Постанова № 4063014, 02.06.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

Категорія статобліку 2.11.4

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65 в

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2009 року о 18 год. 03 хв. Справа № 2а-2373/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Качанові Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, м. Запоріжжя

до: ОСОБА_2

платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 7-юр від 29.05.2008 р.;

ОСОБА_4, довіреність від 03.04.2009 р.

від відповідача:  ОСОБА_5, довіреність від 07.07.2008 р.;

ОСОБА_6, довіреність

ОСОБА_7, довіреність від 19.11.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте ОСОБА_8 по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 08.12.2008 р. № 0000600802/2, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 91363,44 грн., а саме 30454,48 грн. за основним платежем та 60908,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позову підприємство посилається на те, що ОСОБА_1 не є податковим агентом з утримання сум ПДФО з заробітної плати та компенсації, моральної шкоди та юридичних послуг за рішенням суду, оскільки не виплачує кошти фізичним особам. Щодо виявленого СДПІ по роботі з ВПП порушення законодавства в частині неперерахування ПДФО з доходів ОСОБА_9 в сумі 441,35 грн. зазначає, що гр.н. ОСОБА_9 має сам задекларувати отриманий дохід за підсумками 2007 р. і розрахуватися з бюджетом на підставі судового рішення, яким ОСОБА_1 було відмовлено у стягненні коштів виплачених за навчання. Також вважає безпідставними донарахування ПДФО в розмірі 160,62 грн. та застосування 321,24 грн. штрафних санкцій по авансовому звіту ОСОБА_10, оскільки всі документи підтверджуючі понесені авансові витрати були представлені перевіряючим, але їм надано неналежну правову оцінку.

Заявою від 13.05.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 р. № 0000600802/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 30421,35 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 60842,70 грн. В частині донарахування податку з доходів фізичних осіб стосовно фізичної особи ОСОБА_11 на суму 33,13 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 66,26 грн. ОСОБА_1 не оспорює.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях від 08.04.2009 р. зазначає, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог п. 1.15 п. 1.17 ст. 1, п. п. 4.2.1 абз. г) п. п. 4.2.9, п. п. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, п. п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 16.3.5 ст. 16, п. 19.2 ст. 19, п. п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями, оскільки не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходу, що утворився в результаті виплати заробітної плати, на підставі рішення суду, а також не нарахував та не перерахував податок з доходів фізичних осіб з компенсації за затримку виплати заробітної плати, моральної шкоди та юридичних послуг, які виплачувались співробітникам підприємства за рішенням суду, яка виконавчою службою Комунарського району м. Запоріжжя була стягнута з розрахункового рахунку ОСОБА_1 і виплачена громадянам; не нарахував та не перерахував податок з доходів фізичних осіб з доходу, який утворився в результаті оплати за навчання колишнього співробітника підприємства ОСОБА_9, який звільнився з підприємства не повернув сплачені за його навчання кошти у сумі 3395,00 грн. В зв'язку з вказаними порушеннями підприємству донараховано 30454,48 грн. за основним платежем та 60908,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечили та вважають його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню з підстав, визначених у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 14.05.2008 р. № 0351, від 23.05.2008 р. № 0383, від 11.06.2008 р. № 0351/1 та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р. та валютного законодавства за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складено акт № 190/08-02/14313317 від 04.07.2008 р.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 1.15 п. 1.17 ст. 1, п. п. 4.2.1 абз. г) п. п. 4.2.9, п. п. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 19.2 ст. 19, п. п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV з подальшими змінами та доповненнями в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за період з 2006- 2008 р.р. на суму 32504,38 грн., а саме ОСОБА_1 не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб з доходу, що утворився в результаті виплати заробітної плати, на підставі рішення суду, а також не нарахував та не перерахував податок з доходів фізичних осіб з компенсації за затримку виплати заробітної плати, моральної шкоди та юридичних послуг, які виплачувались співробітникам підприємства за рішенням суду, яка виконавчою службою Комунарського району м. Запоріжжя була стягнута з розрахункового рахунку ОСОБА_1 і виплачена громадянам;

2. п. п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. п. 7.1 ст. 7, п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, п. п. 16.3.5 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІVз подальшими змінами і доповненнями, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2005 р. на суму 441,35 грн. А саме, ОСОБА_1 не нарахував та не перерахував податок з доходів фізичних осіб з доходу, який утворився в результаті оплати за навчання колишнього співробітника підприємства ОСОБА_9, який звільнився з підприємства не повернув сплачені за його навчання кошти у сумі 3395,00 грн.

3. п. 3.4 ст. 3, абз. г) п. п. 4.2.9, п. п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п. п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 абз) а п. п. 9.10.1, 9.10.3 п. 9.10 ст. 9, п. 16.3.5 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІVз подальшими змінами і доповненням в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету за 2006-2008 р.р. на суму 193,75 грн. А саме, ОСОБА_1 не нарахував та не перерахував податок з доходів фізичних осіб з доходу, який утворився в результаті надміру витрачених коштів, отриманих під звіт.

08.12.2008 р. на підставі рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 05.12.2008 р. № 5426/10/26-020 про результати розгляду повторної скарги ОСОБА_1 ОСОБА_8 по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000600802/2, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 91363,44 грн., а саме 30454,48 грн. за основним платежем та 60908,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 08.12.2008 р. № 00000600802/2 ОСОБА_1 звернулося до суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Слід зазначити, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ввійшли наступні суми: 30013,13 грн. щодо неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходу, що утворився в результаті виплати заробітної плати, на підставі рішення суду, а також не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб з компенсації за затримку виплати заробітної плати, моральної шкоди та юридичних послуг, які виплачувались співробітникам підприємства за рішенням суду, яка виконавчою службою Комунарського району м. Запоріжжя була стягнута з розрахункового рахунку ОСОБА_1 і виплачена громадянам та 441,35 грн. не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб з доходу, який утворився в результаті оплати за навчання колишнього співробітника підприємства ОСОБА_9, який звільнився з підприємства не повернув сплачені за його навчання кошти у сумі 3395,00 грн. Інші суми (надміру витрачені кошти, отримані під звіт по ОСОБА_10 та ОСОБА_11), за якими відображено порушення в акті перевірки, в оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ввійшли (скасовані рішення Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 05.12.2008 р. № 5426/10/26-020 про результати розгляду повторної скарги ОСОБА_1).

Щодо неперерахування ПДФО в сумі 30013,13 грн. з заробітної плати та компенсації, моральної шкоди та юридичних послуг за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент - юридична особа (ії філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону .

Відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» працедавець - юридична особа (ії філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи ії представництво) або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (включаючи самозайнятих осіб), яка укладає трудові договори (контракти) з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку до бюджету, інші обов'язки, передбачені законами

ОСОБА_1 відповідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003 року, має статус податкового агента і зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати ( перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з п. п. 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій ,покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Згідно наданих до перевірки матеріалів, а саме довідок про заробітну плату, заробітна плата, яка була стягнута з розрахункового рахунку ОСОБА_1, це сума «чистого» доходу, отриманого працівниками підприємства, а податки і збори були утримані працедавцем раніше при нарахуванні доходу. Відповідно податок, якій необхідно перерахувати до бюджету розраховувався із нарахованої заробітної платі.

Відповідно до п. 8.1.2 п 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Сума податку, яка утримана з компенсації за затримку виплати заробітної плати, моральної шкоди та юридичних послуг розраховувалась безпосередньо з суми, яка була виплачена співробітникам підприємства за рішенням суду, т. я підприємство не виконало функцію податкового агента і не нарахувало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб .

Згідно з п. п. 4.2.1 п 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. п. 4.2.10 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу включається дохід у вигляді неустойки, штрафів або пені, фактично одержаних платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з даними таблиць на сторінках 95-99 акту перевірки при розрахунку суми податку коефіцієнт, передбачений п. 3.4 ст. З Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не застосовувався.

Також слід зазначити, що середня заробітна плата за затримку виплати заробітної плати при звільненні розраховувалась ОСОБА_1 відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Згідно з п. 3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995р. № 100 усі виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в том) розмірі, в якому їх нараховано, без виключення сум відрахувань на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В довідках, які надавались співробітникам підприємства, розрахунок середньої заробітної плати за затримку заробітної плати проведений за вирахуванням податку з доходів фізичних осіб, чим було занижено доход співробітників підприємства.

Згідно із ст. 24 Закону України від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Порядок нарахування та виплати компенсації заробітної плати регулюється Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-Ш та «Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація здійснюється у разі затримки виплати заробітної плати на один і більше календарних місяців.

Таким чином, розрахунок та нарахування компенсації зобов'язані проводити підприємства, які несвоєчасно виплачують заробітну плату своїм працівникам.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. № 2050-Ш підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Ненарахування та невиплата працівникам компенсації за затримку заробітної плати є порушенням трудового законодавства.

Посилання позивача на те, що підприємством було утримано та перераховано до бюджету прибутковий податок з громадян належними доказами не підтверджується, а тому не приймається судом до уваги.

Щодо не нарахування податку з доходів фізичних осіб з доходів Погорелого Н. А. в сумі 441,35 грн.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 в порушення п. п. 4.3.20 п. 4.3 ст.4, п. п. 7.1 ст.7, п.8.1.2 п.8.1 ст.8 п. 16.3.5 ст. 16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не нараховано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з доходу, який утворився в результаті оплати за навчання колишнього співробітника підприємства Погорелого Миколи Анатолійовича, якій звільнився з підприємства та не повернув сплачені за його навчання кошти у сумі 3395,00 грн.

Відповідно до п. п. 4.3.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо наймана особа припиняє трудові відносини з таким працедавцем впродовж такого навчання або до закінчення другого календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, то сума, сплачена у компенсацію вартості такого навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такій найманій особі протягом року на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню у загальному порядку.

Слід зазначити, що в періоді здійснення розрахунків з ОСОБА_9 діяв Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому посилання позивача на те, що на час укладання договору від 23.07.2003 р. діяв Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» є безпідставним, оскільки обов'язок нарахувати прибутковий податок у позивача виник саме в місяць звільнення ОСОБА_9 (31.08.2005 р.).

Відповідно до п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Оскільки актом перевірки встановлено не нарахування та неперерахування податку з доходів фізичних осіб, то застосування СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі штрафних санкцій на підставі п. п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є законним та обґрунтованим.

Посилання позивача на лист ДПА України від 15.11.2005 р. № 11069/6/17-2116 суд до уваги не приймає, оскільки був наданий за зверненням іншого платника податку та розповсюджується лише на конкретну ситуацію.

Податкове роз'яснення щодо застосування підпунктів 17.1.3 та 17.1.9 п. 17 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», затверджене наказом ДПА України від 05.07.2002 р. № 310 не спростовує доводів СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, оскільки зазначає, що дія підпункту 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону застосовується в усіх випадках не нарахування (неповного нарахування) платниками податків сум прибуткового податку з нарахованих або виплачених фізичним особам доходів (як в грошовій, так і в натуральній формі).

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дескримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто проятгом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі дійшла законних та обґрунтованих висновків про порушення ОСОБА_1 вимог п. 1.15 п. 1.17 ст. 1, п. п. 4.2.1 абз. г) п. п. 4.2.9, п. п. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4, п. п. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. п. 16.3.5 ст. 16, п. 19.2 ст. 19, п. п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV із змінами та доповненнями та правомірно донарахувала податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 91363,44 грн., а саме 30454,48 грн. за основним платежем та 60908,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Таким чином, підстави щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000600802/2 від 08.12.2008 р. про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 91363,44 грн., - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її складення у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанову складено у повному обсязі 08 червня 2009 р.

Суддя (підпис) Н.В. Стрельнікова

Постанова не набрала законної сили

Суддя: