Ухвала суду № 40630424, 17.09.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2014 року Житомир Справа № 806/3556/14

Категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Токаревої М.С.

при секретарі: Смолінської І.П.

за участі представників позивачів, представника відповідача, представника третьої особи

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Житомирського прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України до Сінгурівської сільська рада Житомирського району, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, третя особа: Державне підприємство Концерну "Укроборонпром""Житомирський бронетанковий завод" про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов"язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Житомирський прокурор з нагляду за дотриманням законів у військовій сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з позовом до Сінгурівської сільської ради Житомирського району, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції, Комунального підприємства «Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради» про скасування свідоцтва про право власності САА №509164 від 23 грудня 2003року, рішення про державну реєстрацію права власності від 27 січня 2004 року про право власності на будівлю автозаправочної станції, видане військовій частині А - 1576.

Заявою від 09 вересня 2014року Житомирський прокурор з нагляду за дотриманням законів у військовій сфері змінив свої позовні вимоги, а саме щодо визнання протиправними дії Сінгурівської сільської ради Житомирського району з видачі зазначеного свідоцтва, скасування такого свідоцтва, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 27 січня 2004 року про право власності на будівлю автозаправочної станції, видане військовій частині А - 1576, та зобов'язання Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції внести запис про скасування державної реєстрації такого права власності.

В судовому засіданні представники прокуратури та Міністерства оборони України позовні вимоги підтримали в повному обсязі і зазначили, що при проведенні в травні - липні 2014 року перевірки прокуратурою було встановлено, що Сінгурівською сільською радою Житомирського району протиправно було видано свідоцтво САА №509164 від 23 грудня 2003року про право колективної власності військової частини А1576 (нині-Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод») на будівлю автозаправочної станції, що розташована за адресою:с.Сінгури,вул..Житомирська,2-а. представники прокуратури та позивача вважають, що зазначений об'єкт нерухомого майна є державною власністю в особі Міністерства оброни України. Такі дій Сінгурівської сільської ради Житомирського району стали підставою для незаконної державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за військовою частиною.

При цьому, представники прокуратури та позивача не заперечували, що оскаржувані дії мали місце відповідно в грудні 2003 року та січні 2004 року, але про їх протиправність стало відомо лише в травні - липні 2014 року за наслідками відповідної перевірки.

Представники відповідачів, Сінгурівської сільської ради Житомирського району і Комунального підприємства «Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації Житомирської обласної ради», в судові засідання не прибули, направили суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції, проти позовних вимог заперечив і зазначив про відсутність протиправності в діях Реєстрації служби та підстав для скасування оскаржуваного реєстраційного запису.

Представники третьої особи, Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» ( військової частини А1576), проти позову заперечили і пояснили, що на період спірних правовідносин військова частина відповідно до свого Статуту являлася госпрозрахунковим підприємством - самостійним господарюючим суб'єктом. Відповідно до чинних на той час Положення про ремонтні підприємства Міноборони України та чинного законодавства мала право за рахунок прибутків придбавати майно. Саме за рахунок части прибутку, якою вправі був розпоряджатися трудовий колектив, була збудована будівлю автозаправочної станції, що розташована за адресою:с.Сінгури,вул. Житомирська,2-а.

Як зазначили представники третьої сторони, про наявність вказаного майна на балансі військової частини позивачу було відомо ще в 2002 році. Більш того, саме з дозволу позивача в особі Бронетанкового управління департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А-0174) ще в травні 2004 року вказаний об'єкт нерухомості був відчужений.

На думку представників третьої особи вказаний позов поданий із пропущенням строків для звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає залишенню без розгляду.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Статуту, затвердженого Управлінням ремонту, модернізації озброєння і техніки Міністерства оборони України і зареєстрованого 12.11.1993 Житомирською РДА, військова частина 63641 (Житомирський ремонтно-механічний завод) є госпрозрахунковим підприємством - самостійним господарюючим суб'єктом, засновником якого є Міністерство оборони України (а.с.73-84).

Відповідно до директиви Начальника Головного штабу МО України від 30.12.1994 військова частина 63641 була перейменована у в/ч А-1576 (Житомирський ремонтно-механічний завод), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію від 12.11.1996 (а.с.107) та Довідкою № 234 про включення військовою частини А-1576 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.108). В подальшому з 30.01.2007 - в Казенне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод», а з 20.02.2012 - в Державне підприємство «Житомирський ремонтно-механічний завод», з передачею зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного концерну «Укроборонпром» (.а.100).

Листом від 05 липня 2002року командир військової частини А-1576 повідомив позивача в особі Начальника Озброєння ЗС МОУ про знаходження на балансі військової частини цілого ряду структурних підрозділів (майна), в тому числі спірної автозаправочної станції, придбаних, збутових та реконструйованих за власні кошти підприємства ( за рахунок прибутку) (а.с.148).

Відповідно до рішення Сінгурівської сільської ради Житомирського району від 20 листопада 2003 року на будівлю автозаправочної станції, що розташована за адресою:с.Сінгури,вул..Житомирська,2-а, було видано оскаржуване Свідоцтво про право власності. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, зазначений об'єкт нерухомості належить військовій частині А-1576 на праві колективної власності.

27 січня 2004 року Житомирським обласним комунальним підприємством по технічній інвентаризації була проведена державна реєстрація права власності Житомирського ремонтно-механічного заводу ( військова частина А-1576) на будівлю автозаправочної станції, що розташована за адресою:с.Сінгури,вул..Житомирська,2-а.

За договором купівлі - продажу від 26 травня 2004 року Житомирським ремонтно-механічним заводом ( військова частина А1576) вказана будівля автозаправочної станції була відчужена.

Таке відчуження будівлі автозаправочної станції було проведено з відома позивача, про що свідчить лист командира військової частини А-0174 ( Бронетанкове управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України) від 18 лютого 2004 року (а.с.112).

Сторони не заперечують, що Бронетанкове управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А-0174) є правонаступником розформованого Головного бронетанкового управління озброєння МО України і в його підпорядкуванні перебуває військова частина А-1576, третя особа по даній справі.

Вказані обставини підтверджуються копією телеграми від 30 березня 2004 року (а.с.146), листом командира військової частини А-0174 від 02 червня 2014 року (а.с.147) та листом ГКРУ України від 27 червня 2006 року про результати ревізії казених підприємств ( а.с. 149 ).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Міністерству оборони України в особі Бронетанкового управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А-0174) достовірно було відомо про наявність на балансі та у власності військової частини А-1576 зазначеного спірного майна та бажання його відчужити ще в 2004 році.

Суд вважає безпідставними доводи представника прокуратури про те, що Бронетанкове управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А-0174) не наділене повноваженнями на надання згоди на реалізацію державного майна Міністерства оборони України. Наявність чи відсутність таких повноважень у Бронетанковго управління Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України (військова частина А-0174) та відповідність його листа від 18 лютого 2004 року не досліджується в даній справі, так як не входить до предмету спору за даним позовом.

Зазначене лише свідчить, що Міністерство оборони України, Позивач по справі, ще з березня 2004 року повинно було та мало можливість перевірити правомірність набуття військовою частиною А-0174 на баланс та у власність будівлі автозаправочної станції, ефективність і правомірність його використання та розпорядження, а за наявності порушених прав вжити передбачені заходи для їх захисту.

За приписами ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 59, 60 КАС прокурор у випадку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом є законним представником сторони, а отже, не може мати більше прав, ніж має сама сторона, в інтересах якої пред'явлено позов.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як зазначається в Рішенні Европейського суду з прав людини «Леслі Стаббингс та інші проти Великобритании» (Идентифікаціонний номер: ECH-1996-3-014), статтею 6-1 Європейської конвенції з прав людини закріплено право на судовий розгляд, в рамках якого право на звернення в суд є лише одним із його аспектів. Таке право не має абсолютного характеру та підлягає певним допустимим обмеження, так як по своїй природі передбачає певну регламентацію з боку держави. Встановлення строків давності для звернення до суду має на меті декілька важних цілей, в тому числі захистити потенційного відповідача від запізнілих позовів та захистити від несправедливості, яка могла мати місце якщо б суди приймали рішення по подіям далекого минулого та на підставі доказів які є неповними за сплином часу.

Із листа Директора Департаменту економічної діяльності МО України від 18 липня 2014року, наданого суду представником прокуратури, прямо зазначено, що за сплином часу документи про господарську діяльність Державного підприємства «Житомирський ремонтно-механічний завод» за спірні 2004-2005роки не збереглися.

Частиною 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

На підставі викладеного та враховуючи, що позов Житомирського прокурора з нагляду за дотриманням законів у військовій сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України подано з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду та не наведено поважних причин пропуску такого строку на звернення до суду, не вбачається таких причин і зі змісту позовної заяви та з пояснень представників прокуратури та позивача, суд приходить до висновку про доцільність застосування наслідків пропуску строку звернення до суду і залишення адміністративного позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100,122 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву Житомирського прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в особі Міністерства оборони України до Сінгурівської сільська рада Житомирського району, Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області, комунального підприємства "Житомирське обласне міське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради, третя особа: Державне підприємство Концерну "Укроборонпром""Житомирський бронетанковий завод" про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов"язання вчинити дії залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя М.С. Токарева