільки у ТОВ «ВКФ «Мілана» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, податковий орган приходить до висновку про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0003032201 від 24.07.2014р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 023 267,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0003042201 від 24.07.2014р., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 889 797,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 444 899,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дій відносно складання акту №1606/26-53-22-01-21-24267110 від 07.07.2014р.

Позивач ні в позовній заяві, ні безпосередньо у судовому засіданні не пояснив суду, в чому саме полягала протиправність дій відповідача щодо складання акту.

Як зазначено в акті, перевірку проведено на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України.

В той же час, відповідно до положень п.п. 75.1. 2 п. 75.1. ст. 75 Податкового Кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим Кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту та виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що податковим органом отримано акт Бориспільської ОДПІ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВКФ" Мілана" (код ЄДРПОУ 30523272), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами…».

У зв'язку із наявністю негативної податкової інформації щодо контрагента позивача ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на його адресу позивача направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "ВКФ" Мілана".

В подальшому, оскільки у податкового органу виникли сумніви стосовно факту реальності здійснення операцій, вказані обставини стали підставою для вжиття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва заходів для проведення перевірки ПП «Будпостач» з питань правильності дотриманий податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ Мілана» за період з 01.07.2011р. по 31.03,2014р.

В той же час, згідно з пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У відповідності до п. 86.4 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

Враховуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що податковий орган після проведення документальної позапланової невиїзної перевірки правомірно та у межах повноважень склав відповідний акт від 07.07.2014р. № 1606/26-53-22-01-21-24267110.

Окрім того, позивач не довів суду, яким чином складання акту перевірки порушує його охоронювані законом права та інтереси, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо складання акту №1606/26-53-22-01-21-24267110 від 07.07.2014р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ВКФ Мілана» суд зазначає наступне.

Між ПП «Будпостач» та ТОВ «ВКФ «Мілана» укладений договір купівлі-продажу від 25.07.2011р. №1/11, відповідно до якого продавець зобов'язується передати продукцію по узгодженій номенклатурі та в обсязі у власність покупцю. Перелік продукції та її ціна вказується у відповідних додатках.

На виконання вищевказаного договору ТОВ «ВКФ Мілана» поставлено позивачу упаковку для свердла, упаковку для круга, кришки для фільтра, кришки для циліндра вентилятори, двигуни, маховики, поршні, шланги, трансформатори, бензогенератори, газонокосарки, мотоблоки, бетонозмішувачі, перфоратори драбини, комплектуючі та інші промислові товари, на що виписано (оформлено) відповідні видаткові та податкові накладні.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивач надав суду податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури тощо.

Вищезазначені накладні підписані зі сторони позивача ОСОБА_4, зі сторони ТОВ «ВКФ Мілана» директором Сарганом А.В.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надання товарів (робіт, послуг) проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями. Всього за весь період поставлено товарів на загальну суму 5 338 782,96 грн.

ПДВ від вартості товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ «ВКФ Мілана» віднесена позивачем до складу податковою кредиту у загальній сумі 889 797 грн., у тому числі за серпень 2011 року.

Також позивачем визначено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011 р. в загальній сумі 4 448 986 грн.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників

Відповідно до п. 134. 1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138. 2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.8. ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, відображеної в Інформаційному листі від 01.11.11 №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку», документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, податковим органом згідно проведеного аналізу податкової звітності контрагента позивача встановлено, що у ТОВ «ВКФ «Мілана» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Фактично ТОВ «ВКФ «Мілана» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Постачальники, від яких ТОВ «ВКФ «Мілана» декларує податковий кредит, не декларують податкові зобов'язання по взаємовідносинам із зазначеним СГД, мають стани відмінні від нуля та не мають достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Документів, що б підтверджували задекларовані ТОВ «ВКФ «Мілана» податкові зобов'язання та податковий кредит до Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області не надано (відповідно до акту Бориспільської ОДПІ Міндоходів у Київській області від 24.07.2013р. № 30/22-2/30523272 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ВКФ"Мілана" (код ЄДРПОУ 30523272)…».

Окрім того, листом ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 312/7/26- 58-09-02 від 23.01.2014р. до відповідача надійшли матеріали кримінального провадження №32013110090000086 від 26.03.2013р., у вигляді протоколу допиту свідка ОСОБА_6, директора ТОВ «ВКФ «Мілана», відібрані 11.07.2013р. старшим о/у ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, старшим лейтенантом податкової міліції Куцим М.Ю.

Відповідно до вказаного протоколу громадянин ОСОБА_6 повідомив про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВКФ «Мілана», а саме банківські установи ніколи не відвідував, договори на відкриття рахунків не підписував, сертифікаційні центри для подачі електронної звітності, не відвідував договір не підписував. Звітність до податкової ніколи не формував, не підписував та не подавав.

Враховуючи зазначені обставини, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарська діяльність позивача та ТОВ «ВКФ Мілана» є протиправною, а укладений між ними правочин - нікчемний як такий, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, що є порушенням ст. 234 Цивільного кодексу України.

Аналізуючи фінансово-господарську діяльність ПП «Будпостач» та враховуючи вищезазначене, суд вважає, що фактично придбання товару у ТОВ «ВКФ Мілана» не здійснювалось, а здійснювалось лише формально.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Внаслідок протиправних дій з боку ПП «Будпостач» з метою несплати податків спричинена шкода державному бюджету України, а отже, взаєморозрахунки між позивачем та ТОВ «ВКФ Мілана» здійснено з метою, що суперечить соціально-економічним інтересам держави і суспільства.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, що свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 023 267,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 889 797,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 444 899,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення №0003032201 від 24.07.2014р. та №0003042201 від 24.07.2014р. винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Будпостач» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 22.09.2014 р.

Суддя В.П. Шулежко