Постанова № 40630387, 26.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ26 вересня 2014 р. Справа № 804/11210/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Мамалига З.І. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС - УПАКОВКА" до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та дій

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними дії Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо висновку та обгрунтованості акту перевірки від 02.07.2014 року № 73/04-83-22-02/33874312;

- скасувати податкове повідомлення - рішення форми «р» від 15.07.2014 року № 0001711500 на загальну суму 177 375,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (118 250,00 грн. - основний платіж та 59 125,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Синор» (найменування до 16.11.2012 року ТОВ «Гал-Кат») за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, оскільки факт виконання договорів підтверджується видатковими, податковими накладними, товарно-транспортними накладними. Позивач зазначає, що порушення ТОВ «Синор» податкової дисципліни та не знаходження останнього за юридичною адресою не є підставою для відмови у праві на податковий кредит. Окрім того, позивач зазначає, що взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином факсограмою.

Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.

З 23.06.2014 року по 27.06.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Синор» за період серпень 2011 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 73/04-83-22-02/33874312 від 02.07.2014 року.

У вказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочинів позивача з ТОВ «Синор» на настання правових наслідків.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів обґрунтовується наступним:

- правочини укладені ТОВ «Синор» визнані недійсними податковим органом;

- ТОВ «Синор» не подає податкову звітність та не знаходиться за юридичною адресою;

- товарно-транспортні накладні надані позивачем на перевірку оформлено з порушенням чинного законодавства України, а саме: не містять реквізитів хто отримав вантаж від імені позивача.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення - рішення від 15.07.2014 року № 0001711500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 118 250,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59 125,00 грн., загалом на суму 177 375,00 грн.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 73/04-83-22-02/33874312 від 02.07.2014 року щодо не спрямованості правочину, який укладено позивачем з ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор») на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор») є нікчемним через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор») правочини визнані податковим органом нікчемними, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор») своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор»).

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор») (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) та не знаходження ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року ТОВ «Синор») за юридичною адресою.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Синор» (найменування до 16.11.2012 року ТОВ «Гал-Кат»).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Гал-Кат» (в подальшому з 16.11.2012 року ТОВ «Синор) укладено договір купівлі-продажу від 14.09.2010 року № 213, у відповідності до умов якого ТОВ «Гал-Кат» зобов'язувалось поставити позивачу товар, а останній зобов'язувався його оплатити.

Факт поставки ТОВ «Гал-Кат» позивачу товару підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Гал-Кат» виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи, та які оформлено у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Позивач розрахувався з ТОВ «Гал-Кат» у повному обсязі за надані послуги, що відображено у акті перевірки та підтверджується копіями платіжних доручень, що знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Гал-Кат» видано 25.02.2005 року.

Тобто станом на день здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ «Гал-Кат» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

Судом на підставі спеціального витягу з ЄДРПОУ встановлено, що ТОВ «Гал-Кат» зареєстрована як юридична особа з 08.02.2005 року. Також судом встановлено, що з 16.11.2012 року ТОВ «Гал-Кат» стало найменуватися ТОВ «Синор».

Тобто на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ «Гал-Кат» було юридичною особою.

Факт перевезення товару від ТОВ «Гал-Кат» до позивача підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, що знаходяться у матеріалах справи.

Також судом встановлено, що придбаний позивачем товар був використаний у власній господарській діяльності позивача, що підтверджується копіями накладних-вимог а на відпуск (внутрішнє переміщення товарів) матеріалів, що знаходяться у матеріалах справи.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У листі Міністества доходів і зборів України від 19.09.2013 № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 вказано про те, що «основаниями для формирования налогового кредита является наличие надлежащим образом оформленной налоговой накладной, таможенной декларации, заявления с жалобой на поставщика, поданного в соответствии с пунктом 201.10 статьи 201 Кодекса, бухгалтерской справки, составленной в соответствии с пунктом 198.5 статьи 198 Кодекса, или других документов, предусмотренных пунктом 201.11 статьи 201 Кодекса. Товарно-транспортная накладная не содержится в перечне документов, определяющих право на формирование налогового кредита».

На підставі викладеного судом відхиляються твердження відповідача про те, що не належним чином оформлена товарно-транспортна накладна може свідчити про неправомірність формування платником податків податкового кредиту, оскільки судом під час розгляду справи встановлено рух активів від ТОВ «Гал-Кат» (з 16.11.2012 року іменується ТОВ «Синор») до позивача.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не містять реквізитів особи, яка отримала вантаж від імені позивача.

У зв'язку з викладеним оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги - визнати протиправними дії Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо висновку та обгрунтованості акту перевірки від 02.07.2014 року № 73/04-83-22-02/33874312, то суд відмовляє у її задоволенні з наступних причин.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 10.09.2013 року по справі № 21-237а13, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «р» від 15.07.2014 року № 0001711500 на загальну суму 177 375,00 грн. за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (118 250,00 грн. - основний платіж та 59 125,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Упаковка» судовий збір у розмірі 354,75 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2014 року

Суддя С.В. Златін