Ухвала суду № 40629199, 23.09.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5979/14

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2014 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Кононенко Н.А.

Сегеди С.М.

при секретарі Феленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та припинення права власності за апеляційною скаргою Мухи Павла Валерійовича (в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк») на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року,

встановила:

ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просило в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості в розмірі 67500,00 дол. США за договором про надання кредиту № 11237353000 від 19 жовтня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, а саме на квартиру АДРЕСА_1 в, шляхом передачі ПАТ «Дельта банк» права власності на зазначене майно на підставі договору іпотеки № б/н від 19 жовтня 2007 року, укладеного між Акціонерним інноваційним комерційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3; визнати за позивачем право власності на зазначену квартиру; припинити право власності іпотекодавця ОСОБА_3, в тому числі право володіння, користування та розпорядження зазначеною квартирою; виселити відповідача та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані з зазначеної квартири; витребувати у відповідача та передати позивачу правовстановлюючий документи, або їх дублікати та технічний паспорт на зазначену квартиру; стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову ПАТ «Дельта Банк» послалось на те, що 19 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке на теперішній час є ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого по зазначеному договору є ПАТ «Дельта банк» укладено кредитний договір № 11237353000 з ОСОБА_3, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 67500,00 дол. США на строк користування кредитними коштами до 19 жовтня 2035 року включно, зі сплатою 12,4 % річних.

Відповідно до кредитного договору ОСОБА_3, як позичальник зобов'язався щомісячно здійснювати часткове погашення кредиту та відсотків за фактичне використання кредитних коштів відповідно до затвердженого сторонами графіку. Однак свої зобов'язання відповідач не виконував неналежним чином.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідно до договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та АІКБ «УкрСиббанк» 19 жовтня 2007 року та посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 5006, відповідачем було передано в іпотеку АІКБ «УкрСиббанк» квартиру АДРЕСА_1.

В порушення умов кредитного договору позичальник зобов`язання по поверненню кредиту у строк, передбачений кредитним договором не виконав, проценти за користування кредитними коштами не здійснює, в зв'язку з чим, станом на день складання розрахунку боржник має заборгованість, строк сплати якої був пропущений, в загальній сумі 98043,85 дол. США. Дана заборгованість на день розгляду справи не погашена, що надає позивачеві право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 11237353000 від 19 жовтня 2007 року склала 98043,85 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 783664,50 грн.

У судовому засіданні:

- представник позивача позовні вимоги підтримав;

- відповідач у судове засідання не з'явився.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року позов ПАТ «Дельта банк» задоволено частково.

Суд першої інстанції вирішив:

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11237353001 укладеного 9 лютого 2009 року між акціонерним інноваційним комерційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого по зазначеному кредитному договору є ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_3 у розмірі 783664 грн. 50 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 87,20 кв.м., житловою площею 49,00 кв.м., яка належить ОСОБА_3;

- визначити спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом застосування процедури продажу встановленого статтею 41 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за початковою ціною визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена незалежним суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта банк» судовий збір в розмірі 3654 грн. 00 коп.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Муха П.В. (в інтересах ПАТ «Дельта Банк») просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно конверту з повідомленням, надісланого на адресу ОСОБА_3, позначка «адресат вибув» (а.с. 213-214).

Таким чином, ОСОБА_3 сповіщений належним чином про розгляд справи на 15.00 год. 23 вересня 2014 року.

Судова колегія вважає, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції є необов'язковою.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне їх відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково вищевказаний позов суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ст. 316, 526, 530 ЦК України, ст. 109 ЖК України, Закону України «Про іпотеку», виходив з наступного.

19 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке на теперішній час є ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого по зазначеному договору є ПАТ «Дельта банк» укладено кредитний договір № 11237353000 з ОСОБА_3, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 67500,00 дол. США на строк користування кредитними коштами до 19 жовтня 2035 року включно, зі сплатою 12,4 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідно до договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та АІКБ «УкрСиббанк» 19 жовтня 2007 року та посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 5006, відповідачем було передано в іпотеку АІКБ «УкрСиббанк» квартиру АДРЕСА_1.

09 лютого 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до договору про надання споживчого кредиту № 11237353000 від 19 жовтня 2007 року.

В порушення умов кредитного договору позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого, загальна сума заборгованості за кредитним договором № 11237353001 від 9 лютого 2009 року склала 65276,35 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ 521753,87 грн.

Законом України «Про іпотеку», не передбачено передача заставного майна у власність банку та є чітка процедура реалізації іпотечного майна.

На підставі пункта 4.1 договору іпотеки, що укладений в забезпечення вимог за кредитним договором з відповідачем у ПАТ «Дельта банк» виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Також, не можливо визнати право власності за позивачем на заставне майно.

Позивачем не надано доказів того, кого саме слід виселити з зазначеної квартири, крім відповідача.

На теперішній час немає підстав для виселення з зазначеної квартири відповідача та усіх мешканців, які проживають та зареєстровані в зазначеній квартирі.

При цьому судова зазначає, що згідно з роз'ясненнями викладеними в п.п. 38, 43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Отже, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 74-77, 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Мухи Павла Валерійовича (в інтересах публічного акціонерного товариства «Дельта Банк») - відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, визнання права власності та припинення права власності - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко

С.М. Сегеда