Постанова № 40631367, 10.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2014 року 14:40 № 826/12612/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Бойко Р.В.,

представника відповідача - Зубенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Інформаційні комп'ютерні системи» (далі - позивач, ПрАТ «Інком») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000983901 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 796 073 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

На думку позивача, податковий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та його контрагентами як нікчемні, оскільки первинні бухгалтерські документи, отримані від контрагентів, відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначивши, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ПрАТ «Інком» (код ЄДРПОУ 21670779) зареєстроване 12.06.1997 року, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.07.1997 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за № 538.

У зв'язку з включенням до категорії великих платників податків, позивача зареєстровано як платника податків 24.02.2002 р. за № 15І у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Відповідачем на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, 75.1.2 п.75,1, ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 14.07.2014 р. № 681 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Інком» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128) за період 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.

За результатами проведення перевірки складено акт від 31.07.2014 р. № 814/28-10-39-10/21670779, яким зафіксовані встановлені порушення: п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся на суму 530 715 грн., у тому числі, за січень 2014 року - на суму 520 861 грн., за лютий 2014 року - на суму 9 854 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що податковим органом встановлено непідтвердження документально господарських операцій по ланцюгу постачання товарів (обладнання): ПрАТ «Інком» - ТОВ «Фобос - О» - ТОВ «Авист» - ТОВ «Леферо» - ТОВ «Горизонт - Трейдінг».

На підставі висновків, викладених у акті перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000983901, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 796 073 грн., в тому числі за основним платежем - 530 715 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 265 358 грн.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України;

- вивезення товарів за межі митної території України;

- постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пп. 201.1 п. 201 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

При цьому, підпунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в перевіряємий період сформовано податковий кредит за рахунок здійснення господарських операцій з ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128).

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням.

ПрАТ Інформаційні комп'ютерні системи» укладено із ТОВ «Фобос-О» договори № Ф-012013 від 02.01.2013 року, № Ф-П0402 від 04.02.2013 року, № 010314-Ф від 03.01.2014 року.

Відповідно до умов договору № Ф-012013 від 02.01.2013 року, ПрАТ «Інком» (Покупець), в особі директора Яковенко В.В., з однієї сторони, та ТОВ «Фобос -О» (Постачальник), в особі директора Канцелярука О.Б., протягом строку дії цього Договору Постачальник бере на себе обов'язок за замовленнями Покупця поставляти, а Покупець приймати та оплачувати обладнання.

Відповідно до умов договору № Ф-П0402 від 04.02.2013 року, ТОВ «Фобос-О» (Виконавець) зобов'язується надати ПрАТ «Інком» (Замовник) послуги щодо замовлення та надання Замовнику прав користування (ліцензій), сертифікатів, оновлень, кодів активації, кодів доступу, які будуть вказані у додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити послуги на умовах даного Договору.

Послуги включають в себе: дії з розміщення замовлень відповідно до завдання та інтересів Замовника, а також умов Договору, на отримання майнових прав або поедут; дії, спрямовані на забезпечення подальшого передання Замовнику підтвердження наданих майнових прав або прав на отримання послуг.

Згідно умов договору № 010314-Ф від 03.01.2014 року, ПрАТ «Інком» (Покупець), в особі директора Яковенко В.В., з однієї сторони, та ТОВ «Фобос -О» (Постачальник), в особі директора Канцелярука О.Б., протягом строку дії цього Договору Постачальник бере на себе обов'язок за замовленнями Покупця поставляти, а Покупець приймати та оплачувати обладнання.

В підтвердження права на формування податкового кредиту позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, реєстр платежів, платіжних доручень.

Згідно позиції, викладеної у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, зазначено, що процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Так, в ході проведення перевірки позивача відповідачем досліджено ланцюг постачання товарів (обладнання): ПрАТ «Інком» - ТОВ «Фобос - О» - ТОВ «Авист» - ТОВ «Леферо» - ТОВ «Горизонт - Трейдінг».

Відповідачем отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва акт від 03.04.2014 року №1015/26-55-22-07/38150128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.».

Відповідно до вищезазначеного акту встановлено наступне: а) місцезнаходження платника податків не встановлено; б) в ході проведеного аналізу встановлено, що директор, головний бухгалтер та засновник ТОВ «Фобос-О» в одній особі гр. ОСОБА_5, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, але фактично не проживає; в) згідно аналітичної довідки на підприємстві працює одна особа, основні засоби 0 грн., статутний капітал 1000 грн.; г) враховуючи вищевикладене, встановити факт реального здійснення господарських операцій не виявилось можливим.

На момент проведення звірки, стан платника податків ТОВ «Фобос-О» - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно висновку про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом Головного управління Міндоходів, місцезнаходження ТОВ «Фобос-О» не встановлено, проведення перевірки щодо своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. не є можливим, у зв'язку з тим, що ТОВ «Фобос-О» та його посадові особи відсутні за податковою адресою.

В ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ «Фобос-О» до податкового органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства (ф. №2 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва») встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Фактично у ТОВ «Фобос-О» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Виходячи з наведеного, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Фобос-О» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, ТОВ «Фобос-О» використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності та встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.198.1 ст.198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року на загальну суму 16 214 119 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року на суму 14 998 060 грн.

Разом з тим, в акті від 03.04.2014 року №1015/26-55-22-07/38150128 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» (код ЄДРПОУ 38150128) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р.» зазначено, що згідно додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до вищевказаних декларацій з податку на додану вартість встановлено, що ТОВ «Фобос-О» формувало податковий кредит за рахунок контрагентів-постачальників, а саме: у січні 2014 року ТОВ «Авист» (код ЄДРПОУ 38781508) на суму ПДВ в розмірі 14 081 124 грн.

В той час, відповідачем отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт від 03.04.2014 року № 943/26-59-22-03/38781508 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Авист» (код ЄДРПОУ 38781508) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період: з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року по ланцюгу постачання ПрАТ «Інком» - ТОВ «Фобос-О» - ТОВ «Авист».

Згідно вказаного акту вбачається, що службовою запискою Оперативного управління ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 27.03.2014 року №973/ДПІ/26-59-07-02 надано висновок про результати відпрацювання ризикового платника податків оперативним підрозділом ГУ Міністерства доходів і зборів України ТОВ «Авист», відповідно до якого встановлено, що за результатами відпрацювання ТОВ «Авист» було обстежено адресу, за якою було зареєстровано вказане підприємство, а саме: 04116, м. Київ вул. Маршала Рибалка, буд. 11 кв.205 та встановлено, що ТОВ «Авист» за вказаною адресою не знаходиться. Крім того, опитано ОСОБА_6, яка дала пояснення щодо непричетності її до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Авист».

Також, в акті зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту - не являється можливим.

При проведенні аналізу податкової звітності ТОВ «Авист» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, АІС «Податковий блок» та додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість станом на момент проведення перевірки за період: з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. контролюючим органом встановлено, що контрагентами-постачальниками, які мали взаємовідносини з ТОВ «Авист» згідно АІС «Податковий блок» та декларували від ТОВ «Авист» податкові зобов'язання у січні 2014 року, є ТОВ «Леферо» (код ЄДРПОУ 38781471) на суму ПДВ 291 942 052 грн.

В свою чергу, відповідачем в ході проведення перевірки отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 14.04.2014 року № 1045/26-59-22-01/38781471 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Леферо» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за січень 2014 року.

Згідно вказаного акту вбачається, що згідно АІС «Податковий блок» стан платника - « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В процесі здійснення відповідних заходів контролюючим органом встановлено, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні бухгалтерські документи.

За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, а також транспортних засобів, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ «Леферо».

В ході аналізу та перевірки інформації задекларованої в Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що ТОВ «Леферо» виписало для покупців 30 919 шт. податкових накладних за січень 2014 року сума ПДВ по яким не перевищує 10 000 грн.

В той час, в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні виписані ТОВ «Леферо» за січень 2014 року не зареєстровані.

З урахуванням наведеного контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Леферо» формував штучні податковий кредит та податкові зобов'язання для здійснення діяльності, спрямовані на надання податкової вигоди третім особам.

В перевіряємий період одним із постачальників ТОВ «Леферо» був ТОВ «Горизонт-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 38487897).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міидоходів у м. Києві від 08.04.2014 року №1104/26-55-22-01/38487897 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Горизонт-Трейдінг», з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за період січень-лютий 2014 року.

В ході проведення відповідних заходів контролюючим органом встановлено, що відповідно до витягу з кримінального провадження №32014100000000051 Другим відділом КР СУ ФР ГУ Міндоходів у м. Києві здійснюється досудове розслідування за заявою генерального директора ТОВ «Хімлаборреактив», код 37732363 Жалобицького Володимира Івановича, згідно якої службові особи цілого ряду підприємств, в тому числі і ТОВ «Горизонт - Трейдінг» здійснюють незаконне нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими суб'єктами господарювання, що призвело до фактичної несплати податків в особливо великому розмірі.

В ході перевірки встановлено, що стан платника - « 9» - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням», вид діяльності - оптова торгівля фруктами і овочами, кількість працівників - 2 чол., відсутні основні фонди та виробничі потужності, складські приміщення.

Враховуючи інформацію, наведену в даному акті, а також те що ТОВ «Горизонт - Трейдінг» не знаходиться за податковою адресою, неможливо підтвердити документально реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за січень-лютий 2014 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладені встановлені обставини, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Відповідно до пункту1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд вважає, що надані позивачем первинні документи є неналежними, оскільки належним чином оформлені (підписані невідомими особами) документи не можуть бути підставою для декларування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданих послуг чи поставленого товару.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, сама по собі податкова накладна не підтверджує право позивача на його формування.

Отже, підставою для виникнення права на податковий кредит є не тільки наявність усіх передбачених законодавством для даного виду господарських відносин первинних документів, а й реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

Зі встановлених в судовому засіданні фактів та досліджених матеріалів справи, суд встановив, що дії позивача, як платника податку свідчать про його недобросовісність, господарські операції з його контрагентами не підтверджені документально по ланцюгу постачання, а вчинені ними господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що свідчить про відсутність підстав для формування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу податкових зобов'язань.

Аналіз господарських правовідносин постачальників платника з іншими суб'єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах, не може впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентом.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки. Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в акті висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Пунктом 123.1 статті 123 Податковогок України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що оскаржуване податковіе повідомлення-рішення від 18.08.2014 року № 0000983901 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в даному випадку, доведена нереальність здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ «Горизонт -Трейдінг» - ТОВ «Леферо» - ТОВ «Авист» - ТОВ «Фобос-О» - ПрАТ «Інком», що свідчить про правомірність нарахування позивачу сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість, відтак відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за перевіряємий період за рахунок вказаних контрагентів, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.09.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко